План уроку Організаційний момент (1 хв.) Під музичний супровід вступне слово вчителя (2 хв.) Розповідь „Літературна Спадщина (3 хв.)

Вид материала

Содержание

Я щаслива, бо слово творю
Зоряна Таврія
Стежина до мами
Запах каштана
День Перемоги
Свято обжинків

Подобный материал:

Херсонська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №39

^{Література рідного краю}

_{Наталія Коломієць „Я щаслива”}

(11 клас)

Вчитель вищої категорії старший вчитель Дунаєва Надія Федорівна

м. Херсон - 2005 р.

Тема: Література рідного краю

Наталя Коломієць „Я щаслива”

Мета: ознайомити із літературним доробком поетеси -землячки,

вдосконалювати навички художнього аналізу поезій, виразного читання їх;

виховувати захоплення літературними творами, розуміння прекрасного

Обладнання: портрет поетеси, збірки „Я щаслива”, грамзапис листа-звернення

Наталі Коломієць до одинадцятикласників школи №39,

грамзапис розповіді Раїси Кириченко про перебування в м. Гола Пристань,

грамзапис пісень на слова Н. Коломієць

Тип уроку заочна зустріч

План уроку

1. Організаційний момент (1 хв.)

2. Під музичний супровід вступне слово вчителя (2 хв.)

3. Розповідь „Літературна Спадщина” (3 хв.)

4. Життя Наталі Коломієць – подвиг. Розгляд портрета поетеси. Грамзапис першого речення із листа-звернення до учнів 11 класу (5хв.)

5. Художнє читання учнями улюблених творів із збірки „Я щаслива” з елементами аналізу (18 хв.)

6. Інтерв’ю-звернення Наталі Коломієць до одинадцятикласників (3хв.)

7. Прослуховування грамзапису пісні у виконанні місцевої співачки Валентини Надольної (3 хв.)

8. Із золотого фонду Українського радіо. Грамзапис розповіді Раїси Кириченко (5 хв.)

9. Підсумок уроку (3 хв.)

10. Домашнє завдання (2 хв.)

Вступне слово вчителя

(Звучать позивні херсонського радіо)

- Давно проснулись придніпровські плавні … А Славутич-Дніпро зовсім не спав, а все плинув до Чорного моря. Разом з його водами полинули і мої думки, але зовсім недалеко, всього в Голу Пристань, а звідти прилетіли щирі слова… (звучить, грамзапис першого речення із листа-послання).

- Ви почули голос відомої поетеси, поетеси-піснярки, нашої землячки Наталі Коломієць, ось сьогодні і відбудеться заочна зустріч. Наше завдання ознайомитися із творчістю Наталі Коломієць, із ліричним свідченням авторки в любові до України, до талановитих земляків, до чарівної і неповторної краси рідного краю;

вказати на місце творів Наталі Коломієць в мистецькому доробку Херсонщини і всієї України.

У мне в руках збірка „Я щаслива”, що побачила світ два роки тому Я-щаслива. Чи кожна людина, чи кожна жінка може про це заявити всьому світу. А ось Наталя Коломієць устами ліричного героя сказала про це.

Я щаслива, бо слово творю,

Бо стрічаю ранкову зорю.

Я щаслива тому, що я – мати.

Я щаслива, бо можу кохати.

Вдячна Всесвіту й ненці-землі,

Що існую в житті-взагалі!

Для проведення уроку була створена творча група, котра і презентуватиме збірку, але спочатку невелика розповідь про поетесу.

— Уважно я вчитувалася у твори цієї збірки, вони мені припали до душі і стали дуже рідними, тому мені хочеться розповісти про Наталю Коломієць теж у художньому стилі.

Щедра Херсонська земля, вона багата глибокими морями, лісами, що посадила людина в пісках, багата виноградниками і баштанами. Багата… Та хіба все перелічити? Але найбільше багатство - це люди, це працьовиті люди – трударів, особливо селяни.

В одній з таких сімей селян-трудівників в Голопристанському районі у 1963 році народилася дівчинка Наталя.

(вірш „Спогад”)

Дівчинка росла, все їй подобалось навкруги: і ці степи безмежні, і ліс, що ріс недалеко, і про море чула багато.

І знала, що воно десь там, зовсім недалеко.

Закінчила школу в рідному селі. А щоб все-все знати про рідну землю, вирішила вступити до топографічного технікуму. Поїхала в Київ, навчалася три з половиною роки. І ось перед нею відкрився весь неосяжний світ. Де вона тільки не побувала. Працювала геодезистом на Кавказі, в республіках Середньої Азії, побувала на Далекому Сході.

