Geum.ru

Приватне юридичне підприємство «Полакр» було засновано в 1992 р. Як Центр медичного права в Автономній Республіці Крим підприємство працює вже майже 10 років. Усі співробітники центру мають дві вищі освіти: медичну та юридичну. Підприємство опікується питаннями медицини, охорони здоров ’ я громадян

Вид материалаДокументы
Подобный материал:
Приватне юридичне підприємство «Полакр» було засновано в 1992 р. Як Центр медичного права в Автономній Республіці Крим підприємство працює вже майже 10 років. Усі співробітники центру мають дві вищі освіти: медичну та юридичну. Підприємство опікується питаннями медицини, охорони здоров’я громадян.


– Пане Михайле, як виникла ідея створення в Криму Центру медичного права?

– Були дві основні причини для створення такого центру. Перша причина – застій у системі охорони здоров’я, відсутність реформ, порушення прав громадян з боку медичних закладів, а також потреба в проведенні просвітницької діяльності у сфері медицини. У 1992 р. був прийнятий Закон «Основи законодавства України про охорону здоров’я». Це базовий закон, свого роду конституція для медичної галузі. У законі чітко прописано права пацієнтів і лікарів. Усі законодавчі акти, положення, правила чи стандарти в медичній галузі ґрунтуються на ньому.

Друга причина створення Центру медичного права в АР Крим – велика кількість скарг пацієнтів на неналежне ставлення з боку медичних працівників і закладів. Пацієнти – це ми з вами. Хоча б раз на місяць кожен із нас потрапляє до цієї категорії. На одному зібранні, де я виступав, усі учасники говорили про необхідність захисту прав лікарів. Звичайно, треба покращувати матеріальне становище лікаря, підвищувати його соціальний статус. Проте кастовість – це погано. У цій залі присутні академіки, професори… Однак після завершення конференції всі ми вийдемо із зали, і якщо, не дай Боже, комусь стане зле, приїде звичайний фельдшер. Академік ти чи ні – швидка приїде не за п’ять хвилин, як повинно бути згідно з правилами, а за півгодини. Вам буде від того легше? Звісно, ні.

«Прийшовши до стоматолога, усі ми хочемо вилікувати хворий зуб, а не позбутися здорового».

От і виходить, що всі ми – і лікарі, і юристи – часто опиняємося в ролі пацієнта. Ми можемо зламати руку чи відчути нестерпний головний біль. Прийшовши до стоматолога, усі ми хочемо вилікувати хворий зуб, а не позбутися здорового. Адже лікар отримав диплом і зобов’язаний бути професіоналом. Та якщо він надає некваліфіковану допомогу, потрібно розібратися, чия це помилка – його власна чи системи, а може, він просто не знав про існування того чи іншого нормативного документа. Лікарі також потребують допомоги, коли їх, приміром, незаконно звільняють або пацієнти висувають необґрунтовані претензії. Практика свідчить – ні лікарі, ні пацієнти часто не знають, як професійно скласти правовий документ, як і до кого з ним звернутись.

Історія успіху. Нестандартний випадок із царини психіатрії. Чоловік вирішив оголосити свою молоду дружину – громадянку С. – недієздатною і на цій підставі встановити над нею опіку, щоб заволодіти її майном. Він домовився з одним із відомих кримських психіатрів, доктором наук, професором, який працював в одному з найпрестижніших психіатричних закладів Криму. Лікар сфальсифікував документи, які свідчили, що впродовж багатьох років жінка регулярно проходила курси лікування в психіатричній клініці, перебувала там на обліку. С. навіть не знала, що вже відкрито судову справу і за її відсутності суд призначив провести амбулаторну судово-психіатричну експертизу. Дізнавшись про це, С. звернулася до Центру медичного права. Центр направив до клініки офіційний запит і з’ясувалося, що С. ніколи не зверталася до клініки за психіатричною допомогою і, відповідно, ніколи не перебувала в ній на обліку. Видана лікарем-психіатром довідка було недостовірною та сфабрикованою. Клініка, від імені якої виступав лікар, офіційно вибачилася перед С. і компенсувала їй завдану моральну шкоду. Проти психіатра порушили кримінальну справу, його було звільнено з лікарні та визнано винним за фальсифікацію документів. Лікар потрапив під амністію, оскільки в нього неповнолітня дитина. Нині він займається приватною практикою.



