ІІ. Висновки, результати та пропозиції щодо обговорення та розробки на другому етапі дослідження
| Вид материала | Документы |
- Теорія держави І права, 1056.69kb.
- Методика діагностики особистості на мотивацію до успіху Т. Елерса. Результати дослідження, 44.59kb.
- Стан наукової розробки науково-теоретичних та практичних проблем, пов’язаних з предметом, 521.58kb.
- Реферат, висновки, рекомендації, розд. 1,2, 594.28kb.
- Реферат на тему: Програма соціологічного дослідження, 160.65kb.
- Кабінету Міністрів України: у процесі підготовки проекту закон, 75.39kb.
- Маркетингові дослідження фірми (потік мк), 21.6kb.
- Рекомендації щодо організації роботи на І етапі науково-методичної проблеми області, 89.4kb.
- К. В. Самсонова, студ гр. Фк-08-1, С. А. Фрунза,, 98.62kb.
- Назва бюджетної програми: "Прикладні дослідження І розробки за напрямами науково-технічної, 29.84kb.
Домінували не економічні, а адміністративно-директивні підходи до регулювання науково-технічної діяльності. У 70-80-і роки ця система управління науково-технічною діяльністю вчасно не відреагувала на чергову технічну революцію. Консервативність і взаємозв’язок з державним управлінням – риси, що раніше були сильними місцями радянської системи наукових досліджень, – призвели до кризи всього суспільства.
4. Трансформації, що відбулися за період незалежності
Після здобуття незалежності Україна обрала шлях демократизації, ринкових відносин та інтеграції у світову спільноту. Це обумовило перехід від директивного способу управління державою до політичного.
У сучасній Україні вже не існує органів, які б мали владу директивно концентрувати ресурси для виконання великих проектів. З’явилася можливість працевлаштування за кордоном, формуються ринки праці та складається відкрита конкуренція між дослідницькими інституціями та окремими виконавцями. Відпала потреба в утриманні державою великої кількості працівників і установ, які у формі наукової та освітньої діяльності поширювали ідеологічні засади тоталітарного режиму.
Як наслідок цих змін у державному управлінні, в самому суспільстві з’явилися нові вимоги до науково-технічної діяльності.
Це призвело до нинішнього стану справ, коли основних рушійних сил радянського способу організації науково-технічної діяльності вже немає, а форми та інституції, які б забезпечували саме такий спосіб організації науки, залишились практично без змін.
5. Проблеми в організації науково-технічної діяльності, які треба розв’язати
Ці проблеми є спадком радянської системи управління. Їх зумовлено також неспроможністю системи управління наукою відреагувати на зміни у суспільному оточенні, які відбулися за останні десять років.
- Немає механізмів оцінювання ефективності науково-технічної діяльності з огляду на процеси суспільної трансформації. Такі механізми мають стати складовою частиною державної політики і стратегічного планування.
- Науку, як і раніше, сприймають як окрему галузь планового господарства. Її діяльність – ні на рівні державної політики, ані на рівні відомчих програм – не узгоджують із розвитком інших сфер та розвитком всього суспільства. Це унеможливлює інноваційний розвиток, який міг би відбуватися через залучення інших, недержавних джерел фінансування науково-технічної діяльності у рамках інвестиційних програм та проектів.
- Існує досить відчутний соціальний опір проектам змін. Хоча організація досліджень та форми оплати праці не задовольняють працівників цієї галузі, суспільна думка на боці тих, хто вимагає від держави збільшити заробітну платню і продовжувати бюджетне утримання наукових інституцій.
- Консерватизм адміністративного апарату не дозволяє застосовувати інші підходи до організації наукової діяльності. Сьогоднішні стандарти та стереотипи мислення не дозволяють використовувати цілі напрямки досліджень, які вже давно визнані Заходом, лише тому, що вони не схожі на традиційне уявлення про наукове дослідження. І як наслідок для цих напрямків немає місця у тематичних планах і програмах наукових досліджень. Прикладом цього можуть бути дослідження і розробки з питань аналітичного забезпечення процесу ухвалення урядових рішень та розробки, спрямовані на аналіз ефективності інших програм і проектів.
