Його свята любов
| Вид материала | Методичні рекомендації |
- Тема. «Всьому початок є любов», 231.89kb.
- Розвивальне середовище у групі дитячого садка, 131.87kb.
- Поглибити знання учнів про історію виникнення свята Соборності України. Пригадати ст., 142.07kb.
- Назва реферату: Дружба народiв у творчостi Тараса Шевченка Розділ, 31.73kb.
- Розробка сценарію «Свята української народної календарно-обрядової пісні» Вчитель початкових, 143.3kb.
- Стрельник Олена Анатоліївна урок, 120.15kb.
- Розділ: Сценарії Сценарій „Свято птахів”, 91.68kb.
- Реферат на тему: Предмет І функції філософії. Світогляд, як теоретичне ставлення, 372.01kb.
- Батьківський авторитет любов батьків до дитини, 74.45kb.
- Матеріали до урочистого засідання з нагоди професійного свята Дня працівників легкої, 138.82kb.
1 2
Схема книжково-ілюстративної виставки“З Україною в серці: шляхи творчої долі Миколи Гоголя” (до 200-річчя від дня народження письменника) Цитати: «Гоголь створив духовний образ України». Олесь Гончар «...В цьому краю Гоголь відчувається як реальна, земна людина... адже він починався саме звідси, від цього повітря, від цих широких шляхів, полів та долин...» Олесь Гончар. Розділи:
(виданя творів )
(література про життя і творчість М.В. Гоголя )
8 Сценарій літературного вечора «Майстер художнього слова», (До 200-річчя від дня народження) Оформлення: портрет Миколи Гоголя у вишитому рушнику, цитати : «Україна не мала ще другого такого сина, котрий би так повно виразив у собі дорогі боки її народного духу" (М. Драгоманов). « Лише на дорогах України душа моя пробуджувалась»М. Гоголь організована ювілейна виставка «Наша національна гордість» Бажано використання технічних засобів. В сценарій вечора ввести уривки-інсценізації з творів Гоголя, українські народні пісні. Учень: За думою дума роєм вилітає; Одна давить серце, друга роздирає, А третяя тихо, тихесенько плаче У самому серці, може й Бог не бачить. Учень : Високо цінуючи Гоголя як “людину, обдаровану найглибшим розумом і найніжнішою любов’ю до людей”, Т. Шевченко у відомому вірші Гоголю пише: Кому ж її покажу я , І хто тую мову Привітає, угадає Великеє слово? Всі оглухли – похилились В кайданах… байдуже… Ти смієшся, а я плачу, Великий мій друже. А що вродить з того плачу? Богилова, брате… Не заревуть в Україні Вольнії гармати. Вірш Шевченка, Гоголю9 І ведучий: Ще за життя Гоголя розпочались суперечки – російській чи українській літературі належить його творчість. Час, що минув, розпорядився так, що письменник одержав світове визнання як представник російської літератури, але найбільш “сонячна” частина його творчості, твори, що виросли на ґрунті народної культури та історії України, мала великий вплив на становлення його творчої манери, образної системи, стилю майже всіх його творів. І ведучий: Усе життя Гоголя можна назвати дорогою. Як свідчать спогади сучасників, лише в дорозі він захоплювався, відчував натхнення й приплив нових сил. Дороги вели Гоголя до Москви і Петербурга, Рима і Парижа, Гамбурга та Єрусалима. Однак усі шляхи починалися з його рідного дому, з України, сюди завжди повертався думкою і душею. ІІ ведучий: Недарма в одному з листів Гоголь писав: “Лише на дорогах України душа моя пробуджувалась”, а його земляк, видатний український письменник, Олесь Гончар через століття підтвердив: “Гоголь створив духовний образ України”. Учень : Серце рвалося, сміялось - Виливало мову, Виливало, як уміло - За темнії ночі, За вишневий сад зелений, За ласки дівочі... ІІ ведучий: Навіть прихід у світ майбутнього письменника пов’язаний із дорогою. Є легенда, за якою Микола Гоголь народився прямо у степу на повозі, яка застряла в березневих коліях. Мабуть, у цьому є сенс, бо, майже все життя письменник провів у дорозі. У нього ніколи не було своєї сім’ї, тому Гоголь був дуже відданий своїм батькам і сестрам. І Ведучий :Микола Васильович Гоголь народився 1 квітня 1809 року в селі Великі Сорочинці на Полтавщині, куди приїхала його мати до лікаря Трохимовського. Дитячі роки Гоголя пройшли неподалік – у Василівці, родовому маєтку батька. Садиба була названа по імені батька Гоголя – Василя Опанасовича. Нині це село має назву Гоголеве, дім стоїть на тому місці, відбудований за малюнками та кресленнями 10 письменника. Тут тепер музей-заповідник Миколи Васильовича Гоголя. І1 ведучий: Мовно-музична культура рiдноï землi знаходила свiй вияв у виховнiй практицi бабусi Тетяни Семенiвни, маминоï мами. Любов до мови, вiдчуття слова закладалися у юного Миколи Гоголя уже з дитячих лiт. Згодом вiн захопиться збиранням украïнських народних пiсень, прислiв’їв та приказок, готуватиме матерiали до украïнсько-росiйського словника. Пiзнiше вiн так писав про украïнську пiсню: "Якби наш край не мав такоï скарбницi пiсень, я б нiколи не зрозумiв iсторiï його, тому що не збагнув би минулого..." "Моя радiсть, життя моє! Як я вас люблю! Що всi холоднi лiтописи, в яких я тепер риюся, перед цими дзвiнкими, живими лiтописами! Як менi допомагають в iсторiï пiснi!.." "Це народна iсторiя, жива, яскрава, барвиста, правдива, що розкриває все життя народу". ІІ ведучий: Ще в студентськi роки, глибоко переймаючись соцiальними негараздами, вболiваючи за всю державу i свою "милу Украïну", М.