Безготівкових

Вид материала

Документы

Содержание Розділ ііі

Подобный материал:

• 8. Принципи організації безготівкових розрахунків, 395.95kb.
• Форми безготівкових розрахунків, 9.29kb.
• Міжнародні платіжні засоби які використовуються мвф для безготівкових розрахунків через, 126.1kb.
• Назва реферату: Облік грошових засобів І розрахункових операцій Розділ, 449.78kb.
• План. Механізм функціонування грошового ринку. Банківська система та грошовий мультиплікатор, 115.96kb.
• Назва реферату: Облік грошових розрахунків Розділ, 121.81kb.
• «Платіжні системи», 218.17kb.
• Реферат на тему, 44.29kb.
• Реферат на тему: Форми безготівкових розрахунків, 11.18kb.
• Дипломна робота, 140.25kb.

5) Âåêñåëü


Ïîðÿäîê âèêîðèñòàííÿ âåêñåë³â ó ãîñïîäàðñüêîìó îáîðîò³ Óêðà¿íè ðåãóëþºòüñÿ Ïîëîæåííÿì “Ïðî ïåðåêàçíèé ³ ïðîñòèé âåêñåëü”, ïðèéíÿòèì â³äïîâ³äíî äî Ïîñòàíîâè ÊÌÓ ³ ÍÁÓ â³ä 10.09.92ð. ¹528. Çä³éñíåííÿ îïåðàö³é ç âåêñåëÿìè êîìåðö³éíèìè áàíêàìè ðåãóëþºòüñÿ “Ïîðÿäêîì ïðîâåäåííÿ áàíêîì îïåðàö³é ç âåêñåëÿìè”, çàòâåðäæåíèì Ïðàâë³ííÿì ÍÁÓ â³ä 25.02.93ð.

Ïîðÿäîê âèïóñêó ³ îá³ãó âåêñåë³â ó áàãàòüîõ êðà¿íàõ ñâ³òó âèçíà÷àºòüñÿ Æåíåâñüêîþ âåêñåëüíîþ êîíâåíö³ºþ, ïðèéíÿòîþ ó 1930ð. Ó êîëèøíüîìó ÑÐÑÐ 07.08.1937ð. áóëî ïðèéíÿòî Ïîñòàíîâó ÖÂÊ òà ÐÍÊ ÑÐÑÐ “Ïîëîæåííÿ ïðî ïåðåêàçíèé ³ ïðîñòèé âåêñåëü”, ÿêå â îñíîâíîìó 䳺 é òåïåð.¹⁷

Âåêñåëü-ö³ííèé ïàï³ð, ÿêèé çàñâ³ä÷óº áåçóìîâíå ãðîøîâå çàáîâ’ÿçàííÿ âåêñåëåäàâöÿ (áîðæíèêà) ñïëàòèòè ï³ñëÿ íàñòàííÿ ñòðîêó âèçíà÷åíó ñóìó ãðîøåé âëàñíèêîâ³ âåêñåëÿ (âåêñåëåäåðæàòåëþ). Âåêñåëü º îäíî÷àñíî ðîçðàõóíêîâèì äîêóìåíòîì (çàñîáîì ïëàòåæó) ³ ö³ííèì ïàïåðîì, ùî ìîæå êóïóâàòèñÿ ³ ïðîäàâàòèñÿ íà ôîíäîâîìó ðèíêó.

 Óêðà¿í³ âèêîðèñòàííÿ âåêñåë³â ó ãîñïîäàðñüêîìó îáîðîò³ ïî÷àëîñÿ ç 1992 ðîêó. âåêñåëüíèé îá³ã ó â³ò÷èçíÿíîìó íàðîäíîìó ãîñïîäàðñòâ³ º çíàðÿääÿì êîìåðö³éíîãî êðåäèòó òà ïîë³ïøåííÿ ðîçðàõóíêîâèõ â³äíîñèí ì³æ ñóá’ºêòàìè ãîñïîäàðñüêî¿ ä³ÿëüíîñò³. âàæëèâîþ º ðîëü âåêñåë³â äëÿ ïîêðèòòÿ âçàºìíî¿ çàáðãîâàííîñò³ ãîñïîäàðñüêèõ ñóá’ºêò³â. Îäíàê îáñÿãè âåêñåëüíîãî îá³ãó â Óêðà¿í³ ìàéæå íå çðîñòàþòü, à ÿê³ñòü ñàìèõ âåêñåë³â çíèæóºòüñÿ.