- І досі не вирішено питання про те, що робити з інституціями та кадрами, які було створено для науково-ідеологічного супроводження директивних рішень у радянські часи. Через таку невизначеність ситуація ще більше погіршується, бо немає дієвих спроб внести потрібні зміни. Уряд і система управління науковою сферою змушені брати на себе зобов’язання перед цими інституціями і людьми, замість того, щоб працювати над розробкою стратегії розвитку наукової та науково-технічної діяльності.
6. Зміни, які потрібно провести в організації науково-технічної діяльності в контексті завдань суспільної трансформації
Як було зазначено вище, зміни у розвитку суспільства, продиктовані невідкладність розбудови демократичного устрою, переходом до ринкової економіки та інтеграцією до світової спільноти, своєю чергою потребують змін і в системі науково-технічної діяльності.
У таблиці, поданій далі, проілюстровано, які саме зміни потрібні сьогодні науковій сфері і чому.
Зміни в суспільстві | Що це означає для наукової сфери |
| Перехід в управлінні державою від централізованого розподілу до ухвалення політичних рішень згідно із стратегічними цілями з урахуванням інтересів різних груп. | Цей перехід означає необхідність аналітичного забезпечення політичних процесів замість теоретичного обґрунтування ідеологічно детермінованих рішень. |
| Поява нових учасників процесу науково-технічної політики, таких як корпорації, незалежні дослідницькі центри, підприємці, університети тощо. | Їх поява означає необхідність визначити їхні інтереси та диференціювати критерії оцінки й засоби фінансування. |
| Демократизація громадянського суспільства, що означає прозорість політичного процесу, участь громадськості в ухваленні рішень. | В умовах перехідного періоду реальна обмеженість ресурсів вимагає чітких процедур визначення напрямків досліджень та контролю за результатами. |
| Становлення ринків інтелектуальної власності, продуктів і послуг науково-дослідної та науково-технічної діяльності. | Поява цього ринку означає необхідність використання конкуренції як важливого механізму управління науково-технічною діяльністю. |
| Розгортання процесів світової інтеграції, включення України до світової спільноти, що створює ситуацію міжнародної конкуренції й партнерства. | Це вимагає впровадження і дотримання міжнародних стандартів та угод щодо інтелектуальної власності, спроможності брати участь у міжнародних проектах і програмах та вміння працювати з технічною допомогою. |
| Потреба стратегічного планування та міжвідомчої координації і консультацій з громадськістю у державному управлінні. | Це потребує використання нових форм аналітичної, наукової та технічної діяльності, різних за функціями, галузями застосування, критеріями оцінки, формами організації та способами фінансування |
7. Можливі напрямки змін у науково-технічній діяльності та визначення її ефективності у контексті проблем суспільної трансформації
А. Альтернативні варіанти суспільної трансформації
Впровадження процедур оцінки окремих напрямків досліджень не має сенсу і призведе до ще більших ускладнень. Необхідні цілісні, системні зміни у засобах управління, методах та формах організації і стандартах здійснення науково-технічної діяльності.
Можливі такі варіанти впровадження змін.
- Послідовний, за якого спочатку створюють “правильну картину майбутнього”, а потім її конкретизують для окремих галузей та видів наукової діяльності як завдання та критерії оцінки їхнього виконання.
- Паралельний, за якого започатковується організований процес узгодження окремих локальних змін на всіх рівнях - від системи управління до здійснення наукової діяльності. Цей процес стає предметом спеціального дослідження і аналітичної роботи, завдяки яким визначаються завдання на проекти подальших змін та критерії оцінки їхньої ефективності.
- Пасивний, за якого все залишається таким, як є, і лише оптимізується завдяки упорядкуванню процедур розподілу грошей та адміністративного контролю за виконанням замовлень. Зберігається принцип галузевих критеріїв оцінок.