Гоголь настроювався на таку дiяльнiсть, "щоб бути по-справжньому корисним для людства". . "Я палав незгасним прагненням зробити своє життя потрiбним для блага держави, я жадав принести хоча б найменшу користь. Тривожили думки, що я не зможу, що менi перепинять шлях, завдавши менi глибокого суму. Я поклявся жодноï хвилини короткого життя свого не втрачати, не зробивши блага", так писав палко настроєний на самопожертву юнак. ІІ ведучий: Гоголь духовно живився Україною, її історією, народною культурою, її легендами, міфами, переказами … На час полишення України він залишається свідомим українцем, внутрішній світ якого був наповнений національною історичною міфологією, українською казкою, легендою, звичаями і обрядами, емоційним переживанням життя і побуту земляків. ІІ ведучий: Микола Гоголь усвідомлював, що його народ, його батьківщина заслуговують на велике й щасливе майбутнє. З якою любов’ю він описує свій рідний край у «Погляді на складання Малоросії» з її величними, густими лісами, з розлогими степами, з повноводим Дніпром та козацькими порогами, з її відкритими, безмежними просторами без природних кордонів із гір чи морів. 11 Якби такі природні застави мала його Україна бодай з одного боку, пише Гоголь, тоді «і народ, який поселився тут, утримав би політичне життя своє, створив би окрему державу». Він вірив, що незабаром, ось-ось його край прокинеться від сну, усвідомить свою історичну місію і постане як «цивілізована нація» (Гердер). І ведучий: До речі, Гоголь залишив не тільки малюнок рідного дому, він розробляв візерунки для вишиття сестер, і сам любив вишивати, сам розробив ескізи для вітражів у рідному домі. Взагалі, в особі Гоголя ніби зібрались разом численні обдарування його родичів – батька, що понад усе любив театр і навіть написав кілька п’єс, бабусі, що талановито малювала, матері, що захоплювалась народною піснею. ІІ ведучий: Із Василівки шлях привів Гоголя до Полтави, де він почав навчатись у повітовому училищі разом з братом Іваном. Однак несподівана смерть брата так вплинула на хлопчика, що він не зміг продовжити навчання, і батьки забрали його з училища. І ведучий: Із Полтави дорога вела до Ніжина, де Гоголь почав навчатись у гімназії, більше відомій під назвою Ніжинський ліцей. Ці роки були визначальними у житті Гоголя. Саме в Ніжині він почав писати, брав активну участь у діяльності гімназичного театру. Серед викладачів, що мали вплив на Гоголя-гімназиста, був і виходець з нашого краю Іван Семенович Орлай. ІІ ведучий: Після завершення навчання в гімназії юнак вирушає до Петербурга. Він мріяв поступити актором чи режисером в імператорський театр, знайти гарну квартиру, затоваришувати з відомими людьми того часу. Але “туманний” Петербург не виправдав його надій – в театр Гоголя не взяли, знайомства не зав’язувались, квартира була похмурою і холодною. Для роботи знайшлося лише місце дрібного чиновника. І ведучий: Їхав юний Гоголь у Петербург із наміром «вибитися в люди» утвердитися серед літературно-мистецької і наукової еліти, прибитися до високого берега столичного життя, а для цього слід насамперед поселитися в престижному будинку, модно одягнутися. 12 Особливо мріяв він справити нову шинель, бо комір старої, заношеної, майже повністю виліз. Як у його майбутнього героя Башмачкіна Акакія Акакійовича з повісті «Шинель». ІІ ведучий : Гоголь на перших порах ледве виборсується зі злиднів, повсякчасно жаліється матусі на нудьгу, розчарованість, матеріальні нестатки, дорожнечу, просить грошової допомоги, тужить за домашнім затишком, українською кухнею і ніяк не може звикнути до клімату та міської атмосфери столиці. Через кілька місяців після прибуття до Петербурга Микола Гоголь напише матері: «На мене напала нудьга чи інше подібне і вже близько тижня сиджу, підгорнувши руки, і нічого не роблю… Скажу ще, що Петербург мені видався зовсім не таким, як я думав, я його уявляв значно красивішим, величнішим, і чутки, що їх поширювали інші про нього, так само брехливі» І ведучий: Але й тут йому прийшла на допомогу батьківщина. Бажання писати було непереборним і, шукаючи теми для своїх оповідань, він згадує дитинство, український фольклор, та ще й просить матір і сестер надсилати йому у листах народні оповіді про минувшину, пісні, інші матеріали. ІІ ведучий: Результат не забарився. 1830 року вийшли у світ “Вечори на хуторі біля Диканьки”, які одразу принесли славу Гоголю. Він увійшов у коло відомих літераторів, познайомився з Пушкіним, Жуковським. І ведучий: Поїздка на Україну, у рідну Василівку, до Києва додає Гоголю свіжих сил. Мрія залишитися в Києві на викладацькій роботі не збулася, але зате у 1835 році виходить нова книга – “Миргород”, де крім усього вміщено і знамениту повість “Тарас Бульба” – твір, у якому письменник виклав не лише ставлення до минулого, але й своє розуміння батьківщини, волі, людської гідності, смислу буття. ІІ ведучий: Щоправда, ні тодішня літературна критика, ні читачі з числа освіченої верхівки суспільства не були одностайними у сприйнятті “малоросійської” тематики Гоголя. Декого, як до, прикладу, Бєлінського, турбувала відсутність Росії у творчості Гоголя. 