Ãîëîâí³ îñîáëèâîñò³ âåêñåëÿ ïîëÿãàþòü ó òîìó, ùî â³í º ïî-ïåðøå, àáñòðàêòíèì áîðãîâèì çàáîâ”ÿçàííÿì. Òîáòî â òåêñò³ âåêñåëÿ íåìຠáóäü-ÿêèõ ïîÿñíåíü ùîäî ïîÿâè ãðîøîâîãî áîðãó; ïî-äðóãå âëàñòèâà áåççàñòåðåæí³ñòü, îáîâ’ÿçêîâ³ñòü îïëàòè ó â³äïîâ³äíîñò³ ç òèìè ïîëîæåííÿìè, ùî ì³ñòÿòüñÿ ó âåêñåë³. Öå îçíà÷àº, ùî ô³ç³÷í³ òà þðèäè÷í³ îñîáè, âèäàâøè âåêñåëü, áåðóòü íà ñåáå áåçóìîâíå àáñòðàêòíå çîáîâ’ÿçàííÿ ñïëàòèòè âëàñíèêó (âåêñåëåäåðæàòåëþ) âêàçàíó â íüîìó ñóìó ó âñòàíîâëåíèé ñòðîê; ïî-òðåòº, âåêñåëü âèïóñêàºòüñÿ íà ïîð³âíÿíî êîðîòêèé ñòðîê. Ôîðìàëüíî â³í ìîæå âèïóñêàòèñü ó ìåæàõ îäíîãî ðîêó, àëå ôàêòè÷íî öå ðîáèòüñÿ ïåðåâàæíî íà 1-3 ì³ñÿö³; ïî-÷åòâåðòå, ïðåäìåòîì âåêñåëüíîãî çîáîâ’ÿçàííÿ ìîæóòü áóòè ëèøå ãðîø³, òîáòî ñóìè êîøò³â ó ôîðì³ íàö³îíàëüíî¿ ÷è ³íîçåìíî¿ âàëþòè; ïî-ï’ÿòå, âèíèêíóâøè íà îñíîâ³ êðåäèòíî¿ êîìåðö³éíî¿ óãîäè (êîíòðàêòó, äîãîâîðó), âåêñåëü ç ÷àñîì â³äîêðåìèâñÿ â³ä íå¿.¹⁸

Âèïóñêàþòüñÿ äâà âèäà âåêñåë³â: ïðîñòèé ³ ïåðåêàçíèé.

Ïðîñòèé (ñîëî-âåêñåëü) - âåêñåëü ì³ñòèòü ïðîñòó ³ í³÷èì íå îáóìîâëåíó îá³öÿíêó âåêñåëåäàâöÿ ñïëàòèòè âëàñíèêîâ³ âåêñåëÿ ï³ñëÿ âêàçàíîãî òåðì³íó ïåâíó ñóìó ãðîøåé. Ðîçð³çíÿþòü äâà âèäè ïðîñòèõ âåêñåë³â: êîìåðö³éí³ âåêñåë³, ùî ìàþòü â³äíîøåííÿ äî òîðãîâèõ êðåäèòíèõ îïåðàö³é, à òàêîæ áàíê³âñüê³ âåêñåë³, ÿê³ îôîðìëÿþòü íàäàííÿ ãîò³âêîâèõ êîøò³â êîìåðö³éíèìè áàíêàìè ñâî¿ì ê볺íòîì.

Ïåðåêàçíèé âåêñåëü, àáî òðàòà, ì³ñòèòü ïèñüìîâèé íàêàç âåêñåëåòðèìà÷à (òðàñàíòà), àäðåñîâàíèé ïëàòíèêîâ³ (òðàñàòîâ³), ñïëàòèòè òðåò³é îñîá³ (ðåì³òåíòîâ³) ïåâíó ñóìó ãðîøåé ó ïåâíèé òåðì³í. Ðåì³òåíò-îäåðæóâà÷ ãðîøåé, ÿêèé âîëî䳺 âåêñåëåì, ïðåä’ÿâëÿº éîãî äî îïëàòè òðàñàòó ³ îäåðæóº ãðîø³.

