Geum.ru

Становлення та розвиток лабораторії гігієни атмосферного повітря та оцінок ризиків в інституті гігієни та медичної екології ім. О. М

Вид материалаДокументы
Подобный материал:


СТАНОВЛЕННЯ ТА РОЗВИТОК ЛАБОРАТОРІЇ ГІГІЄНИ АТМОСФЕРНОГО ПОВІТРЯ ТА ОЦІНОК РИЗИКІВ В ІНСТИТУТІ ГІГІЄНИ ТА МЕДИЧНОЇ ЕКОЛОГІЇ ім. О.М.МАРЗЕЄВА

(ДО 75-РІЧЧЯ ЗАСНУВАННЯ ІНСТИТУТУ)


О.І.Турос, В.М.Доценко

Інститут гігієни та медичної екології ім. О.М.Марзеєва АМН України, м.Київ


Гігієна атмосферного повітря населених місць виникла в нашій країні за радянських часів у зв’язку з бурхливими процесами індустріалізації та урбанізації, які особливо охопили Україну в 30-ті роки. Становлення і розвиток цього напрямку гігієни довкілля в Україні зв’язані, в першу чергу, із створенням в 1931 році за ініціативи О.М.Марзеєва Інституту загальної та комунальної гігієни – нині Інституту гігієни та медичної екології ім.О.М.Марзеєва АМН України [1].

З моменту заснування Інституту проблема санітарної охорони атмосферного повітря почала всебічно вивчатись. З цією метою в його структурі були організовані відділ комунальної гігієни з лабораторією по вивченню забруднення атмосферного повітря. Дослідження з гігієни атмосферного повітря були спрямовані на наукове обґрунтування проведення досліджень, які б характеризували ступінь та характер забруднення атмосферного повітря, обумовленого стрімким розвитком соціалістичного промислового будівництва, плануванням нових та реконструкцією старих міст. Аналізуючи більш детально пройдений лабораторією історичний шлях, зазначимо, що в довоєнний період (1931-1941 рр.) відбувався процес становлення гігієни атмосферного повітря як наукової проблеми. На той час ще не існувало методологічних підходів дослідження та оцінки забруднення атмосферного повітря. Така ситуація викликала необхідність негайної розробки методів визначення забруднюючих речовин в атмосферному повітрі. Із наукових праць цього напрямку можна виділити такі роботи, як “Способ ВМКГ для одновременного определения в открытой атмосфере сернистого газа , пыли и углеродистых в-в“ (В.А.Яковенко, Г.Л.Городецкий, 1934); «Загрязнение атмосферного воздуха промышленных городов Донбасса» (В.А.Яковенко, Г.Л.Городецкий, Калюжный Д.Н., 1934); “Методы исследования атмосферного воздуха (общ. обзор)“ (В.А.Яковенко, 1935); “Методы определения источников загрязнения атмосферного воздуха“ (В.А.Яковенко, 1935), “О методе объемного определения сернистого газа в открытой атмосфере“ (Г.А.Городецкий, 1939), “Колориметрическое определение окиси углерода“ (М.Б.Аксельрод, С.М.Чумаков, 1939) та інші.

Ці методи широко використовувались в тематиці лабораторії при вивченні стану забруднення атмосферного повітря промислових центрів, і в першу чергу Донбасу, який був охоплений в довоєнні роки бурхливими процесами індустріалізації та урбанізації. В основному ці дослідження пов’язані з іменем Д.М.Калюжного, якого слід вважати першим в Україні організатором і учасником вивчення проблеми забруднення атмосферного повітря в місті Харкові (1934,1938), в шахтарських поселеннях Донбасу (1935,1938,1939), в м.Рубіжному (1937), в м.Маріуполі (1939) та інших містах України. Значна увага в той час приділялась також вивченню забруднення атмосферного повітря тепловими електростанціями (1938,1939), проблемі забруднення атмосферного повітря і фільтруючим властивостям міських зелених насаджень (1936) [2], тощо.

У 1935р. в Україні була проведена перша конференція з охорони чистоти атмосферного повітря, яка носила всесоюзний характер. Рішення конференції зіграли велику роль в розробці проблеми санітарної охорони і повітря промислових міст в Україні.

В історії розвитку лабораторії, як і всього інституту, можна виділити декілька етапів, зв’язаних з історичними етапами розвитку країни [3]. Ці етапи ми спробували узагальнити у вигляді таблиці 1.

Таблиця 1 - Основні етапи розвитку лабораторії гігієни атмосферного повітря в Інституті гігієни та медичної екології ім. О.М.Марзеєва АМН України


Роки та етапи
Основні напрямки наукової діяльності

1
2
  1. 1931-1941рр.

Період становлення
Розробка гігієнічних та хімічних методів визначення забруднюючих речовин в атмосферному повітрі.

Вивчення стану забруднення атмосферного повітря промислових центрів України, розташованих переважно в Донбасі.
  1. 1944-1959рр.