13 І ведучий: Росія у творчості Гоголя незабаром з’явилась – у його петербурзьких повістях, п’єсі “Ревізор”, першому томі “Мертвих душ”. І цензура, і частина читачів звинувачувала Гоголя у відсутності позитивних героїв, у незнанні реальної Росії, і навіть у виступі проти безсмертя душі. Завдяки клопотанню друзів цензура все-таки дозволила друкувати “Мертві душі”, але під назвою “Похождения Чичикова, или Мёртвые души”, вимагаючи від автора виправити майже чотири десятки “сумнівних” місць. ІІ ведучий: Дороги ще раз повели Гоголя за кордон, в Італію. Але й там йому не було спокою. Він не міг жити без рідної землі, без співвітчизників. Особливо гучний критичний резонанс викликали його “Вибрані місця з переписки з друзями” (1847 року). Головна думка цього твору – про те, що вдосконалення суспільства неможливе без духовності, без самовдосконалення кожного, була сприйнята більшістю, як занепадницька, не прогресивна. І ведучий: Починається найдраматичніша сторінка життя письменника. Він готується до смерті, навіть пише заповіт. Та доля подарувала йому ще кілька років життя. У 1851 році він востаннє навідав рідну Василівку. 12 лютого 1852 року спалив другий том “Мертвих душ” і вже нічого не чекав від життя, крім смерті. ІІ ведучий: Пiсля перших тяжких нападiв страшноï недуги письменник ще вимогливiше почав ставитися до себе, сприймати i цiнувати час. Його все бiльше цiкавить стан його душi, готовнiсть до вищого звiту, полонить прагнення якнайкраще i найповнiше вiдповiдати образу духовноï людини. І ведучий: Гоголь не мiнявся у своïх переконаннях він навпаки, з юнацьких лiт залишався ïм вiрним. Постiйно йшов вперед, його християнство ставало чистiшим, твердiшим; високе значення мети письменника яснiшим; суд над самим собою суворішим ( так писав про нього С.Аксаков.) ІІ ведучий: Люди, якi близько знали письменника, вiдзначали навiть зовнiшнi змiни в його виглядi. 14 П.Анненков, який зустрiчався з ним у 1846 роцi в Парижi, згадував: «Гоголь постарiв, але набрав особливого роду краси, яку не можна визначити iнакше, окрiм назвавши красою мислячоï людини. Обличчя його поблiдло, схудло; глибока, напружена робота думки поклала на нього ясний вiдбиток виснаженостi i втоми, але загальний вираз його здався менi якимось свiтлiшим i спокiйнiшим за попереднiй. Це було обличчя філософа». І ведучий: У цей час письменник багато читає. Здебiльшого це книги духовного змiсту: твори святих отцiв Церкви, iсторiя Церкви, богословськi трактати. Згодом увесь свiй духовний досвiд М.Гоголь втiлив у один з найкращих зразкiв духовноï прози "Роздуми про Божественну Лiтургiю". 21 лютого 1852 року він відійшов у вічність. ІІ ведучий: Дослідники ще й досі сперечаються, від чого помер письменник. Обставини його смерті, як і життя, обросли легендами, загадками, гіпотезами, таємницями. І досі ніякі архіви, спогади сучасників, здогади літературознавців не знайшли відповідей на цілу низку питань, що стосуються життя і творчості цієї незвичайної людини. І ведучий: Зате його слово і сьогодні знаходить шлях до сердець мільйонів читачів і будить в них високі почуття. І, напевно, радіє на небесах його душа, відчуваючи, що слово його не втратило живої сили, і на його рідній землі. Iнсценiзацiя твору. У ніч перед Різдвом із героями М.В. Гоголя (В iнсценiзації беруть участь дiйовi особи: Вакула, Оксана, Чорт, Солоха, Пацюк, 1-й запорожець, 2-й запорожець, Цариця, Одарка, Оповiдач). Оповiдач (читає). Останній день перед Рiздвом пройшов. Зимова нiч настала: засмiялися зорi, мiсяць поважно пiднявся на небо посвiтити добрим людям i всьому свiту. Мороз дужчав, але було так тихо, що рипiння під чоботом чулося за пiвмилi. 15 Ще жоден гурт парубкiв не з’являвся пiд вiкнами хат, мiсяць лише зазирав у них крадькома, нiби викликаючи прибраних дiвчат вибiгти скорiше на рипучий снiг... (Заходить Оксана iз дзеркалом в руках). Оксана. Треба ж було людям вигадати, нiби я гарна... Неправда! Хiба чорним бровам i очам моїм рiвних немає в свiтi? Що ж тут красивого в цьому носi, i в щоках, i в губах? Нiби ж то гарнi мої чорнi коси? Ох, їх можна злякатися ввечерi: вони як довгi змії, обвили мою голову. Аж тепер бачу, що я зовсiм не гарна!.. Нi, гарна я! Ах, яка гарна! Диво! (Тихо заходить Вакула). Вакула. Чудна дiвка! І хвастощiв у неї мало! Годину стоїть перед дзеркалом i не надивиться та ще й вихваляє себе вголос. Оксана (озирнувшись, побачила коваля). Навiщо ти прийшов сюди! Хiба так хочеться, щоб вигнала за дверi лопатою? Вакула. Не сердься на мене. Дозволь хоч поговорити, хоч подивитися на тебе! Оксана. Хто ж тобi забороняє? Говори i дивись. (Сiдає на лавку). Вакула. Дозволь i мені сісти біля тебе. Оксана (відштовхує його). Іди геть! Ти пахнеш димом. Гадаю, вже й мене забруднив. (Вiдходить вiд нього i знову прибирається перед дзеркалом). Вакула. Що менi до матерi? Ти у мене i мати, i батько, і все, що є дороге в свiтi. Оксана. Бачиш, який ти! Чомусь і дівчата не йдугь. Менi так нудно! Вакула. То тобi весело з ними? Оксана. Та вже ж веселiше, нiж с тобою. О! Хтось постукав. Мабуть, дiвчата. (Виходить). Вакула. Чого я ще чекаю? Вона збиткується з мене. Я їй так само дорогий, як iржава пiдкова. 