Îñíîâíîþ â³ä’ºìí³ñòþ ïðîñòîãî âåêñåëÿ â³ä ïåðåêàçíîãî º òå, ùî ïðè ðîçðàõóíêàõ çà äîïîìîãîþ ïðîñòîãî âåêñåëÿ âåêñåëåäàâåöü ³ ïëàòíèê º îäí³ºþ îñîáîþ.

Ó ïðàêòèö³ îá³ãó âåêñåë³â ñêëàëèñÿ ê³ëüêà ¿õ ð³çíîâèä³â:

• ïî-ïåðøå, âåêñåëü àâ³çîâàíèé (adrice bill) - âåêñåëü, ïîñòàâëåíèé íà îáë³ê ó ïîäàòêâ³é ³ñïåêö³¿ àáî â ìèòí³é ñëóæá³;
  
• ïî-äðóãå, âåêñåëü àâàíñîâèé ( advance bill) - âåêñåëü, ùî çàñòîñóâàâñÿ ó êðåäèòíèõ â³äíîñèíàõ ÑÐÑÐ ó 1922-1929ðð. ³í ïåðåäáà÷àâ âçàºìíå êðåäèòóâàííÿ ãîñïîäàðñêèõ îðãàí³çàö³é øëÿõîì àâàíñóâàííÿ ìàéáóòí³õ ïîñòàâîê ÷è íàäàííÿ ïîñëóã;
  
• ïî-òðåòº, âåêñåëü áëàíêîâèé - âåêñåëü, êîòðèé âèïóñêàºòüñÿ ïîêóïöåì ÿê ÷èñòèé ôîðìóëÿð âåêñåëÿ, ùî â ìàéáóòíüîìó áóäå çàïîâíåííèé ïðîäàâöåì. Òîáòî â ìîìåíò óêëàäàííÿ óãîäè ïðî êóï³âëþ ùå íå âñòàíîâëåíî îñòàòî÷íó ö³íó òîâàðó ³ ñòðîê éîãî ïîñòàâêè;
  
• ïî-÷åòâåðòå, âåêñåëü áåçòîâàðíèé - âåêñåëü, ó òåêñò³ ÿêîãî çàçíà÷åíî, ùî âàëþòà îòðèìàíà íå òîâàðîì, à ãîò³âêîþ àáî áóäü-ÿêèìè ³íøèìè ñïîñîáàìè.
  
• ïî-ï’ÿòå, âåêñåëü áðîíçîâèé (accommodation bill) - âåêñåëü, ùî íå ìຠìàéíîâîãî çàáåçïå÷åííÿ. ³í ïåðåâàæíî âèäàºòüñÿ ç ìåòîþ øòó÷íîãî çá³ëüøåííÿ áîðã³â îñîáè ó âèïàäêó ¿¿ íåñïðîìîæíîñò³ â³äïîâ³äàòè çà çàáîâ’ÿçàííÿìè.
  
• ïî-øîñòå, âåêñåëü äðóæí³é - âåêñåëü, ùî éîãî àêöåïòóº õòîñü ³ç äðóæí³õ ìîòèâ³â ³ ñïîä³âàºòüñÿ, ùî éîìó íå äîâåäåòüñÿ â³äïîâ³äàòè çà çàáîâ’ÿçàííÿìè äàííîãî âåêñåëÿ. Òàêèé àêöåïòàíò ïðîñèòü íàäàòè äðóæíþ ïîñëóãó ï³äïðèºìñòâó, ùî â³ä÷óâຠô³íàíñîâ³ òðóäíîù³, ùîá âîíî çìîãëî ïîêðèòè ñâî¿ çàáîâ’ÿçàííÿ àêöåíòîâàíèì âåêñåëåì, à ïîò³ì óæå çàáåçïå÷èòè âèêîíàííÿ ñâî¿õ çîáîâ’ÿçàíü ³ çà äàíèì âåêñåëåì.
  

 îá³ãó ìîæóòü ïåðåáóâàòè òàêîæ âåêñåë³ ³íîãîðîäí³ (bill on another piace). Âîíè ïåðåäáà÷àþòü ì³ñöå çä³éñíåííÿ ïëàòåæó, ùî íå º ì³ñöåì ïåðåáóâàííÿ âåêñåëåäåðæàòåëÿ ÷è ì³ñöåì îáë³êó äàíîãî âåêñåëÿ.