Період відбудови та інтенсивної індустріалізації України
Вивчення санітарних наслідків війни.

Вивчення стану забруднення атмосферного повітря в місцях розташування крупних промислових підприємств будівельної, металургійної, гірничо-видобувної, енергетичної промисловості.

Початок робіт з нормування хімічних домішок в атмосферному повітрі та впливу атмосферних забруднень на організм людини.
  1. 1960-1990рр.

Період розширеної індустріалізації України

будівництво гігантів чорної, хімічної та нафто-хімічної промисловості.
Поглиблення вивчення стану забруднення атмосферного повітря в місцях розташування промислових гігантів, особливо чорної, хімічної та енергетичної промисловості, на основі досягнень науково-технічного прогресу і впровадження в діяльність лабораторії нових методів і приладів визначення хімічних речовин в повітрі, особливо органічних сполук.

Широке визначення гігієнічних нормативів органічних сполук.

Вивчення впливу забрудненого повітря на стан здоров’я населення.

Участь у вирішенні проблем Чорнобильської катастрофи.
  1. 1991-2005рр.

Період переходу від соціалістичної до ринкової системи взаємовідносин у суспільстві, виникнення кризових явищ в економіці та промисловості.
Вивчення та оцінка забруднення атмосферного повітря сумішшю хімічних речовин, визначення аерогенного навантаження антропогенних домішок на населення при їх надходженні від стаціонарних та пересувних джерел.

Вивчення регіональних особливостей забруднення повітряного басейну України у взаємозв’язку із здоров’ям населення, у тому числі і потерпілого внаслідок аварії на ЧАЕС.

Визначення мутагенної небезпеки забруднення атмосферного повітря.

Розробка способів експертної оцінки стану забруднення атмосферного повітря.

Розробка методичних підходів до виявлення та регулювання якості

атмосферного повітря в населених пунктах.

Оцінка та аналіз ризику для здоров’я населення хімічних речовин, забруднюючих атмосферне повітря.



Наукові результати лабораторії в багатьох випадках були використані при вирішенні технічних питань газоочистки та пиловловлювання, зокрема при створенні і впровадженні в ряді галузей промисловості різних апаратів з очищення викидів.

Новий етап в розвитку гігієни атмосферного повітря наступив після війни. Відмінною рисою цього етапу служить перехід до комплексних досліджень взаємодії організму з навколишнім середовищем шляхом всебічного обліку і реєстрації наступаючих в організмі змін, при різній інтенсивності і тривалості дії атмосферних забруднень. З цього приводу виникли три основних напрямки гігієнічних досліджень: експериментальне обґрунтування гранично допустимого вмісту шкідливих речовин в атмосферному повітрі населених міст шляхом вивчення їх рефлекторного і резорбтивного впливу на організм людини і тварин в заданих концентраціях і в строго контрольованих лабораторних умовах; безпосереднє вивчення реакції організму на дію атмосферних забруднень в натурних умовах шляхом вивчення впливу токсичних речовин в атмосферному повітрі на здоров’я населення, а також шляхом постановки біологічного експерименту в натурних умовах; вивчення статистики захворюваності населення в промислових районах із забрудненою атмосферою у порівнянні з контрольними районами. Розробка проблеми гранично допустимих концентрацій (ГДК) атмосферних забруднень тощо.

В період відбудови зруйнованого війною народного господарства та інтенсивної індустріалізації Україні тематика Інституту була присвячена проблемі вивчення і ліквідації санітарних наслідків війни і окупації На протязі 1945-1947 рр. науковці Інституту зібрали матеріали про зруйновані міста і села України і розробили рекомендації по їх відновленню, реконструкції, упорядкуванню. (Фото 1)

Наукові праці в галузі гігієни атмосферного повітря після війни були перш за все, зв’язані з завданням реконструкції і забудови того чи іншого міста, як, наприклад, Дніпродзержинська, Маріуполя, Запоріжжя тощо. Вивченням були охоплені нові галузі промисловості такі, як виробництво будівельних матеріалів, кольорова металургія та інші. В цих роботах науковці Інституту поряд з даними про забруднення атмосферного повітря вже намагались відобразити його вплив на організм людини, захворюваність населення та його санітарно-побутові умови життя. У цей час значна частина наукових праць виконувалась із застосуванням фізіологічних, рентгенологічних, гематологічних методів досліджень.

В цей період (1951- 1952 рр.) в тодішньому Радянському Союзі, куди входила і Україна, вперше в світі були науково обґрунтовані та законодавчо введені в дію гігієнічні наукові нормативи допустимого вмісту в атмосферному повітрі для 10 найбільш розповсюджених забруднюючих речовин (SO2, H2 S, CS2, CO, NO2 , HCl ,Hg, Pb, нетоксичний пил, сажа).

У відповідності з принципами гігієнічного нормування, запропонованими проф. В.О. Рязановим, за „допустиму може бути визнаною лише така концентрація, яка не чинить людині ні прямого, ні опосередкованого шкідливого і неприємного впливу, не знищує її працездатності, не впливає несприятливо на її самопочуття і настрій”.