Послідовний варіант був притаманний саме радянській системі управління. Він звичний і традиційний для керівництва галуззю і для суспільного уявлення. Але його застосування у сьогоднішніх умовах означає втрату часу на розробку ідеальної картини майбутнього і через це - втрату контролю над ситуацією. Цей підхід може призвести або до розвалу всієї сфери наукової діяльності, або до реставрації директивної ієрархічної галузевої розподільчої системи. Це означає, що при виборі цього варіанту є загроза повернення попереднього устрою і пов’язані з цим загрози соціальних негараздів.
Паралельний варіант потребує застосування політичних механізмів та сучасного менеджменту і може забезпечити вирішення поставлених завдань при мінімальних ризиках і найменших витратах.
Пасивний варіант має свої переваги. Він не викличе соціальних протестів від наукового співтовариства; не треба буде витрачати додаткові кошти на навчання персоналу та зміни у документообігу; не треба буде міняти законодавчу базу. Недоліки цього варіанту такі: процес реформування суспільства буде гальмуватись; рівень технологізації управління буде все більш відставати від світового; політичні рішення не будуть забезпечуватись сучасними аналітичними інструментами.
Порівняння альтернативних варіантів ще потребує обговорень, але попередній аналіз свідчить, що другий варіант можна застосувати як базовий. Лише він дає можливість розв’язати сформульовані вище проблеми й здійснити необхідні зміни.
Б. Перешкоди на шляху змін у системі наукової діяльності
Питання полягає у тому, яким чином запустити процес паралельної організації змін у системі наукової діяльності у суспільстві, яке не має необхідних для цього інституцій, інструментів та вмінь. Чи можна зробити це через створення механізму управління змінами, використовуючи при цьому ресурси самої сфери науково-технічної діяльності?
Ми виділяємо два основні напрямки оцінки ефективності:
Оцінка ефективності впровадження суспільних змін, які забезпечуються дослідженнями. Ефективність науково-технічної діяльності у цьому напрямку оцінюється на основі таких досліджень:
- наскільки ефективно організовано інтелектуальне супроводження процесу реформ;
- які окремі продукти науково-технічної діяльності вплинули на процеси трансформації;
- яким чином науково-технічна діяльність у цілому впливає на процес трансформації.
Оцінка ефективності досліджень, які забезпечують розвиток пріоритетів суспільної трансформації. Ефективність досліджень у цьому випадку визначається з огляду на розв’язання проблем окремих сфер суспільного життя у контексті стратегічних пріоритетів держави, якими є:
- розвиток конкурентної економіки;
- запровадження системи патентів та стандартизації, яка збігається із світовими нормами;
- реформування освіти та академічної науки.
У нашому суспільстві немає вмінь та навичок такого типу досліджень. Тому необхідно використовувати міжнародний досвід.
Аналіз використання технічної допомоги в Україні дає підстави стверджувати, що використання досвіду не повинно зводитися лише до підготовки західними експертами слушних порад. Воно може виступати тільки як супроводження власних розробок та проектів урядових рішень, які здійснюють українські учасники. У такому разі використання зразків західних документів та отримання необхідних додаткових знань дозволяє покращити якість продуктів, підготовлених українськими учасниками проектів. Поданий нижче стислий огляд дає уявлення про світовий досвід у зазначених вище питаннях, а також про те, з ким потрібно організовувати співпрацю.
8. Який міжнародний досвід може бути використано для розв’язання проблем
Звернення до методів аналізу і оцінки ефективності державної політики обумовлено тим, що ці методи цілком придатні для аналізу ефективності і самих наукових досліджень, і програм їх цілеспрямованої трансформації.
Досвід структурних змін
- Уявлення про постійний циклічний характер суспільної трансформації та змін критеріїв її оцінки. Приклад підходу, розробленого у Швеції та Австралії. Його можна застосовувати і до уряду, і до будь-якої дослідницької чи проектної організації.
- Введення поняття та практики стратегічного менеджменту в роботу системи державного управління. Уряду Нової Зеландії зіткнувся з проблемою, яка є актуальною сьогодні і для українського уряду, для кожної окремої організації: яким чином розділити політичну та адміністративну роботу. Для цього було розроблено модель так званої “пурпурової зони”, яка передбачає нові принципи розподілу функцій у системі управління.