Ïîêðèòòÿ âèäàòê³â äåðæàâè ñïðè÷èíèëî ïîÿâó âåêñåë³â êàçíà÷åéñüêèõ - îäèí ³ç âèä³â äåðæàâíèõ ö³ííèõ ïàïåð³â ñòðîêîì äî 12 ì³ñÿö³â.

Îñíîâíèìè ñóá’ºêòàìè åêîíîì³÷íèõ â³äíîñèí ïðè ðîçðàõóíêàõ âåêñåëÿìè º:

- âåêñåëåäàâåöü (òðàñàíò, ïåðøèé íàáóâà÷ âåêñåëÿ);

- âåêñåëåäåðæàòåëü (ðåì³òåíò);

- ïëàòíèê (òðàñàò).

Òðàñàò (ïëàòíèê) ñòຠáîðæíèêîì çà âåêñåëåì ò³ëüêè ï³ñëÿ òîãî, ÿê àêöåíòóº âåêñåëü, òîáòî äàñòü çãîäó íà éîãî îïëàòó, ïîñòàâèâøè íà íüîìó ñâ³é ï³äïèñ. Ëèøå ï³ñëÿ àêöåïòó âåêñåëü ñòຠïîâíîö³ííèì âèêîíàâ÷èì äîêóìåíòîì. Âåêñåëü ìîæå âèïèñàòè ÿê ïëàòíèê, òàê ³ ïîñòà÷àëüíèê. ßêùî âåêñåëü âèïóñêàºòüñÿ ïîñòà÷àëüíèêîì, òî ïëàòíèê ïîâèíåí îáîâ”ÿçêîâî àêöåíòóâàòè òàêèé âåêñåëü.

Ñòðîê ïëàòåæó çà âåêñåëåì âñòàíîâëþºòüñÿ çà âçàºìíîþ äîìîâëåíí³ñòþ ì³æ ïîñòà÷àëüíèêîì ³ ïîêóïöåì. Ïðè íàñòàíí³ ñòðîêó ïëàòåæó çà âåêñåëåì â³í îïëà÷óºòüñÿ çà ðàõóíîê êîøò³â ïëàòíèêà ç éîãî ðîçðàõóíêîâîãî ðàõóíêó.

Âåêñåëüíèé îá³ã, òàêèì ÷èíîì, ïîâ’ÿçàíèé ç âèíåíêíåíÿì áîðãó (áîðãîâèõ çàáîâ’ÿçàíü) ó â³äíîñèíàõ ì³æ ïîñòà÷àëüíèêàìè ³ ïîêóïöÿìè (ñïîæèâà÷àìè). Ñõåìà âçàºìîçâ’ÿçê³â ó íàéïðîñò³øîìó âèãëÿä³ òóò òàêà: ï³äïðèºìñòâî îòðèìàâøè âåêñåëü â³ä ñâîãî ïîêóïöÿ, âèêîðèñòîâóº öåé âåêñåëü äëÿ ðîçðàõóíê³â óæå ç³ ñâî¿ì ïîñòà÷àëüíèêîì.

Íåâèêîíàííÿ óìîâ âåêñåëüíîãî îá³ãó, íåîïëàòà âåêñåëÿ ó âèçíà÷åííèé ñòðîê ïðèçâîäèòü äî áàíêðóòñòâà áîðæíèêà íà îñíîâ³ ðåàë³çàö³¿ ïðèíèïó ïîâíî¿ ìàòåð³àëüíî¿ â³äïîâ³äàëüíîñò³.

Âàæëèâå çíà÷åííÿ ñüîãîäí³ ìຠôîðìóâàííÿ íàä³éíîãî ìåõàí³çìó ðåãóëþâàííÿ âåêñåëüíîãî îá³ãó. ²íñòèòóö³îíàëüíó îñíîâó òàêîãî ³åõàí³çìó ìîãëà á ñêëàñòè çàãàëüíî-äåðæàâíà âåêñåëüíà ïàëàòà, ÿêà ìîãëà á îðãàí³çóâàòè ðåºñòðîâèé êîíòðîëü âåêñåë³â çà ºäèíèìè ïðàâèëàìè, à òàêîæ âçÿòè íà ñåáå âåäåííÿ çâåäåíîãî ðåºñòðó âåêñåëüíèõ âèïóñê³â. Ðåºñòðàö³ÿ âåêñåë³â, â³äñòåæóâàííÿ øëÿõ³â ¿õ ðóõó äîçâîëÿº â³äðàçó æ ðîï³çíàòè ôàëüøèâ³ âåêñåë³, ï³äðîáêè, âèÿâèòè ôàêòè íåäîáðîñîâ³ñíîãî ïðèäáàííÿ âåêñåë³â.