Ці нормативи корінним чином вплинули на об’єктивність оцінки стану забруднення приземного прошарку повітря населених місць та його впливу на здоров’я населення. В подальшому тематика з нормування хімічних речовин в атмосферному повітрі стала однією з найприорітетніших в Інституті.

В 1944 році Інститут було переведено із Харкова до Києва, що поліпшило його зв’язки з Міністерством охорони здоров’я, іншими відомствами, науковими закладами міста Києва і позитивно відобразилося на методичному рівні проведення досліджень та їх актуальності.

Після відновлення роботи Інституту на новому місці, по проблемі гігієни атмосферного повітря було опубліковано більше 30 робіт. Серед них вирізняються такі роботи як “Исследование атмосферного воздуха при тушении кокса фенольными водами коксохимических заводов“ (Г.А.Городецкий, Д.Н.Калюжный, А.И.Шевченко, 1948), “Загрязнение атмосферного воздуха сернистым газом от шахтных терриконов “ (Д.Н.Калюжный и др., 1950), “Влияние газофикации электростанций на чистоту атмосферного воздуха“ (С.А.Давыдов,1951), “Изучение действия выбросов цементных заводов на некоторые физиологические функции человека“ (С.А.Давыдов и др., 1959), “Санитарная охрана атмосферного воздуха в металлургической промышленности” (Д.Н.Калюжный,1956) “Сравнительная оценка физического развития школьников в зависимости от загрязнения воздуха производственными выбросами “ (Д.Н.Калюжный,1958), “Гигиеническое изучение загрязнения атмосферного воздуха сажевыми заводами “ (Н.П.Гордыня, 1958), “Загрязнение атмосферного воздуха газами коксохимических заводов“ (Э.С.Турецкая, 1959), “О методах определения нафталина для характеристики загрязнения воздуха коксохимическими заводами“ (Г.А.Городецкий, 1949 ) [3] та інші.

В діяльності лабораторії гігієни атмосферного повітря був досить плідним період з 1960 по 1980 рр., зв’язаний з розширеною індустріалізацією України за рахунок будівництва гігантів чорної, хімічної та нафтохімічної промисловості, ТЕС. Це призвело до того, що на Україні, територія якої становила близько 3 % тодішнього Радянського Союзу, було зосереджено понад 25 % його промислового потенціалу. Ця промислова гігантоманія разом з принципом залишкового фінансування природоохоронних заходів, призвела в окремих регіонах до надзвичайного забруднення оточуючого середовища.

У зв’язку з цим основні напрямки наукової тематики лабораторії були пов’язані з вивченням промислових об’єктів різних галузей промисловості як джерел забруднення атмосферного повітря, створенням нових методів аналізу хімічних речовин, їх нормуванням в атмосферному повітрі, вивченням впливу забруднення атмосферного повітря на здоров’я населення. (Фото 2)

У цей час хімізації народного господарства при розробці методів аналізу хімічних речовин в атмосферному повітрі, основна увага приділялась методам визначення органічних речовин. В результаті досягнень науково-технічного прогресу в лабораторії з’явились нові прилади для визначення хімічних речовин та їх сполук. Крім класичних колориметричних методів хімічного аналізу в лабораторії почали широко застосовуватись методи спектрофотометрії (М.А.Піковська, 1967, 1968; Л.П.Славгородський, 1966), газової хроматографії (В.І.Ляшенко, 1979), полярографії (Н.А.Піковська, 1966, 1968; А.С.Клюзко, 1967, 1973, 1976, 1979). (Фото 3,4)

За їх допомогою були розроблені методи визначення в атмосферному повітрі таких органічних сполук як етилбензол, стирол, масляний альдегід, фталевий ангідрид, альфа-нафтохінон, малеїновий ангідрид, ацетальдегід вінілацетат тощо. Ці методи дозволяли визначити перераховані сполуки як окремо, так і при сумісній присутності їх в атмосферному повітрі.

При вивченні джерел забруднення атмосферного повітря в цей період основна увага була зосереджена на підприємствах чорної металургії.

І ці роботи були пов’язані з іменем Д.М.Калюжного, який на той час очолював Інститут. Його монографії “Санитарная охрана атмосферного воздуха от выбросов предприятий черной металлургии, (1961); “Санитарная охрана атмосферного воздуха и водоемов от выбросов и отходов предприятий черной металлургии” (1968); “Гигиена внешней среды в районе размещения промышленных предприятий черной металлургии и горнодобывающей промышленности“ (1973) відіграли значну роль у вирішенні проблеми санітарної охорони атмосферного повітря в Україні. Із інших наукових праць цього напрямку слід відзначити також роботи В.В.Булгакова (1970,1977), який у 1979 році захистив дисертацію доктора медичних наук на тему “Оздоровление воздушного бассейна в районе современных предприятий черной металлургии как гигиеническая проблема (современное состояние, обоснование основных принципов профилактики)“[4].