Весела, красива, розумна і співуча. Важко геодезистом, та поруч Наталя зі своєю подругою гітарою. З нею радісно і легко. Почала писати вірші уже давно, а ось тепер почала друкуватись в журналі „Піонерія”, „Студентський меридіан”.

Та раптом страшна хвороба. Без дозволу увірвалася в саму душу, підступила до серця. Складні операції… Життя врятовано, але здоров’я підірване.

( „Справжнім друзям” )

Та ні, ця мужня жінка буде жити повноцінним життям, бо світ такий красивий.

У 1996 році заочно закінчила Херсонський педагогічний інститут. Наталя Коломієць – авторка збірки „Кошик зірок”.

„Я щаслива” – друга збірка поетеси.

А ще на слова віршів Наталі Коломієць професійними та самодіяльними композиторами написано цілу низку пісень. Для них поетеса-піснярка видала спеціальну збірку „Відлуння душі”.

Хочу зазначити, що збірку „Я щаслива” не можна читати похапцем, бо кожен вірш наснажений такою вибуховою силою, що мимоволі зупиняється аби осмислити прочитане. Час, як камертон, визначає основну тональність книжки.

(Учні читають напам’ять улюблені вірші із збірки аналізують їх, висловлюють свої враження).

- В архіві Херсонського радіо відшукали унікальну річ - розповідь Раїси Кириченко про її перебування у далекому 1965 році на Херсонщині, про те, що в репертуарі співачки є пісня на слова Наталі Коломієць.

(грамзапис розповіді)

- Сьогодні до нас в гості прийшла мама Даші Надольної Валентина Михайлівна. Вона виконає пісню на слова Наталі Коломієць „Синьоока”

Домашнє завдання

Микола Братан

„Перепелина ніч”

(читати, зробити виписки)

Додаток

Зоряна Таврія

Таврія сонячна –

Квітка барвиста.

Край, де янтарні пшеничні поля.

Жайвір у небі виспівує пісню,

Тут наша батьківська

Щедра земля.

Славсь, наша Тавріє, -

степу перлина,

Вдале створіння від Бога й людей.

Знай, Україно, моя батьківщина

Завжди із хлібом стрічає гостей.

Зоряна Тавріє, серцю ти рідна,

Скільки про тебе написано од!

Славляться здравниці

і заповідник,

Гордість твоя –

Працелюбний народ!

Батьківська земле

у вербових вітах,

Працю шанують тут

з давніх часів.

Край наш таврійський,

піснями сповитий,

В ніжних обіймах полів і садів.

Стежина до мами

Моїй матері, Сєдовій

Надії Пантеліївні

Присвячую.

Рушником стежина

стелиться до мами,

Вишивкою – мамині сліди.

Руки її ніжні, усмішка ласкава

Серце відігріють в холоди.

Найдорожча жінка –

перше в світі слово,

Небо над тобою голубе.

Рідна моя нене, зірка вечорова,

Пригортаю піснею тебе.

Хай тобі ще довго весни зустрічати,

Проводжати зими за село.

Ластівко-матусе, радосте моя ти,

Вічного натхнення джерело!

Із дитинства голос

щось мені шепоче,

Гоять рани очі голубі.

Рідна моя мамо, жінка найдорожча,

Піснею вклоняюся тобі.

Ти

Ти – моє натхнення,

Як з волошок чари.

Ти – моє безсоння,

Ти – моя покара.

Бережу в собі я

Погляд твій і слово,

Ти для мене – пісня,

Сон мій кольоровий.

І тобі не треба

Бути кимось іншим,

Ти і так для мене –

Промінь найтепліший.

Будь завжди зі мною,

Доки сонця-світу,

Бо без тебе просто

Я не можу жити.

Запах каштана

Кожен каштан на весні

Києвом пахне мені,

Сміхом моїм безтурботним,

Юністю безповоротною.

Пахне узвозом Андріївським,

Храмом Великософіївським.

Пахне метром і трамваєм,

Запахом ніжних конвалій.

Зовсім різниці немає,

Де його свічі палають.

Чи у Варшаві весною,

Чи на проспекті в Херсоні,

Чи на вітрах розхристаній

Милій моїй Голій Пристані.

Цю ж бо красу сніжно-білу

Вперше я в Києві стріла.

Тільки, здається, раніше,

Вони відцвітались пізніше.

Тепер – дуже швидко і тихо,

Без подиву і без сміху.

Мамі

Я твій портрет ромашками вберу

І подарую всі розкоші неба.

Мене ти вчила щирості й добру,

Я хочу теж зробити щось для тебе.