Час від часу наш центр проводить аналіз висновків судово-медичної експертизи й виявляє серйозні помилки. Замість легких травм фіксують важкі або навпаки. Був випадок, коли людина, котра мала другу групу інвалідності й пересувалася тільки в інвалідному візку, згідно з висновком судово-медичної експертизи могла стрибати й навіть бігати. В іншому випадку експертиза спочатку встановила перелом верхньої щелепи з лівого боку, а потім – перелом нижньої щелепи з правого боку. Після нашого втручання з’ясувалося, що перелому не було взагалі.

– Розкажіть, будь ласка, про таку послугу Центру медичного права, як абонентське обслуговування.

– Абонентське обслуговування – це надання комплексу правових і консалтингових послуг медичним закладам, моніторинг і правовий аудит їхньої поточної діяльності на підставі договору. Періодично ми приїжджаємо до клініки, вивчаємо, наскільки в ній дотримуються нормативних документів при розв’язанні трудових та інших спорів. За потреби ми беремо в них участь і намагаємося розібратись у проблемі. Якщо лікар дійсно припустився помилки, то, незалежно від того, чи маємо ми із цим закладом договір чи ні, стаємо на бік пацієнта і консультуємо керівництво, як виправити ситуацію з правової точки зору. Зазвичай радимо розв’язувати конфлікт шляхом досудового його врегулювання.

«Ідею безоплатної правової допомоги в галузі охорони здоров’я необхідно популяризувати. Наприклад, запровадити в українських ВНЗ курс із медичного права».



– У червні поточного року було прийнято Закон України «Про безоплатну правову допомогу». Яким чином можна спонукати фахівців надавати безоплатну правову допомогу, популяризувати цю ідею в галузі охорони здоров’я?

– Нині взагалі мало фахівців, які надають правову допомогу в галузі охорони здоров’я. Як правило, юристи в медичних закладах більше займаються економічними, бухгалтерськими проблемами. Вони не володіють інформацією щодо необхідних нормативних документів, протоколів, стандартів, які регламентують правильне надання медичної допомоги. Ідею безоплатної правової допомоги в галузі охорони здоров’я необхідно популяризувати. Наприклад, запровадити в українських вищих навчальних закладах курс медичного права. Наразі така програма введена в медичних та юридичних університетах. Проте поки що, на жаль, це не стало поширеною практикою.

– Як за допомогою Центру ви розвиваєте культуру pro bono, чи готові задля поширення в країні послуг pro bono співпрацювати, приміром, з громадськими приймальнями Міністерства юстиції України?

– Для нас як для приватної юридичної фірми співпраця з громадськими приймальнями Міністерства юстиції України є надзвичайно важливою. Було б добре, якби такі приймальні залучали до своєї роботи фахівців саме в галузі медичного права. Вони могли б направляти до нас людей зі зверненнями, пов’язаними з роботою лікувальних закладів. Громадянам потрібно роз’яснювати, як правильно писати заяву, куди направляти документи. Адже часто-густо замість професійно оформленої та юридично грамотної заяви подається справжній «крик душі», з якого юристові подеколи важко зрозуміти, що ж трапилося насправді.

Інша річ, що людина має право обирати між платною юридичною консультацією та послугами pro bono. Звісно, комерційні фірми повинні заробляти гроші, оплачувати оренду приміщення, сплачувати податки, видавати зарплату. Та ми завжди зважаємо на те, у якій ситуації опинився громадянин. Наприклад, щомісяця ми 5–7 клієнтам надаємо послуги pro bono.

