Людина І світ – драма співіснування
| Вид материала | Документы |
- Велич державної ідеї, 502.46kb.
- Ітніх навчальних закладів, що передбачає опанування філософських, світоглядних знань, 18.97kb.
- Програма «Людина І світ професії» для загальноосвітніх навчальних закладів ( 8-9 класи), 183.97kb.
- Методичні рекомендації щодо викладання музичного мистецтва у 2011-2012 навчальному, 63.29kb.
- Риродознавство" охоплює зміст галузі Державного стандарту початкової загальної освіти, 180.57kb.
- Чи можливий світ без війни?, 240.02kb.
- Ми хочемо знати, яким був поліський світ колись, як він змінювався й чому, 1386.37kb.
- Урок Біології Ми вже звикли, що кожна тема, кожен розділ навчальної програми дає школярам, 51.65kb.
- Заняття №1. Світ професій «людина природа», 545.61kb.
- Управління освіти міської ради науково – методичний центр, 617.09kb.
Людина і світ – драма співіснування
Людина, світ – це настільки широкі поняття, що охоплюють собою все у Всесвіті. У взаємодії людини і світу, мікро- і макрокосму протікають процеси життя і криється сама таємниця буття.
Але, що є ця взаємодія, це співіснування? Царство гармонії? Чи хвороба планети? Радість буття чи трагедія? Космічна закономірність чи безглузда випадковість?
Кожна жива істота має своє місце і свою роль на Землі, слугуючи своєрідним гвинтиком у біосфері та екосистемі планети. Щодо місця людини, то визначити його неможливо. Людина заполонила всі сфери існування, всі континенти та океани і навіть частинку космічного простору. Вибухоподібна дисперсія людства, що досягла навіть місць, де життя не можливе взагалі, є загадкою історії. З виходом людини до космосу, вона усвідомила, що меж її поширення теоретично не існує.
На основі природного світу людство збудувало світ власний, гігантський та величний за розмахом, власний штучний світ, вплівши новий візерунок в мереживо світу.
Але людство створило світ для себе. Сьогодні існування людства поза людством сенсу немає. Здавалося б, що з того? Хай сенс існування людства полягає в самовдосконаленні, у розвитку; утвердженні царства розуму і т.д.
Але всесвіт єдиний. Жодна система не може існувати замкнено. Отримане має компенсуватись віддачею.
Що є світ для людини? Все без винятку, першооснова життя, середовище існування. А що є людина для світу?
Роль її в самому існуванні, як ступеня розвитку матерії?
Але цей доказ втрачає силу перед фактом: людина – паразит, що своєю діяльністю руйнує гармонію природи, призводить до незворотних змін, і в кінцевому рахунку – до хвороби планети і летаргійного сну зруйнованої біосфери.
Виходить, що людина не має сформованої поза собою мети на Землі. Можна припустити, що людство виконує якусь всесвітню місію, коли покине межі Землі і вийде в космос. Можливо, воно виконує роль експерименту для вищих розумних форм життя? Чи якась майбутня катастрофа, відкриє значення людини?
Можливо припустити те, що роль людини у вдосконаленні духу, у відкритті вічних істин, у богоподібності? Але істини існують і без людини, і вона винаходить їх для себе.
Невже не існує сенсу існування людини для Землі? Людина – дитя Землі, а тому такий сенс має існувати. І він існує.
Він існує приховано, і людство ще досі не усвідомило його. Це Милосердя, як вища форма духовності.
До появи людини на Землі не було милосердя. Існував лише жорстокий, однаковий для всього живого закон природного відбору і боротьби за виживання. Боротьби на смерть.
Милосердя є помилкою, збоєм у світі, де один їсть іншого, де хтось завжди має вижити або загинути. Але це може бути і новий закон, який прийде на зміну першому. І провідника цього вищого закону – людства.
Підсвідомо, на мовленнєвому рівні, ці поняття стали синонімічними, і закон цей називають “гуманний”.
Перебудова світу на принципі милосердя, де слабкий не гине, де поранений не відчужується і не стає парією, де вистачає місця всім – ось високе завдання людства. Це лише припущення і воно натикається на безліч суперечностей. Як світ може стати милосердним, коли один стає жертвою іншого? Але, хай це не здається безглуздо, вже сьогодні людина вміє синтезувати будь-яку їжу з хім. речовини. Чому це не може бути частиною космічного задуму? Людина не усвідомлює себе як виконавця цього задуму сьогодні.
Сьогоднішня реальність як ніколи далека від такого ідеалу. Людство не усвідомлює себе як провідник милосердя, навпаки, приводить себе як хижак і паразитична істота.
Спадковість поколінь і служіння планеті стануть основою визначеності і стабільності у світі.
Лише поява Бога на Землі, наприклад, в особі Ісуса Христа на початку ери, пробуджує людство і наставляє його на шлях істини, як показала історія, лише на певний час.