На кінець 1970-х та на початку 1980-х років в лабораторії плідно почала розвиватись тематика з вивчення стану забруднення атмосферного повітря, у тому числі, виробництв органічного синтезу, нафтопереробки, міндобрив, побутової хімії тощо. Цій темі було присвячено 14 робіт.

Широко проводились також дослідження з вивчення забруднення атмосферного повітря в районах розміщення потужних теплових електростанцій (К.В.Григор’єва і співавтори , 1969; В.Е.Присяжнюк, 1975 ), коксохімічних заводів (В.М.Попович, 1967,1968), заводу медпрепаратів (Д.М.Калюжний, М.П.Гординя та ін., 1970) тощо. (Фото 5)

У цей час в науковій тематиці лабораторії чільне місце посіли роботи по нормуванню хімічних речовин в атмосферному повітрі [5]. Це роботи з обґрунтування гранично допустимої концентрації в атмосферному повітрі талієвого ангідриду (Л.П.Славгородський, 1964, 1967, 1968 ), малеїнового ангідриду ( К.В.Григор’єва, 1964, 1966 ),1,4-нафтохінону ( І.П.Зонова, 1966), вінілацетату і ацетальдегіду (В.Є. Присяжнюк, 1971, 1972), аліфатичних вуглеводнів ( К. В. Григор’єва, В.Є. Присяжнюк та ін., 1981, 1982) тощо (Фото 6).

Значна увага в цей час приділялась вивченню дії малих концентрацій речовин, забруднюючих повітряне середовище, на стан імуно-біологічної реактивності організму (В.В.Булгаков, 1975), питанню компенсаторно-пристосувальних реакцій організму у відповідь на дію атмосферних забруднень (К.В.Григор’єва та ін., 1974), рефлекторній дії атмосферних забруднень (В.Є.Присяжнюк, 1983 ), комбінованій дії окремих інгредієнтів при інгаляційному надходженні в організм (І.О.Черниченко, 1968), К.В.Григор’єва та співавтори, 1979), визначенню продуктів метаболізму як методу виявлення впливу на організм забруднення атмосферного повітря (К.В.Григор’єва та співавтори, 1977 )[6].

Широкому вивченню піддалось також питання визначення та оцінки сумарного забруднення повітря сумішшю хімічних речовин (К.В.Григор’єва та співавтори, 1974, 1976; В.Є.Присяжнюк, 1977 ) (Фото 7).

Ґрунтовно почались проводитись роботи з вивчення впливу забруднення атмосферного повітря на стан здоров’я міського населення. Зауважимо, що вивчення цієї проблеми було започатковано в 1949р. Д.М.Калюжним. Він першим в Україні здійснив вивчення впливу забрудненого атмосферного повітря в районі розміщення ТЕС на легеневу тканину дітей. Такі ж дослідження Д.М.Калюжного (1967) стосуються впливу забруднення атмосферного повітря на організм дітей в районі розташування Криворіжського металургійного заводу [7]. Вказаний напрямок був продовжений С.О.Давидовим (1960,1963,1964,1965,1970), яким були вивчені деякі фізіологічні зрушення, а також зміни слизової оболонки носу, кон’юктиви у дітей, що проживали в умовах забруднення атмосферного повітря викидами цементного виробництва [8].

Роботи Ю.В. Думанського, В.В. Булгакова, Г.Я. Карахіма, Л.А Томашевської., Л.І. Краснянської, Є.М.Макаренко, Л.Є. Дробіної були присвячені характеристиці забруднення атмосферного повітря гірничо-збагачувальними підприємствами Криворіжжя та вивченню біологічних ефектів їх дії на організм (1966- 1968 рр.).

В.В.Булгаковим та співавторами (1969) були вивчені зміни в деяких показниках здоров’я населення під впливом забруднення атмосферного повітря викидами нафтопереробного заводу.

Особливо широко в лабораторії проводилось вивчення стану здоров’я дітей в районах розміщення великих хімічних підприємств. Вирішення цієї проблеми в основному були зв’язано з науковими працями К.В.Григор’євої, В.Є.Присяжнюка та В.М.Доценко (1971, 1976, 1977, 1979, 1981, 1983, 1989, 1990).

Після чорнобильської катастрофи в лабораторії з’явився новий науковий напрямок, пов’язаний з вивченням стану атмосферного повітря та здоров’ям населення на територіях, які постраждали від наслідків аварії на ЧАЕС.

З метою підвищення ефективності попереджувального санітарного нагляду в галузі санітарної охорони атмосферного повітря значна увага була приділена проблемі тимчасового нормування забруднюючих речовин (В.Є.Присяжнюк, Г.А.Дмитренко, С.С.Солдатенко, 1991-2000рр.). Співробітники лабораторії активно залучались до законотворчої діяльності в галузі охорони повітряного середовища в Україні та здоров’я населення .