Історія успіху. Серйозна помилка лікаря-анестезіолога. У відомій кримській республіканській лікарні з вини лікаря-анестезіолога загинув 33-річний Р. Операцію можна було зробити в амбулаторних умовах під місцевим наркозом, і коштувало б це недорого. Проте анестезіолог запропонував оперуватися під загальним наркозом – за великі гроші. Р. категорично заперечував проти загальної анестезії, однак лікар проігнорував його незгоду. Пацієнта навіть не обстежили перед операційним втручанням. Р. помер на операційному столі, оскільки анестезіолог не встиг поставити інтубаційну трубку й подати кисень. У Р. залишилася дружина та двоє малих дітей… Центр медичного права домігся порушення проти лікаря кримінальної справи. Анестезіолога було визнано винним, однак він потрапив під амністію.

– Як ви оцінюєте нинішній рівень правової обізнаності наших громадян у медичній галузі?

– Приміром, до нас звертається пацієнт, якому «неправильно зробили ін’єкцію». А чому неправильно? Ви щось підписували? Покажіть документи, які підтверджують помилку? Тобто рівень правової культури в цьому плані поки що низький. Люди пишуть заяви президенту, прем’єр-міністру, прокурору… Куди завгодно, тільки не туди, куди треба писати насправді. Потрібно краще інформувати людей щодо процедур, друкувати брошури, буклети, виступати на телебаченні, проводити інформаційні кампанії. І лікарів, і пацієнтів треба якомога вичерпніше інформувати про їхні права.

«Для нас як для приватної юридичної фірми співпраця з громадськими приймальнями Міністерства юстиції України є надзвичайно важливою».

Велику роль повинні відігравати й НУО, які працюють у галузі медичного права. Вони, зокрема, мають знати, які юридичні фірми спеціалізуються на вирішенні проблем у цій сфері, щоб у разі відповідного до них звернення знати, до кого можна направити людину, хто зможе їй реально допомогти.

«Часто замість юридично грамотної заяви подається справжній «крик душі».

– Яким чином, на вашу думку, можна максимально ефективно налагодити приватно-публічне партнерство громадських правозахисних НУО та приватних юридичних фірм?

– Можливо, НУО ще не надто інтенсивно співпрацюють з юридичними фірмами, оскільки поки що отримують мало звернень громадян і тому намагаються розібратись у проблемах самотужки. Якби НУО зверталися до нас по допомогу частіше, було б значно краще – ми б усіляко їм сприяли, надавали поради, як доцільніше діяти в тій чи іншій ситуації з правової точки зору. Ми могли б підписати меморандум про співробітництво або ж НУО могли б запрошувати юридичні фірми на свої заходи з лекціями, разом проводити просвітницьку діяльність серед громадян. Багато в цьому напрямі вже робить Фундація медичного права у Львові, зокрема видає інформаційний журнал. Натомість Центр медичного права в Києві проводить велику просвітницьку роботу серед лікарів і юристів. Є й успішні приклади, та поки що їх, на жаль, недостатньо.

– Що потрібно зробити, аби забезпечити повноцінний доступ громадян до правосуддя, правової діяльності та верховенство права?

– Необхідно максимально розвивати партнерство між НУО, громадськими приймальнями та приватними юридичними фірмами. Достатньо створення міцного «трикутника» НУО – держава (тут – клініка) – юридична фірма. Всі його учасники мають триматися разом і чітко розуміти алгоритм спілкування між собою. Тільки за таких умов надаватимуться якісні послуги.

«Розбудова «трикутника» НУО – держава – юридична фірма відповідає інтересам кожного з нас!»

У центрі такого «трикутника» має перебувати людина – пацієнт. І ця людина повинна чітко усвідомлювати роль і взаємодію НУО, громадських приймалень Міністерства юстиції України, лікувальних закладів та приватних юридичних фірм.

Приміром, у США така партнерська мережа достатньо потужна. В Україні ж люди досі не знають, куди саме й до кого їм потрібно звертатися – до громадської приймальні, НУО чи юридичної фірми. Виникає проблема – і людина губиться, опиняється у вакуумі. Саме тому розбудова «трикутника» НУО – держава – юридична фірма відповідає інтересам кожного з нас! Світлана Слабінська