16 (Заходять Оксана й Одарка). Оксана. Одарко! Та в тебе новi черевички. Ах, якi гарнi! І з золотом! Добре тобi, Одарко, у тебе є така людина, котра все тобi купує, а менi нiхто не дiстане такi черевички. Вакула. Не сумуй, моя мила Оксано! Я тобi подарую такi черевички, якi мають не усi панянки. Оксана. Ти? Подивлюся я, де ти вiзьмеш такi черевички, котрi змогла б я надiти на свою ногу! Хiба тi, що носить сама цариця. Одарка (смiється). Бачиш, яких захотiла! Оксана. Так-так! Будь свiдком: якщо коваль Вакула принесе такi ж черевички, якi носить цариця, обiцяю вийти за нього замiж! Вакула. Прощавай, Оксано! Дури, кого забажаєш, а мене вже не побачиш на цьому свiтi! Одарка. Куди, Вакуло?!! Вакула. Прощавайте! Коли ласка Бога, побачимося на тому свiтi, а на цьому вже не розважатися нам разом. Не згадуйте мене лихом! (Вакула виходить, за ним – дiвчата). Оповiдач. Через димар хати Вакули пiднялася вiдьма верхи на мiтлi. Це була його мати – Солоха. Вона летiла так високо, що здавалася темною цяткою вгорi. Раптом із протилежної сторони з’явилася iнша цятка, збiльшилась i вже була не цяткою, а просто чортом. Мороз ще дужчав, і вгорi стало так холодно, що чорт перестрибував iз одного копита на iнше і дмухав собi в кулак, сподiваючись хоч якось відігрiти змерзлi руки. Вiдьма i сама вiдчула, що холодно, хоча й була тепло вбрана; а тому спустилася в повітрі, нiби слизькою гiркою, прямiсiнько в димар. (Солоха влітає на мітлi й наштовхуєтьься на мішки. За нею стрибає Чорт). Солоха. Мiшки Вакула принiс. Хай сам їх i винесе. Чорт (стрибнув до Солохи). Дозвольте ручку, панi. Солоха. Вiзьмiть! Чорт (цiлує руку). Ох! Вакула. Вiдчини! 17 Чорт. Стукає хтось? Вакула. Вiдчини!!! Чорт. Це коваль! Чуєш, Солохо! Куди хочеш, ховай мене! Солоха. Лiзь у мiшок! (Виходить). (З’являється засмучений Вакула). Вакула. Невже не зникне з пам’яті моєї ця негiдна Оксана? Не хочу думати про неї! (Побачив мiшки). Навiщо тут цi мiшки? Завтра ж свято. Занесу їх куди небудь. (Хоче пiдняти мiшок). Але ж якi важкi... Що я за баба: скоро буду вiд вiтру хилитися! Не дам нiкому смiятися над собою! Ще нiчого не пропало. Спробую один засiб: піду до пузатого запорожця Пацюка. Кажуть, вiн знає всiх чортiв і може зробити те, що забажає. (Виходить iз мiшком за спиною). Оповідач. Цей пузатий Пацюк був колись запорожцем, але чи вигнали його, чи сам утiк із Сiчi, – цього нiхто не знав. (Пацюк сидить і їсть галушки. За його спиною з’являється Вакула з мiшком за ллечима). Вакула (кланяється). Я до твоєї милостi прийшов, Пацюк. (Пацюк пiдняв голову і знову почав їсти галушки). До тебе прийшов, дай Боже тобi усякого добра. Пропадати доводиться менi, грiшному. Нiчого не допоможе менi на свiтi. Що буде, те буде. Доводиться просити допомогу в самого чорта. (Пацюк підняв голову i знову почав їсти галушки). Що ж, Пацюк, як мені бути? Пацюк. Коли потрiбен чорт, то i прямуй до чорта. (Продовжує їсти). Вакула (кланяється).Для того я й прийшов сюди: окрiм тебе, гадаю, ніхто не знає до нього дорогу. (Пацюк мовчить і доїдає галушки). Зроби ласку, чоловiче добрий, не відмов. Розкажи хоч як потрапити на цю дорогу. Пацюк. Тому не треба далеко ходити, в кого чорт за плечима стоїть. (Виходить). Вакула. Що? (Опускає мiшок, з якого вивiльняється Чорт). Про що це вiн каже? (Задумується). 18 Чорт (обнiмає Вакулу). Це я, твiй друг, усе зроблю для товарища! (У лiве вухо). Грошей дам скiльки захочеш. (У праве вухо). Оксана буде сьогодні вже твоя. Вакула За таку цiну я на все готовий! Чорт (смiється). Ну, Вакуло, ти знаєш, що без контрактiв нiчого не роблять. Вакула. Згоден! У вас, я чув, розписуються кров’ю. Стривай же, я дiстану з кишенi цвях. (Хапає Чорта за хвіст). Чорт (смiється). Який вигадник! Ну, досить, Вакуло, пожартував і досить. Вакула. Стривай-но, голубе! Будеш у мене знати, як пiдбивати на грiхи добрих людей. (Сiдає на спину Чорта). Чорт (жалiбно). Змилуйся, Вакуло, все, що тобi потрiбно, все зроблю, вiдпусти лишень душу на покаяння! Вакула. А, ось яким голосом заспiвав! Тепер я знаю, що робити. Вези мене в цю ж мить на собi! Чуєш? Та лети, як птаха! Чорт. Куди? Вакула. В Петербург, прямо до царицi! (Зникають). Оповiдач. І коваль мало не зомлiв вiд страху, вiдчуваючи, що пiднiмається в повiтря. Спочатку пiднявся вiн від землi так високо, що нiчого не мiг угледiти внизу, i пролетiв, як муха, пiд самiсiньким мiсяцем, ледве не зачепивши його шапкою. Трохи згодом Вакула вже освоївся i навiть почав посмiюватися над Чортом. Усе було свiтло вгорi. Повiтря в легкому срiблястому туманi здавалося прозорим. І раптом засяяв перед ним Петербург, увесь в вогнях... (З’являються Вакула i Чорт). Чорт. Чи прямо їхати до царицi? Вакула. Нi, страшно. Тут десь, не знаю, зупинилися запорожцi, котрi проїжджали восени через Диканьку. Вони їхали з Сiчi з паперами до царицi; добре було б порадитися з ними. Ей, сатано! Залiзай у мою кишеню й веди до запорожцiв. (Заходять два запорожцi). 19 Вакула (кланяється до землi). Здоровi були, панове. Бог вам у помiч, ось де побачились! 1-й запорожець. Що там за чоловiк? Вакула. А ви не впiзнали? Це я, Вакула, коваль. Коли проїздили восени через Диканьку, то гостювали в мене, дай Боже вам усякого здоров’я й довголiття, майже два днi. Я нову шину тодi поставив на переднє колесо вашого воза. 2-й запорожець. А! Той коваль, що малює гарно! 1-й запорожець. Здоров був, земляче, потiм поговоримо з тобою бiльше. 