За період з 1991-2005рр. було виконано та опубліковано понад 70 наукових праць. В основному це розробки [9] В.Є.Присяжнюка, В.М.Доценка, О.П.Федоришина, Л.М.Шмаргуна, Г.А.Дмитренко, С.С.Солдатенко, С.М.Карпової, Т.О.Синенко та інших. (Фото 8). В опублікованих роботах широко висвітлені питання охорони атмосферного повітря в районах розміщення підприємств хімічної, нафтопереробної та біохімічної промисловості [10], впливу забруднення атмосферного повітря на стан здоров’я населення різних промислових міст України, вивчення забруднення повітряного середовища та його впливу на здоров’я населення, яке потерпіло від наслідків аварії на ЧАЕС, нормування хімічних домішок в повітрі та оцінки аерогенного навантаження сумарного забруднення повітря на населення тощо.

В лабораторії були виконані наступні дисертації:

- на ступінь кандидата наук:

"Запыленность, задымленность и санитарная охрана атмосферного воздуха г.Киева" (С.А.Давыдов, 1951); "Загрязнение атмосферного воздуха газами коксохимических заводов" (Э.С.Турецкая, 1946); "Биологическое действие и гигиеническая характеристика малеинового ангидрида как загрязнителя атмосферы" (К.В.Григорьева, 1965); "Гигиеническая оценка фталевого ангидрида как загрязнителя атмосферы" (Л.П.Славгородский, 1965); "Биологическое действие комплекса 2,3-дихлор- 1,4-нафтохинон + 1,4-нафтохинон как атмосферного загрязнителя" (И.А.Черниченко, 1968); "Гигиеническая оценка производства нафталина как источника загрязнений атмосферы" (В.М.Попович, 1968); "Гигиеническая оценка загрязнений атмосферного воздуха хлортетрациклином в районе размещения заводов кормовых антибиотиков" (Б.Е.Селезнев, 1969); "Гигиеническая оценка α-нафтохинона как загрязнителя атмосферного воздуха" (И.П.Зонова, 1969); "Гигиеническая оценка винилацетатного производства как источника загрязнения атмосферного воздуха" (В.Е.Присяжнюк, 1971); "Социально-гигиеническая характеристика состояния здоровья населения в связи с загрязнением атмосферного воздуха выбросами химических предприятий" (В.М.Доценко, 1983).

- на ступінь доктора наук:

1. Калюжный Д.Н. "Гигиеническая оценка загрязнений атмосферного воздуха предприятиями черной металурги и основные мероприятия по его оздоровлению" (1955);

2. Булгаков В. В. "Оздоровление воздушного бассейна в районе современных предприятий черной металлургии как гигиеническая проблема (современное состояние, обоснование основных принципов профилактики" (1979);

3. Григорьева К.В. "Научные основы гигиены атмосферного воздуха в районах размещения предприятий органического синтеза" (1982);

4. Присяжнюк В.С. "Наукове обгрунтування принципів і критеріїв оцінки еколого-гігієнічної безпеки повітряного середовища (на прикладі територій розміщення підприємств нафтопереробної та азотної промисловості" (1993).

За весь час існування Інституту співробітниками підрозділу була підготовлена велика кількість науково-методичних матеріалів для потреб практичної санепідслужби України. Так, було підготовлено та впроваджено в практику охорони здоров'я України понад 20 методичних вказівок, рекомендаций, інформаційних листів з актуальних питань гігієни атмосферного повітря та здоров'я населения. Серед них можна виділити такі, як "Методические указания по контролю за санитарной охраной металлургии" (Д.Н.Калюжный и др., 1960), "Методические указания к организации и проведению лабораторных исследований атмосферного воздуха в УССР" (Д.Н.Калюжный и др., 1963), "Методические указания по организации лабораторного контроля за чистотой атмосферного воздуха в районе предприятий химической промышленности" (К.В.Григорьева, В.Е.Присяжнюк, М.А.Пиковская, 1970), "Методические рекомендации по оценке влияния атмосферных загрязнений на здоровье населения" (П.П.Грабовский, К.В.Григорьева, В.М.Доценко, 1980), «Изучить закономерности влияния на организм углеводородов С6-С7 и разработать ПКД этих веществ» Отчет о НИР № гос. регистр 78003977, (Григорьева К.В.

Присяжнюк В.Е., Дмитренко Г.А. и др. 1983), "Определение реальной аэрогенной химической нагрузки, формируемой атмосферными загрязнениями, на различные возрастные группы населения" (К.В.Григорьева, В.Е.Присяжнюк, Е.В.Иноземцева, 1986), "Методика комплексной оценки состояния населения, пострадавшего от последствий аварии на ЧАЭС, на основании использования данных государственной статистической отчетности" (В.Ф.Торбин, В.М.Доценко, В.Е.Присяжнюк и др., 1997) [11] та інші.

