Його свята любов
| Вид материала | Методичні рекомендації |
- Тема. «Всьому початок є любов», 231.89kb.
- Розвивальне середовище у групі дитячого садка, 131.87kb.
- Поглибити знання учнів про історію виникнення свята Соборності України. Пригадати ст., 142.07kb.
- Назва реферату: Дружба народiв у творчостi Тараса Шевченка Розділ, 31.73kb.
- Розробка сценарію «Свята української народної календарно-обрядової пісні» Вчитель початкових, 143.3kb.
- Стрельник Олена Анатоліївна урок, 120.15kb.
- Розділ: Сценарії Сценарій „Свято птахів”, 91.68kb.
- Реферат на тему: Предмет І функції філософії. Світогляд, як теоретичне ставлення, 372.01kb.
- Батьківський авторитет любов батьків до дитини, 74.45kb.
- Матеріали до урочистого засідання з нагоди професійного свята Дня працівників легкої, 138.82kb.
1 2
Його свята любов
до людства
Відділ культури і туризму
Городоцької райдержадміністрації
Городоцька центральна районна бібліотека
Його свята любов до людства
(1809 - 1852)
До 200-річчя з дня народження
Миколи Васильовича Гоголя
Методико-бібліографічні матеріали
Городок, 2009
Його свята любов до людства. До 200-річчя з дня народження Миколи Гоголя : Метод.-бібліогр. матеріали / Відділ культури і туризму Городоц. райдержадмін.; Городоцька ЦРБ , Городок, 2009. – 37 с.
Видання пропонує інформацію про життя і творчість геніального письменника Миколи Гоголя, а також форми соціокультурної роботи з цієї теми.
Адресується бібліотечним працівникам та освітянам.
Укладач: Бутельська Н.О..
Відповідальна за випуск: Федлюк В.А.
© Городоцька ЦРБ,2009
Назустріч ювілею Великого генія
Методичні рекомендації
Микола Васильович Гоголь (1809-1852)… Генiальний митець, всесвітньо відомий майстер художнього слова.
Академік Михайло Грушевський характеризував Гоголя як одного «з найславніших синів» і «геніальних людей, яких дала Україна». Його творчість залишила дуже глибокий слід в історії українського культурного і національного життя.
Цього року,1 квітня 2009 року ми будемо святкувати знаменну дату – 200-ліття від дня народження геніального письменника Миколи Васильовича Гоголя. Для більшості сучасників і пізніших поціновувачів творчості М. В. Гоголь є непохитним авторитетом письменника, що дошкульною сатирою на існуючий лад забезпечив собі довічне і почесне місце серед класиків світової літератури. Останнім часом ми відкриваємо для себе справжнього Миколу Гоголя – великого мислителя, публіциста, аскета, духовного подвижника.
Життя і творчість М.В.Гоголя яскравий приклад, нащадкам, любові до історії і культури українського народу, єднання російської і української культур, скріпленою у віках спільною долею, самою історією двох братніх народів.
Упродовж всього життя письменник щиро шанував рідну мову і спілкувався нею з земляками, називаючи її «мовою душі». Рідними для нього були побут, звичаї, обрядовість, чарівна природа України. Художня мова творів Гоголя живилася винятково із джерел народнопісенної творчості, в якій слово і музика, барви і ритм сплавлені воєдино.
Демократичні та національні ідеї та погляди на історію українського народу, його культуру, мову, висловлені М. Гоголем у його творах викликали велику пошану не тільки його видатних сучасників, а й наступних поколінь українських письменників, учених, громадських діячів, молоді.
3
Творчість Миколи Гоголя - великого полтавця - є близькою людям усіх національностей. Будучи вершинним явищем світової культури, вона за своєю майстерністю і широтою узагальнення назавжди залишиться безцінним внеском до скарбниці духовності українського народу. «Україна не мала ще другого такого сина, котрий би так повно виразив у собі дорогі боки її народного духу» (М. Драгоманов)
Свою історію Гоголь писав, керуючись патріотичними почуттями українця: «Заради всього нашого, заради нашої України, заради батьківських могил».
Вихований на кращих зразках російської літератури, на поетичних українських народних піснях та оповідях, письменник глибоко відчув поезію та мелодійність творів своїх сучасників: «мало хто з наших поетів не залишив прекрасних зразків, не кажучи вже про Пушкіна, який ніби цар у середині цієї області і якого всілякий ліричний твір, тільки-но з’явився на світ, у ту ж мить перекладався на музику і співався, бо був надзвичайно багатий на мелодію у звуках».
Хоча твори письменника вже 155 років, після смерті автора, живуть власним життям, інтерес до них не спадає, а навпаки, творчість М. Гоголя знаходить у світі все нових шанувальників та дослідників. Літературознавці засвідчують, що нині Гоголь є одним з найбільш цитованих серед літературних імен слов’янського світу.
Ось уже ціле століття триває суперечка: Гоголь – письменник російський чи український?
Час довів, що Гоголь вніс неоціненний вклад у російську літературу, збагативши її новою тематикою та літературними прийомами, але й, як ніхто, масштабно і виразно відобразив у своїй творчості ментальні риси українського народу, справив величезний вплив на становлення української національної свідомості, у чому, як вважають фахівці, його можна порівняти тільки з Тарасом Шевченком. Щоправда, йшли вони до цього різними шляхами.
Шевченко і Гоголь -дві половинки великого українського серця - так ніколи й не стулилися. Не зустрілися, не погомоніли.