2-й запорожець. А тепер ми йдемо до царицi. Вакула. До царицi?!! А будьте ласкавi, панове, вiзьмiть і мене з собою. 1-й запорожець. Тебе? Що ж ти там будеш робити? Нi, не можна. 2-й запорожець. Ми, брате, будемо з царицею говорити про своє. Вакула. Вiзьмiть! (Нахиляється до своєї кишені). Чорте, проси! (Ударив по кишенi, Чорт запищав). 2-й запорожець. Вiзьмемо його з собою? 1-й запорожець. Та вже хай іде! (Виходять). Оповiдач. Дивно знову було Вакулi, коли величезна карета помчала його вулицями мiста. Позаду лишалися багатоповерховi будинки, а дорога, здавалося, сама котилася пiд ноги коням. Карета зупинилася перед палацом. Запорожцi увiйшли в чудовi сiни й почали пiднiматися добре освiтленими сходами. Несмiливо йшов за ними коваль, боячись на кожному кроцi посковзнутися на паркетi. Пройшли три зали. Раптом запорожцi впали долiлиць i закричали в один голос. Коваль, не вгледiвши нiчого, теж сумлiнно розпростався на пiдлозi. (Запорожцi, Вакула i цариця перед ними). Запорожцi й Вакула. Змилуйся, мамо! Змилуйся! Цариця. Встаньте! Запорожцi й Вакула. Не встанемо, мамо! Не встанемо! Умремо, а не встанемо! Цариця. Встаньте! Я велю! 20 (Запорожцi i Вакула піднiмаютъся). Цариця. Свiтлiший обiцяв познайомити мене з моїм народом, якого я ще не бачила. Чого ж ви хочете? Вакула (до себе). Саме час! Цариця питає, чого хочете! (їй). Ваша величносте, із чого, не гнiвайтеся, зроблено черевички, що на ногах ваших? Думаю нi один швець нi в якiй державi свiту не зумiє так зробити! Боже ти мiй, а якби моя жiнка надiла такi черевички! Цариця. Якщо тобi хочеться мати такi черевички, це не так важко зробити. (Озирнулася). Принесiть йому зараз же черевички, найдорожчi, iз золотом. (До запорожцiв). Чи добре вас тут утримують? 1-й запорожець. Та, спасибi, мамо! Провiант дають добрий. (Подають черевики). Цариця (до Вакули). Вiзьми собi мої черевики, чоловiче добрий. Вакула. Спасибi, мамо! (Кланяється i вiдходить. Бiля виходу стукає себе по кишенi). Чорте! Винеси мене звiдси негайно! Оповiдач. Мов вихор, нiсся Чорт iз Вакулою назад. Миттю опинився коваль бiля своєї хати. Тут, вхопивши хворостину, тричi ударив нею Чорта, і той стрiмголов кинутся втiкати. Пiсля цього Вакула зарився в сiно і проспав до ранку. (Заходить стурбована Оксана). Оксана. А що, коли вiн і насправдi пiшов і вже нiколи не повернеться в село? А що, коли зважиться на щось страшне? Чого доброго! Адже вiн так любив мене... (З’являється Вакула). Вакула. Поглянь, якi я тобi принiс черевички! Оксана (радiсно). Ай! Вакула. Ті самi, що їх носить цариця. Оксана. Нi, нi! Менi не треба черевичкiв! Я i без них тебе люблю! 21 Літературна подорож за повістю Миколи Гоголя “Тарас Бульба” (Оформлення зали ): портрет М. Гоголя, репродукції картин М. Дерегуса, Є. Кибрика, І. Рєпiна «Запорожці пишуть листа турецькому султану», iлюстрацiї до твору «Історiя запорозьких козакiв» Д. Яворницького, аудiозапис «Козацькі маршi». Епiграфи: «Лише на дорогах України душа моя пробуджувалась». Микола Гоголь «Скажу вам одне слово щодо того, яка в мене душа... Знаю лише те, що нiяк не надав би переваги нi малоросiянину перед росiянином, ні росiянину перед малоросiянином. Обидвi природи надто щедро обдарованi Богом, i, як навмисно, кожна з них окремо мiстить у собі те, чого немав в iншiй, – явний знак того, що вони повинні поповнити одна одну». Микола Гоголь «Передi мною прояснюються і проходять поетичними рядами часи козацтва... Чи малоросiйськi пісні, якi в мене тепер пiд рукою, навiяли менi їх, чи на душу мою зiйшло ясно видiння минулого, тiльки я чую багато такого, що нинi рiдко трапляється». Микола Гоголь Ведуча 1: Твори історичної теми в художній прозі дають нам можливiсть поринути у минулi часи. І сьогодні, після знайомства із відомою повістю Миколи Васильовича Гоголя “Тарас Бульба”, ми вирушаємо в козацький похід разом iз славними героями-козакам і станемо свідками тих далеких подій, що склали iсторiю нашої славної України. А поведе нас сам автор – видатний талант двох літератур, великий син українського i російського народів. Усе життя Гоголя можна назвати дорогою. Лише в дорозі він заспокоювався, відчував натхнення, приплив нових сил. Дороги вели Гоголя до Москви i Петербурга, Рима i Парижа, Гамбурга i Єрусалима. 22 Однак усі шляхи письменника починалися з його рідного дому, з його України. Звідси він вирушав у свої мандри, сюди завжди повертався думкою i душею. Ведуча 2: Лише на дорогах України душа моя пробуджувалась. (Микола Гоголь) Так, без України не було б Гоголя, не було б його “Вечорів на хуторі біля Диканьки”, повiстi “Тарас Бульба” i збiрки “Миргород”, не було б “Мертвих душ” та інших творів. Гоголь i Україна — це єдине ціле, духовне, культурне, неповторне i невмируще... Ведуча 1: Гоголь створив духовний образ України. (Олесь Гончар) Однак дослідники й досі сперечаються, який же письменник Гоголь – російський чи український? У його творчості багато українських мотивів, але писав він російською. Напевно, роз'яснення слід шукати в самого митця... Ведуча 2: Скажу вам одне слово щодо того, яка в мене душа... Знаю лише те, що ніяк не надав би переваги ні малоросіянину перед росіянином, ні росіянину перед малоросіянином. Обидві природи надто щедро обдаровані Богом, і, як навмисно, кожна з них окремо містить у собі те, чого немає в