Та тільки не знайти мені тих слів,

Щоб виразити почуття гарячі,

І не існує в світі тих скарбів,

Якими б я могла тобі віддячить.

Перед тобою завжди я в боргу,

Але той борг злітає легким пір’ям,

Як тільки я поріг переступлю

Й онуки засміються на подвір’ї.

Сказати голосно, як я тебе люблю,

У мене завжди духу бракувало,

Але ночами Господа молю,

Щоб щастя дав, якого ти не мала.

Спогад

- На-точ-ка, На-ту-ся, -

чути голос чийсь.

Так мене матуся кликала колись.

Доню, скорш до хати, накрапає дощ.

Вже приїхав тато, йдемо обідать борщ.

Рудобокий м’ячик

по травиці скаче:

Дівчина сміється… Серце моє плаче.

В зоряне дитинство

Спогад лине знову…

Закотився м’ячик у траву шовкову.

Материнське село!..

Ти у пишності трав

Потонуло в моєму дитинстві,

Та від тебе тепло,

Моє рідне село,

Відчуваю в думках наодинці.

Материнське село!..

Ти у даль відійшло,

Ти зосталось у тому ж дитинстві.

Та від тебе мені,

У душі, в глибині –

Ніжність рук і сльоза материнська.

Моє рідне село,

Ти мені ж бо дало

Усе, що сьогодні я маю,

І де б я не жила,

Ким би я не була,

Я до тебе чоло прихиляю.

*****

Може, мені сниться, може, згадую –

Так далеко пам’ять відійшла:

Голорукі клени над левадою

І безмовний цвинтар край села.

Там стояв у гордовитім спокої –

Пам’ять односельців, обеліск.

Рана на душі була глибокою –

Був ясніш од сонця його блиск.

Та пройшли роки, усе змінилося:

Не голосять вдови за селом.

Від сльози

душа людська стомилася,

Витер час ті сльози полином.

День Перемоги

Багато свят у матінки-весни,

Та знов і знов вертається з дороги

Безмовне свято сліз і сивини –

Величне й світле свято Перемоги.

Воно сміливо входить в кожен дім,

Де у альбомах збереглися фото

Всіх тих, хто не вернувся із боїв,

Хто називався гордо патріотом.

Гудуть майдани, вулиці гудуть.

Як вогники,

горять кругом тюльпани.

Оркестр гра, і зоряний салют

Нагадує, що з нами ветерани.

Лунає щирий безтурботний сміх,

Та спогади з туману виринають…

І п’ють „орли ” сто грамів бойових,

Згадавши тих, кого уже немає.

Свято обжинків

Одшуміло в полі, відгуло.

На стерню спустилися тумани.

Відіграло перший тайм село,

Наступила черга за піснями.

Золотиться на току зерно,

Скарбом дорогим милує око.

Як тече у келихи вино –

Так збігався урожай потоком.

Це обжинки зоряні прийшли –

Хліборобське свято віншувальне.

Щира дяка матері-землі,

Землеробу – пісня величальна!

Та не за горами другий тайм…

І до літа – осені щедроти.

Знов ітиме битва за врожай,

Знов на селянина жде робота.

Тож спустошимо келихи до дна!

Щоб обжинків свято не вмирало,

Щоб родила батьківська земля,

Україна-ненька процвітала!

Батьківщина

Коли чую слово Батьківщина,

То відразу бачиться мені:

Вулиця у вишнях і хатина,

Де герані в кожному вікні .

Там нема джерела чи тополі,

Не цвіте там яблуневий сад.

Тільки вишні (їх в селі доволі) ,

А іще троянди й виноград.

Коли чую слово Батьківщина ,

То відразу бачиться мені:

Степове село на Україні

У вишневій білій пелені.

І відразу тепла і незрима

Хвиля мою душу обіллє…

Коли чую слово Батьківщина,

Впевнена – вона у мене є.

Справжнім друзям

Спасибі вам, мої справдешні друзі,

Що не покинули мене одну,

Коли була я в розпачі і тузі,

Коли був час, гіркіший полину.

Я вдячна вам, що по своїх кишенях

Ви розібрали мого серця біль,

Спасибі, що в жорстокім сьогоденні

Порядність вашу не покрила цвіль.

За те, що у лікарні ви зі мною

Стрічали ніч і ранішню зорю.

Якби не ви, - програла б у двобої,

А так – живу, сміюся і творю.

Blog

План уроку Організаційний момент (1 хв.) Під музичний супровід вступне слово вчителя (2 хв.) Розповідь „Літературна Спадщина (3 хв.)

Содержание