- Доведення функцій стратегічного планування до рівня департаментів. У департаментах розробляють стратегічні бізнес-плани, залучають керівників та працівників до власних ініціатив щодо стратегічного менеджменту, координують свою роботу з іншими департаментами.
- Розвиток мережі незалежних агенцій, які здійснюють аналіз політики та створюють ринок послуг з аналізу політики. Більшість досліджень з аналізу політики проводять незалежні експерти та організації. Вони працюють за контрактами з урядами своєї та інших країн, залишаючи за собою право використовувати результати досліджень у власних цілях. Уряд, змушений конкурувати з опозицією, фінансує проекти аналітичних центрів, так званих Think Tanks, оскільки результати їхніх досліджень користуються більшою довірою населення, ніж результати досліджень державних аналітиків. Коли у Канаді обговорювали пенсійну реформу, прості люди перед тим, як віддати свої голоси за кандидатів партії, що планувала здійснювати цю реформу, чекали, що скажуть аналітики Conference Board of Canada і як вони оцінять наслідки цієї реформи для пересічних громадян. Уряд, розуміючи це, замовив у СВС відповідне дослідження і попросив оприлюднити його результати. Тільки після цього було ухвалено відповідні політичні рішення.
- Створення концепції “уряду, що навчається,” як основи підтримки процесу суспільної трансформації. Як стверджують новозеландські експерти, ”поліпшення якості уряду залежить від збагачення потоку інформації та аналізу, на які він може спирати добрі рішення, ефективно їх впроваджувати і використовувати для примирення конфліктних інтересів. За своєю суттю, це питання спроможності уряду до навчання - наскільки добре він може вчитися і пристосовуватись”. Сприйняття уряду як успішної організації є для Нової Зеландії та інших розвинутих демократичних країн дієвим методичним прийомом, який вони широко застосовують.
Досвід впровадження системи оцінювання
- Введення у практику систем аналізу затрат та результатів і оцінки за результатом для оцінювання ефективності державних рішень та суспільних програм і проектів. Це вже масова повсякденна практика, яка стала нормою сучасного уряду. Є великий досвід її застосування, розроблено стандарти та проводиться навчання, передача досвіду іншим країнам. Особливо активізувався цей процес останнім часом щодо країн центрально-східної Європи у зв’язку з процесами європейської інтеграції і програмою розширення ЄС.
- Введення циклічних моделей оцінювання. Нижче наведено модель оцінювання, яку успішно використовує на протязі останніх десяти-п’ятнадцяти років уряд Швеції.
- Введення системи оцінки досліджень, які забезпечують ухвалення політичних рішень. Далі подано форму оцінки досліджень, яку застосовують у Фінляндії.
У більшості розвинутих демократичних країн світу на початку 90-х років уже було здійснено перехід від аналізу результатів впровадження окремих досліджень до комплексної оцінки ефективності великих програм. У Фінляндії в 1987-1995 роках проводили низку реформ державного управління. Для їхнього забезпечення потрібні були дослідження. Спочатку великі надії покладали на ініціативи науковців, але їхня реакція була стихійною, і дослідження – хоча серед них й були дуже добрі – не забезпечили успішного виконання реформ. У відповідь на це було створено систему управління програмами оцінки перебігу реформ, яка успішно працює і розвивається ще й досі.
Аналіз досвіду аналізу ефективності у найбільш розвинутих демократичних країнах дозволяє стверджувати, що цей досвід придатний для поставлених у цьому дослідженні завдань. На його основі можна розробляти підходи до розв’язання проблем створення ефективної системи науково-технічної діяльності.
Основним ресурсом змін під час застосування таких підходів має стати сама сфера наукових досліджень. Її завдання - не лише реформувати саму себе, але й стати (через покращання системи управління науковою галуззю) важливим джерелом інтелектуальної підтримки процесу суспільної трансформації.
ІІ. Висновки та рекомендації. Пропозиції щодо продовження робіт
1. Загальні висновки