іншій, – явний знак того, що вони повинні поповнити одна одну. (Микола Гоголь) Ведуча 1: Дійсно, письменник всотав досягнення двох культур, він сам став прикладом чудового поповнення, взаємозбагачення українського і російського. Однак, він ніколи не забував про своє коріння, про рідну землю. Яскравими доказами цього були сотні листів, які він посилав матері і сестрам у Василівку, його замальовки рідного будинку, а головне – його твори, в яких відтворюється сам дух української історії, українського народу. І серед цих творів важливе місце посідає повість "Тарас Бульба" про події часів Запорозької Січі. Ведуча 2: Переді мною прояснюються і проходять поетичними рядами часи козацтва... Чи малоросійські пісні, які в мене тепер під рукою, навіяли мені їх, чи на душу мою зійшло ясновидіння минулого, тільки я чую багато такого, що нині рідко трапляється. (Микола Гоголь) 23 Ведуча 1: Видатний прозаїк, у душі Микола Васильович Гоголь завжди залишався ліриком. Тому перше слово про нього повинно бути віршованим. До Гоголя Все Гоголя про Гоголя питаю – Який він був? І в чому таїна, Що сам собі усе про нього втаюю Вночі він ближче, гірше завидна. Всі таємниці вдень скресають льодом. Стаєш нікчемним, гірш усіх нікчем, Люблю його останнім перельотом І небо замикаю тим ключем. Душа летить із вирію за Гоголем В гніздо пречистих і скорботних рук, Душа моя відчайно незагоєна, Їй дише вслід морозом Басаврюк. А в небі тихо. І немає стелі. І тільки видно, як віддалеки Він хмарою химерною шинелі Зігріє нам різдвянії зірки. І тільки тужно, бо недоступитись, І тільки журно, бо нема й нема. До неба встати. З неба зір напитись. Душа живе ще, хоч і смерть німа. І.Драч. – Як ви вважаєте, чому розмову про Гоголя ми починаємо з вірша українського поета? (М. Гоголь має українське коріння, адже народився на Полтавщині, в селі Великі Сорочинці.) 24 Виступи учнів-"біографів" про основні віхи біографії М. Гоголя Микола Васильович Гоголь народився 1 квітня 1809 року в селі Великі Сорочинці, куди приїхала його мати до лікаря Трохимовського. Дитячі роки письменника пройшли у Василівці — родовому маєтку Гоголів. Садиба названа по імені батька Гоголя — Василя Опанасовича. Зараз це село називається Гоголеве, але дім стоїть на тому ж місці, відбудований за малюнками та кресленнями самого письменника. Тут зараз знаходиться музей-заповідник Миколи Васильовича Гоголя. – Гоголь походив із старовинного дворянського роду. Його предки відзначалися надзвичайною обдарованістю. Наприклад, його дід Опанас Дем'янович закінчив Київську духовну академію, знав 6 мов. Бабуся Тетяна Семенівна мала здібності до малювання. До речі, й сам Гоголь гарно малював, а ще любив вишивати, розробляти візерунки для вбрання своїх сестер, для вітражів у домі батька – колезького асесора. У відставці він зайнявся сільським господарством, проте йому ніяк не вдавалося зробити свій маєток прибутковим. Батько Гоголя був дуже доброю і чуйною людиною, любив театр, літературу. – Із Василівки шлях привів Гоголя до Полтави, де він навчався у повітовому училищі разом з братом Іваном. Однак після смерті брата він був у такому відчаї, що не міг продовжити навчатися, і батьки забрали його з училища. Проте до Полтави відомий письменник, автор "Вечорів на хуторі біля Диканьки", буде повертатися ще не один раз. – Із Полтави дорога вела до Ніжина, де Гоголь навчався в гімназії з 1821 року до 1828 року. Майже завжди він ходив там голодний, мерз через відсутність теплого одягу, часто хворів, тужив за батьками, але ці роки були визначальними в житті Гоголя. Саме в Ніжині сформувався його талант – тут він почав писати. – Після завершення гімназії Гоголь усією душею прагнув до Петербурга. Він мріяв поступити актором чи режисером в імператорський театр, знайти гарну квартиру, затоваришувати з передовими людьми того часу. Однак у театр його не взяли, через брак коштів він оселився у похмурій і холодній кімнаті, та й знайомства ніякі не зав'язувалися. 25 – Нарешті Гоголь знайшов місце дрібного чиновника, а головне – він береться за перо, шукає теми для своїх оповідань. І тут йому на допомогу прийшла його батьківщина. Гоголь дуже любив український фольклор, збирав легенди і оповідання про минувшину. Будучи у Петербурзі він просить у листі матір і сестер надіслати йому все, що пов'язано з Україною: "Дорога моя матінко! Ви маєте тонкий, спостережливий розум, ви багато знаєте про звичаї й традиції наших малоросіян, і тому, я впевнений, ви не відмовитеся повідомляти мені їх у нашому листуванні. Це мені дуже потрібно." – 1830 року вийшли у світ "Вечори на хуторі біля Диканьки", які одразу принесли славу Гоголю. Він увійшов у коло відомих літераторів, познайомився з О. С. Пушкіним, В. А. Жуковським. Однак подальші дороги Гоголя були дуже тяжкими. Поїздки Гоголя в Україну, у Василівку, до Києва повернули до життя душу митця. Він наполегливо працює. Результатами цієї роботи стала збірка "Миргород", що вийшла 1835 року. Там було вміщено і повість "Тарас Бульба". – У 1839-1842 роках її було значно перероблено. Повість стала самостійним твором, який сприймався як гімн, як ідея духовної єдності козаків-запорожців. – Потім була ще п'єса "Ревізор", петербурзькі повісті, поема "Мертві душі"... Однак повість "Тарас Бульба" посідає особливе місце у спадщині митця. У ній Гоголь висловив не лише ставлення до минулого, а й своє розуміння батьківщини, волі, душі, людської гідності, смислу буття. Із Петербурга дороги Гоголя пролягли за кордон, бо "пророку немає слави у вітчизні". Але й там Гоголю не було спокою. Він не міг жити без рідної землі, без співвітчизників. У "Вибраних місцях із листування з друзями" 1847 р. він молився про них, закликав до духовності. Однак вони його не зрозуміли. Гоголь готувався до смерті. Навіть написав заповіт, але доля подарувала йому ще кілька років життя. У 1851 році він востаннє приїхав у Василівку. 