4
Не пожартували і не заспівали українських пісень... Лиха доля розносила їх по світах- Гоголя усамітнювала в країнах Європи, а Шевченка гнала пекельними пісками подалі від України. Та Шевченко пам’ятав про свого земляка, читав його... Із далекого Оренбурга напише в листі від 7 березня 1850 року до Варвари Репніної: «Я завжди читав Гоголя з насолодою… Перед Гоголем треба благоговіти, як перед людиною, обдарованою найглибшим розумом і найніжнішою любов’ю до людей… Наш Гоголь - справжній відатель душі людської!» .
Яскраво оспівуючи Україну, Гоголь творив тоді разом з цілою плеядою письменників (нині здебільшого відомих тільки історикам літератури), проте виділявся серед них і талантом, і глибоким зацікавленням історією та народною культурою рідної землі. Наступна книга Гоголя, що розвивала цю тематику – “Миргород”, відкривалася знаменитою повістю “Тарас Бульба”, своєрідним героїчним епосом України. Недарма Пушкін бачив у “Тарасові Бульбі” картину, гідну Гомера. А от уже в ХХ столітті інший російський письменник – Володимир Набоков пропонував твори Гоголя української тематики розглядати поза контекстом російської літератури, хоч і написані вони були російською мовою.
Гоголь як російський письменник народився, оселившись у середині 30-х років ХІХ століття у Петербурзі. Саме тут, у імперській столиці, Гоголь вийшов у вищий світ і був визнаний як письменник. Уже в книзі “Арабески” (1835 рік) туманний Петербург і його жителі заполонюють творчу уяву письменника – “Невський проспект”, “Петербург”, “Записки божевільного”, пізніше цикл “Петербурзьких повістей” продовжують “Ніс”, “Коляска”, “Шинель”. Похмура фантасмагорія цих творів, таких багатих на цілком нові для тодішньої російської літератури художні прийоми, позначені за виразом самого автора “відсутністю світла”. Це підкреслював майже через століття такий вдумливий читач, як письменник Ісак Бабель: “Чи пам’ятаєте ви плодородне яскраве сонце у Гоголя, людини, що прийшла з України? Петербург переміг Полтавщину, Акакій Акакієвич скромненько, але з жахаючою владністю затер Грицька…”.
5
А вже згадуваний Володимир Набоков, автор художньої біографії Гоголя “Інші береги”, навпаки, дякував долі і авторському бажанні слави за те, що Гоголь не звернувся до української мови як способу самореалізації, “тому що тоді він був би втрачений”.
Ця дискусія, як відомо триває досі. Сучасний російський культуролог Омрі Ронен пише: “Можливо, якби Гоголь писав по-українськи, його доля склалася би не так нестямно жалісливо, а у нас у ХІХ столітті була б не тільки велика українська поезія, але й велика проза”.
Після “Петербурзьких повістей” у творчі біографії Гоголя був “Ревізор” і “Мертві душі”, твори, які згодом принесли автору світову славу, але при своїй появі були в основному несхвально зустрінуті критикою. Це, в свою чергу, поглибило хворобливу депресію письменника, яку він намагався подолати подорожжю до Італії та інших країн Європи, активізацією релігійно-філософських пошуків.
Робота над другим томом “Мертвих душ” тривала, але не давала задоволення автору. Він так і не знайшов у тогочасній Росії позитивних героїв, яких вимагала літературна критика і цензура. Врешті-решт рукопис автор спалив. Через кілька днів і автор відійшов у вічність. Як згадував лікар, що був із Гоголем до кінця, серед останніх слів письменника були слова: “Як солодко помирати!”.
Драма останніх років життя Гоголя, його таємнича хвороба викликали чимало наукових суперечок, інтригуючих легенд і тоді, і дотепер. Незважаючи на значну кількість документальних та художніх біографій Гоголя, чимало таємниць цієї людини, яка дивувала сучасників і продовжує дивувати нащадків, залишились нерозгаданими. Гоголезнавці давно помітили, що інтерес до творчості цього геніального автора виразно зростає в періоди, коли суспільство шукає нових шляхів розвитку.
* * *
6
Важливим напрямком діяльності бібліотек по відзначенню 200-річчя ювілею великого генія є широка популяризація його творів та літератури про нього. Кожна бібліотека повинна самостійно визначити форми роботи і методи, за допомогою яких буде відзначена ця подія. Обов’язково мають бути організовані книжкові виставки (ювілейні виставки, виставки –портрети, виставки – персоналії), тематичні полички. Біля виставок доцільно проводити тематичні бесіди, огляди літератури, вікторини, літературні години ,читацькі конкурси, гоголівські читання, літературні вечори, літературні подорожі по окремих творах Гоголя, літературні ярмарки за участю героїв М.В. Гоголя.
Назви виставок та заходів можуть бути різними, наприклад :
- «Микола Гоголь - великий художник слова»,
- «Син України, геній Росії»,
- «Гоголь наш, велике серце»,
- « Наша національна гордість» ,
- « Українська легенда»,
- «М.В. Гоголь: історія й сучасність»,
- «Художній світ М. Гоголя»
- «Микола Гоголь – славний син України»
- «Майстер художнього слова»,
- «Видатний талант двох народів»,
- « З Україною в серці»,
- «М. Гоголь – таємниця тисячоліття»,
- «Гоголь і Україна»
- «Гоголь і Пушкін»
- «Дві половинки українського серця» (Гоголь і Шевченко ),
- «Нерозгадані таємниці Миколи Гоголя»
- «Видатний талант двох народів»,і т.д.
7