З 1986 року на протязі майже 20 років лабораторію гігієни атмосферного повітря очолював доктор медичних наук В.Є Присяжнюк. Підсумком його багаторічної творчої діяльності стала публікація майже 200 друкованих праць. Він був співавтором трьох підручників з комунальної та загальної гігієни, рекомендованих в якості навчальних посібників для медичних вузів. Великий вклад зроблено ним у вирішення питань захисту атмосферного басейну від забруднення підприємствами хімічної, нафтохімічної, нафтопереробної промисловості, енергетики, нафто-газовидобувної та інших галузей. В останні роки під його керівництвом успішно виконувалися роботи з медичних аспектів наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. З 1992 року В.Є. Присяжнюк активно включається в роботу щодо створення національного законодавства у галузі охорони атмосферного повітря і робить істотний вклад у підготовку Закону України „Про охорону атмосферного повітря”, доповнень та змін до нього, а також багатьох урядових постанов з цієї галузі (у тому числі моніторингу, обліку і звітності з питань охорони атмосферного повітря, порядку і нормативів для обрахунку платежів за викиди в атмосферу тощо). У 1990-2004 роки під його керівництвом були розроблені та введені у дію гігієнічні нормативи (ОБРВ) для 80 найменувань хімічних речовин.

Співробітники лабораторії брали участь у створенні більш ніж 10 монографій, підручників, посібників з питань гігієни атмосферного повітря та здоров'я населення України.

Результати наукових досліджень, отриманих в лабораторії, використовувались при розробці важливих документів державної ваги, таких, як, наприклад, Закону України "Про охорону атмосферного повітря" (1992), Постанови Кабінету Міністрів України №343 від 09.03.99р. "Про затвердження порядку організації та проведення моніторингу в галузі охорони атмосферного повітря", розробки "Державних санітарних правил охорони атмосферного повітря населених місць від забруднення хімічними і біологічними речовинами" (1997), фрагменту "Державних санітарних правил Планування та забудови населених пунктів" (1996) та ін.

Сучасний етап розвитку гігієни атмосферного повітря характеризується зростанням її ролі в загальній системі заходів щодо збереження і зміцнення здоров'я населення України, яке суттєво погіршилось у зв'язку з економічною кризою в Україні, пов'язаною зі зміною суспільного ладу в країні.

З квітня 2005 року дві лабораторії – гігієни атмосферного повітря та мутагенних факторів і оцінок ризику були об'єднані і введені до складу відділу гігієни повітря. (Фото 9)

Лабораторія мутагенних факторів була організована у 2001 році. За роки її існування було виконано 2 самостійні наукові теми і 4 фрагменти комплексних НДР, написано 23 статті та 24 тези. За участю співробітників лабораторії було опубліковано 2 монографії. Отримані наукові матеріали були представлені на конференціях та симпозіумах у вигляді доповідей. Матеріали наукової роботи лабораторії мутагенних факторів присвячені вивченню проблеми мутагенної небезпеки антропогенного забруднення атмосферного повітря і розробці системи генетичного моніторингу. За цей час розроблені 3 науково-практичних нововведення, які затверджені Президією Академії медичних наук України, 2 методичних рекомендації, 2 інформаційних листи, 1 корисний патент. Лабораторія брала участь у створенні Національного плану дій з гігієни довкілля, підготовці та реалізації Цільової комплексної програми генетичного моніторингу, розробці Київського міського плану дій з гігієни довкілля.

Ринкові відносини вносять суттєві зміни у промисловість. Багато підприємств перепрофільовуються, деякі зникають, виникає маса малих підприємств, для яких не визначеними є санітарно-захисні зони, допустимі рівні викидів, тощо.

Крім того, багато підприємств, робота яких припинилась під час кризи, почали відновлювати свою роботу. Значно зросли автотранспортні потоки. Все це спонукало зростання за останні роки надходження в атмосферне повітря шкідливих домішок від стаціонарних та пересувних джерел.

Зазначено, що зниження викидів шкідливих речовин в атмосферне повітря від стаціонарних джерел в країні відбувалось до 2000 року, а потім почалось їх збільшення. Так, наприклад, якщо за період з 1990 по 2000 рр. від стаціонарних джерел викиди скоротились з 9439,1 тис.т до 3959,4 тис. т відповідно або в 2,4 рази, то в 2003 році вони збільшились у порівнянні з 2000 роком до 4087,8 тис.т., або 3,2 %.

Від автотранспорту зниження викидів в атмосферу відбувалось до 1997р., а далі вони почали зростати. Якщо, наприклад, з 1990 по 1997 роки викиди від автотранспорту скоротились з 6110,3 тис.т, до 1433,0 тис.т. відповідно або 4,3 рази, то в 2003 році ці викиди вже збільшились до 2009,7 тис.т. або на 40,2 % у порівнянні з 1997 роком.