12 лютого 1852 року спалив другий том "Мертвих душ". 26 Гоголь вже нічого не чекав від життя, він прагнув смерті. Невдовзі вона прийшла... 21 лютого 1852 року Микола Васильович Гоголь помер. Ведуча 2: Дослідники ще й досі сперечаються, від чого помер митець. Кажуть, що його неправильно лікували лікарі, але хто може вилікувати тіло, якщо хвора душа? Гоголь полишив цей світ свідомо, йшов назустріч смерті, вважаючи, що зробив у житті все, що міг. Його величне слово і сьогодні доходить до самого серця і викликає в ньому високі почуття. Твори Гоголя пробуджують у людині людину. Його повість "Тарас Бульба" нагадує нам ще й про те, що ми – нащадки давнього козацького роду і маємо бути вірними синами України, яким був і сам Гоголь, наш геніальний співвітчизник. І напевно, радіє на небесах його душа, бачачи нас вільними, незалежними, гордими за свою землю, гідними слави дідів і прадідів своїх, які прагнуть духовності і пам'яті своїх нащадків. Ведуча 1: У повісті немає точних дат. Основні події могли відбуватися у широких межах XV – XVII ст., а у творі автор показує час умовний. Згадується ім’я гетьмана Остряниці та другий похід – історичний факт 1638 року. Висновок: Гоголь легендаризує історію. Він відштовхується від реальних подій, переосмислює їх, надає рис національного епосу. Гоголь створив високопоетичний твір про історію українського козацтва. Головного літературного героя, козацького полковника Тараса Бульбу дослідники ототожнюють з реальною історичною особою і називають його ім’я поряд з іменами гетьманів Петра Сагайдачного, Івана Сірка. Прообразом Тараса міг бути предок самого Гоголя, Остап Гоголь – полковник Війська Запорозького, гетьман Правобережної України, сподвижник Богдана Хмельницького, він мав двох синів – Остапа і Прокопа, які навчалися спочатку у Львові, а потім у Києві. Старший син загинув від рук поляків під Могилевом у 1671 році, а молодший, як і літературний персонаж, перейшов через три роки на бік ворога. Сам подільський полковник Остап Гоголь мало не загинув під час переправи через Дністер. 27 Ведуча 2: А тепер – вікторина «Впізнай героя за його портретом»
Ведуча 1: Не хвилюйтесь, що не встигли відповісти на питання вікторини. До вашої уваги – тести на перевірку знання тексту повісті М. Гоголя «Тарас Бульба».
28
Ведуча 2: І, нарешті, найскладніші запитання:
29
Ведуча 1: Шановні читачі! Ми разом з вами здійснили літературну подорож у героїчне і славне минуле разом з Миколою Гоголем. Вітаємо переможців літературної вікторини. До зустрічі з героями повісті на сторінках «Тараса Бульби». Щоб глибше пізнати і зрозуміти М. Гоголя, як національного письменника пропонуємо Вашій увазі вікторину : «Микола Гоголь і Україна». 1. Назвіть пам'ятні місця в Україні, пов'язані з іменем М.Гоголя? - с. Великі Сорочинці на Полтавщині - місце народження Гоголя. - с. Василівка (нині Гоголеве Шишацького району Полтавської області) - тут пройшло дитинство письменника. -м. Полтава — навчання в повітому училищі -м. Ніжин - навчання в гімназії -м. Чернігів - перебував під час навчання в Ніжині -с. Качанівка -гостювання в поміщика Г. Тернавського -м. Київ - вперше побував під час весняних канікул в 1828 р.; в 1835 р. був гостем у М. Максимовича; останній раз був у Києві в 1848 р. -м. Одеса - відвідував двічі в останні роки свого життя. Тут гостював у двоюрідного брата матері А. Трощинського в 1848, 1850 рр. 30 2. В якому із своїх творів М. Гоголь найбільш виразно зобразив епоху героїчного минулого України - добу козаччини? Повість "Тарас Бульба". 3. Про який із відомих творів М. Гоголя В. Бєлінський писав: «...це уривок, епізод із великої епопеї життя цілого народу». Повість "Тарас Бульба". 4. Назвіть художні твори М. Гоголя про козацьке минуле України? Повісті "Кривавий бандурист" Пропала грамота", "Тарас Бульба", незавершений роман "Гетьман". 5. Який український композитор - класик написав свої головні опери "Тарас Бульба ", "Різдв'яна ніч", "Утоплена" на сюжети творів Гоголя? Микола Лисенко 6. Хто з класиків української літератури у 14-річному віці переклав "Вечори на хуторі біля Диканьки" на українську мову і видав коштом батьків цей переклад? Леся Українка 7. Всі оглухли - похилились В кайданах... байдуже. Ти смієшся, а я плачу Великий мій друже. Назвіть автора і назву вірша. Т. Шевченко "Гоголю". 8. В одній із повістей М. Гоголь сатирично висміює тих, що соромляться української нації «торжественно прибавляют к фамилии своей, оканчивающейся на «о», слог «вь». Назвіть цей твір. Повість «Старосвітські поміщики». 9. Назвіть національні колоритні імена і прізвища героїв повістей М. Гоголя. 