Ця динаміка забруднення атмосферного повітря в Україні чітко відбилась на захворюваності населення, а саме на хвороби органів дихання. Так, якщо за період з 1990 по 2002 роки захворюваність на ці хвороби знизилась з 3296 до 2787 випадків на 10000 населення або на 15 %, то в 2003 році рівень цієї захворюваності збільшився до 2905 випадків на 10000 населення або на 4%.

Як і в попередні часи найбільш забрудненим в Україні залишається повітряне середовище Донецько-Придніпровського регіону, на долю якого і зараз припадає понад 65 % обсягів валових викидів від стаціонарних та пересувних джерел, а питомі викиди сягають, наприклад, в Луганській області 21,7 т/км2, в Дніпропетровській 31,2 т/км2, а Донецькій 67,3 т/км2 , тоді як в середньому на Україні цей показник складає 10,1 т/ км2 .

На протязі багатьох років і до тепер сумарний рівень забруднення атмосферного повітря, небезпечний для здоров’я населення, відмічається і в інших регіонах та містах України. За нашими даними, 68 % населення проживає в містах, де рівень сумарного забруднення атмосферного повітря перевищує 5 ПДК і є небезпечним для здоров’я людини.

Показано, що населення, яке проживає в цих умовах, хворіє значно частіше за тих, хто проживає в більш безпечних умовах, з приводу багатьох хвороб, особливо на туберкульоз (на 45 % ), хвороби ендокринної системи (на 36 %), нервової системи ( на 29 %), системи кровообігу (на 37 %), органів дихання (на 12 %), органів травлення (65 %), сечостатевої системи (на 25 %), тощо.

Таким чином, незважаючи на широке вивчення на протязі 75-ти років проблем забруднення атмосферного повітря в Україні і впровадження багатьох засобів і систем по охороні чистоти повітряного середовища, проблема якості атмосферного повітря населених місць залишається актуальною і на сьогоднішній день. До речі, такий стан характерний і для Росії.

Як на нашу думку, то вирішення цієї проблеми можливе лише за умов відповідності систем моніторингу сучасним проблемам [12].

Створення соціально-гігієнічного моніторингу в Україні, який представляє собою складну державну міжвідомчу систему для збору і оцінки даних з метою виявлення змін і прогнозу стану здоров’я населення і середовища проживання, встановлення та усунення шкідливого впливу на людину факторів навколишнього середовища [13]. В ієрархічному плані цей моніторинг повинен здійснюватися на національному, регіональному та місцевому рівнях на основі єдиної інформаційної бази про стан навколишнього середовища та здоров’я населення, а також єдиної методології оцінки ризику впливу факторів навколишнього середовища на здоров’я населення, що в кінцевому результаті дозволить не лише формувати плани профілактичної роботи, наблизитись до оцінки ціни здоров’я, вартості шкоди здоров’ю.

В доповіді ВООЗ „Стан здоров’я в світі” у 2002 році відмічено, що ”Охорона здоров’я населення починається з оцінки факторів ризику для здоров’я, інформуванні щодо ризиків та розробці методів їх зниження, характеристики впливу факторів ризику на людей та ролі влади в захисті від ризиків”. Новим для України є впровадження методології оцінки ризику для здоров’я населення, в першу чергу, спрямоване на пріоритезацію природоохоронної діяльності в області охорони атмосферного повітря. В той же час міжнародна спільнота - організації ВООЗ, ЄС широко використовують цю методологію для характеристики якості атмосферного повітря, визначення збитків здоров’я. Використання нових наукових даних щодо оцінки ризику сприятиме виконанню міжнародних домовленостей та конвенцій - Конвенції про трансграничні переноси забруднення повітря на великих відстанях, Стокгольмської, Оргуської конвенцій та інших міжнародних документів.

Більшість фахівців вважає, що оцінка ризику впливу факторів навколишнього середовища на здоров’я населення повинна стати невід’ємною частиною соціально-гігієнічного моніторингу [14].

Разом з тим в літературі відмічається, що сучасний стан розвитку соціально-гігієнічного моніторингу характеризується багатьма невирішеними питаннями, основними з яких є недостатнє вирішення питань організаційно-методичної перебудови в умовах надходження традиційних форм санітарно-епідеміологічного нагляду і нових технологій, зв’язаних системою санітарно-гігієнічного моніторингу, відсутність оптимальної методології аналізу зв’язків “довкілля - здоров’я населення“, методичних підходів до оцінки часткової дії середовища проживання, недостачею методичного забезпечення соціально-гігієнічного моніторингу по визначенню чисельності населення, яке знаходиться під впливом факторів оточуючого середовища, оцінки якісного складу атмосферного повітря на територіях, не обладнаних стаціонарними постами спостереження, відсутністю методики аналізу і оцінки зв’язку із здоров’ям населення соціально-економічного блоку показників соціально-гігієнічного моніторингу, тощо.

Багаторічний досвід лабораторії, що базувався на традиційному підході, пов’язаному із забезпеченням дотримання нормативів щодо якості атмосферного повітря, дозволяє почати використовувати і інший підхід, присвячений управлінню здоров’ям населення. Для цього необхідно розвивати інформаційний напрямок моніторингу, який дозволить визначати особливості просторово-часового розподілу забруднювачів, середньорічну концентрацію діючих полютантів для експонованого населення. Не менш важливим при цьому є подальший розвиток аналітичного хімічного напрямку в частині ідентифікації забруднювачів та розробки методів визначення специфічних, небезпечних для здоров’я полютантів.

Окрема увага буде приділятися визначенню біологічних агентів забруднення атмосферного повітря (в першу чергу рослинного пилку) та оцінці його впливу на здоров’я населення.

Ідентифікація парникових газів в емісіях підприємств не є новим напрямком діяльності лабораторії, зважаючи на те, що вона атестована та акредитована у відповідних органах. Однак, багаторічна програма ВООЗ, що присвячена скороченню впливу на здоров’я мілкодисперсного пилу з діаметром часток менше ніж 10 мкм вимагає додаткових зусиль [15].

В майбутньому діяльність колективу лабораторії буде спрямована на гармонізацію українського та міжнародного законодавства в галузі гігієни та охорони атмосферного повітря [16].


Список використаної літератури:
  1. Марзеєв А.Н. Записки санитарного врача. – К.: Киевская облтипография , 1965.-174 с.
  2. Марзеєв А.Н. Двадцать лет научно-исследовательской и научно-практической деятельности Украинского института коммунальной гигиены (1931-1951).-К.: Госметиздат УССР, 1953.- 42 с.
  3. Библиографический указатель научных трудов Киевского НИИ общей и коммунальной гигиены им.А.Н.Марзеева за 50 лет (1931-1980)/ Науч. ред. М.Г.Шандала.-К.: МЗ УССР, КНИИОКГ, 1981.- 239 с.
  4. Сердюк А.М., Пальгов В.И. Жизнь и деятельность выдающегося гигиениста Д.Н.Калюжного. К 100-летию со дня рождения // Гигиена населенных мест.- К.,2000, вып.37.- с.4-9.
  5. Загальна гігієна: пропедевтика гігієни: Підручник / Є.Г.Гончарук, Ю.І.Кундієв, В.Г.Бардов та ін.; За ред. Є.Г.Гончарука.- К.: Вища школа, 1995.-552с.
  6. Буштуєва К.А. Руководство по гигиене атмосферного воздуха.- М.: Медицина, 1976. – 416 с.
  7. Калюжный Д.Н., Крыжановская М.В. Киевский институт общей и коммунальной гигиены им.А.Н.Марзеева, его становление и деятельность // Гиг. и сан. – 1967.- №11.- с.109-112
  8. Гольдберг М.С. Гигиена атмосферного воздуха населенных мест и ее развитие в СССР // Гиг. и сан. – 1967. - №11 - с.23-28.
  9. Присяжнюк В.Є., Доценко В.М., Федоришин О.П. Аспекти проблеми гігієни атмосферного повітря, які вирішувалися в Інституті гігієни та медичної екології ім..О.М.Марзеєва АМН України протягом 1931-2001 років // Довкілля та здоров’я.- 2001.-№2(17).- с. 9-12.
  10. Гончарук Є.І. Становлення та розвиток кафедри комунальної гігієни та екології людини в Національному медичному університеті ( до 160-річчя заснування Національного медичного університету ім..О.О.Богомольця і 70-річчя заснування кафедри комунальної гігієни) // Гиг.нас.мест.-2001.-Вып.38,т.1.-с.14-26.
  11. Присяжнюк В.Є. Доценко В.М., Федоришин А.П., Шмаргун Л.М. Методологічні підходи щодо розв’язання проблеми санітарної охорони атмосферного повітря в інституті загальної та комунальної гігієни ім.. О.М. Марзеєва в історичному аспекті. // Гиг.нас.мест.-2001.-Вып.38,т.1.-с.119-133.
  12. Мониторинг качества атмосферного воздуха для оценки воздействия на здоровье человека. Региональные публикации. - Копенгаген: ВОЗ, 2001. - №85. – 294 с.
  13. Онищенко Г.Г. Современные проблемы ведения и совершенствования социально-гигиенического мониторинга // “Социально-гигиенический мониторинг: методология, региональные особенности, управленческие решения”. Метер. Пленума Науч. Совета по экологии человека и гигиене окружающей среды РАМН и МЗ Рос.Фед. 17-19 декабря 2003г.- с.3-14.
  14. Руководство по оценке риска для здоров’я населения при

воздействии химических веществ, загрязняющих окружающую среду. –

М.: Федеральный центр Госсанэпиднадзора Минздрава Росси, 2004. –

143 с.
  1. Guidelines: Health risk assessment and valuation of human health / Environmental Protection Agency. - Washington: 2001.- 32 р.
  2. Air quality guidelines for Europe-2nd ed. - Copenhagen, WHO Regional Office for Europe, 2000. - Series, No. 91. – 103 р.