31 Вакула, Солоха, Чуб, Черевик - повість «Ніч перед Різдвом» Дмитро Товкач, Шило, Кукубенко - повість «Тарас Бульба» Перелік можна продовжити. 10. Яким псевдонімом підписав М. Гоголь рукопис збірки повістей «Вечори на хуторі поблизу Диканьки». Пасічник Рудий Панько. 11. В якій повісті М. Гоголь зобразив українську світлицю? Відтворіть подію твору, з якою пов'язаний цей уривок. «Світлиця була прибрана на смак того часу... Все було чисте, вимазане кольоровою глиною. На стінах - шаблі, нагайки, сітки на птахів, неводи й рушниці, хитро оправлений ріг для пороху, золота уздечка на коня і пута зі срібними бляхами. Вікна у світлиці були маленькі, з круглими тьмяними шибками... На полицях по кутках стояли глеки, сулії і пляшки з зеленого і синього скла, різьблені срібні кубки, позолочені чарки всякої роботи... Берестові лави кругом усієї кімнати, величезний стіл під образами на покутті, широка піч із запічками, притулками і виступами, викладена кольоровими строкатими кахлями». Повість «Тарас Бульба». Приїзд синів Тараса - Остапа і Андрія додому після навчання в Київській бурсі. 32 Читацький конкурс «Найкращий знавець творчості Гоголя» (переможець повинен дати найбільше відповідей на питання):
(“Ніч перед Різдвом”) 2. В якій з повістей Гоголя згадано Карпати? (“Страшна помста”) 3. В листі до матері в лютому 1827 року Гоголь писав: “… признали единогласно, что из провинциальных театров ни один не годится против нашего. Декорации были отличные, освещение великолепное, посетителей много и все приезжие, и все с отличным вкусом”. Про який театр мова? (Про аматорський театр Ніжинського ліцею, де юний Гоголь спробував себе в ролях актора, декоратора і режисера) 4. “Моя жизнь, моё высшее наслаждение умерло с ним. Когда я творил, я видел перед собой только его. Всё, что у меня есть хорошего, всем этим я обязан ему. И теперешний труд мой есть его создание. Он взял с меня клятву, чтобы я писал… Я тешил себя мыслью, как будет он доволен… Теперь этой награды нет впереди! Что теперь жизнь моя!” Кому присвячені ці рядки в листі Гоголя до Плетньова? (О.С. Пушкіну. Це перша реакція Гоголя на звістку про загибель Пушкіна) 5. Кому з визначних поетів-сучасників Гоголя належать ці рядки з вірша-присвяти письменнику: Всі оглухли – похилились В кайданах… байдуже… 33 Ти смієшся, а я плачу, Великий мій друже. (Т.Г. Шевченку) 6. “Ні, я неспроможна нічим подякувати тобі, великодушний лицарю, один Бог може віддячити тобі”… За який дорогий подарунок дякує панночка Андрієві у повісті “Тарас Бульба”? (Андрій через підземний хід таємно приніс в обложене запорожцями місто мішок хліба) 7. “На ярмарку трапилася дивна пригода: скрізь пішла чутка, що десь між крамом з’явилася червона свитка”. Герої якої з повістей Гоголя панічно бояться червоної свитки? (Повісті “Сорочинський ярмарок”) 8. Один з найзнаменитіших творів Гоголя починається так: “У ворота гостиниці губернського міста NN в’їхала досить гарна ресорна невелика бричка, якою їздять холостяки: відставні полковники, штабс-капітани, поміщики, що мають біля сотні селянських душ, словом, усі ті, кого звуть панами середньої руки. В бричці сидів пан не красень, але й не поганий з себе, ні занадто товстий, ні занадто тонкий”… Назвіть прізвище головного героя та назву твору. (Чичиков, “Мертві душі”)
34 Звідки повертався додому герой, з яким сталася ця прикра пригода? Яка назва цього славнозвісного твору? Яку нову для тодішньої російської літератури тему, за висновками критики, започаткував Гоголь цим твором? (Акакій Акакієвич, головний герой повісті “Шинель”, повертався з вечірки, яку влаштовував помічник – столоначальника Повістю “Шинель” започаткував тему“маленької людини”) 10. Хто з героїв Гоголя так любив дині, що навіть зберігав насіння з’їдених динь з написами на пакетиках: “Ця диня з’їдена такого-то числа”. Якщо при цьому був який-небудь гість, той записував: “брав участь такий-то”? (Іван Іванович з “Повісті про те, як посварився Іван Іванович з Іваном Никифоровичем”) 11. Назвіть прізвища героїв творів Гоголя, які стали своєрідними стислими психологічними характеристиками певних психотипів? (Манілов, Плюшкін, Собакевич, Ноздрьов, Хлестаков) 12. Кому з відомих письменників належить книга “Гоголь в жизни: Систематический свод подлинных свидетельств современников”? (Автор книги Вікентій Вересаєв (1897-1945), відомий письменник, перекладач, літературознавець, критик). 35 Бібліографія: Україна. Президент про відзначення 200-річчя від дня народження Миколи Васильовича Гоголя: Указ 18.08.2006 р. № 688 // Урядовий кур'єр. – 2006. – 30 серп. (№ 160). – С. 12. Література про життя та творчість письменника
36
33.Стромецький О. Гоголь : Дослідження стилю, філософії, методів та розвитку персонажів. – Львів: Світ, 1994.– 307 с. 34.Туровська Л. Дивний геній: [М.В.Гоголь] // Демократична Україна. – 2005. – 1 квіт. – С. 10. Гоголь в Інтернет-мережі: ссылка скрыта ссылка скрыта 37 ЗМІСТ На зустріч ювілею великого генія ………………………………………3 Сценарій літературного вечора…………………………………………..9 Літературна подорож за повістю М.Гоголя «Тарас Бульба»….........22 Вікторина «Гоголь і Україна»…………………………………………..30 Читацький конкурс «Найкращий знавець творчості Гоголя»…….33 Бібліографія……………………………………………………………….36 ДЛЯ НОТАТОК |