Âåêñåëü º àáñòðàêòíèì áîðãîâèì çîáîâ’ÿçàííÿì, òîáòî ó íüîìó íå âêàçóºòüñÿ ìàòåð³àëüíà ï³äñòàâà áîðãó íà â³äì³íó â³ä ³íøèõ ðîçðàõóíêîâèõ äîêóìåíò³â, ó ÿêèõ ÷³òêî çàô³êñîâàíî, çà ÿê³ òîâàðíî-ìàòåð³àüí³ ö³ííîñò³ (ïîñëóãè, ðîáîòè) çä³éñíþºòüñÿ ðîçðàõóíêè.

Âåêñåëü - öå äîêóìåíò, ñêëàäåííèé ó ïèñüìîâ³é ôîðì³ íà ïàïåð³, ÿêèé ì³ñòèòü ñòðîãî âèçíà÷åíó ê³ëüê³ñòü îáîâ’ÿçêîâèõ ðåêâ³çèò³â. Ó öüîìó çâ’ÿçêó ìàëîïåðñïåêòèâíèì º ðîçâèòîê ðîçðàõóíêîâèõ îïåðàö³é ç áåçäîêóìåíòàðíèìè âåêñåëÿìè, òîáòî âèêîðèñòàííÿ åëåêòðîíî¿ ôîðìè âåêñåë³â. Áåçäîêóìåíòàðíèé îá³ã íå ìîæå çàáåçïå÷èòè, íàïðèêëàä, òàêîãî ðåêâ³çèòó âåêñåëÿ, ÿê ï³äïèñ òîãî, õòî éîãî âèäàº, ùî ïîçáîâëÿº âåêñåëü çàêîíî¿ ñèëè. ³äñóòí³ñòü ï³äïèñó âåêñåëåäàâöÿ ó âåêñåë³ ðîáèòü öåé ö³ííèé ïàï³ð áåççì³ñòîâíèì. Áåç ï³äïèñó íåìຠïèñüìîâîãî çîáîâ’ÿçàííÿ.

Áóäü-ÿêèé ïåðåêàçíèé âåêñåëü ìîæå áóòè ïåðåäàíèé çà äîïîìîãîþ çä³éñíåííÿ îñîáëèâîãî ïåðåäàòíîãî íàäïèñó íà çâîðîò³ âåêñåëÿ-³íäîñàìåíòó. Îñîáà, ÿêà ïðè öüîìó ïîñòóïàºòüñÿ ñâî¿ì ïðàâàìè, íàçèâàåòüñÿ (³íäîñàíò), à ÿêà íàáóâຠ¿õ - “³íäîñàò”. Çä³éñíþþ÷è ³íäîñàìåíò ³íîäîñàíò áåðå íà ñåáå àáñòðàêòí³ çîáîâ”ÿçàííÿ, ïîä³áíî äî òîãî, ÿê öå ðîáèòü âåêñåëåäåðæàòåëü çà âèäà÷³ âåêñåëÿ. Îñîáà ó ÿêî¿ çíàõîäèòüñÿ ïåðåêàçíèé âåêñåëü, ðîçãëÿäàºòüñÿ ÿê âåêñåëåäåðæàòåëü, ÿêùî âîíà çàñíîâóº ïðàâî íà ïåðåðåâíîìó ðÿä³ ³íäîñàìåíò³â. Çàêðåñëåí³ ³íäîñàìåíòè ââàæàþòüñÿ ïðè öüîìó íåíàïèñàíèìè.¹⁹

Ïëàò³æ çà ïåðåêàçíèì âåêñåëåì ìîæå áóòè çàáåçïå÷èíèé ïîâí³ñòþ àáî â ÷àñòèí³ âåêñåëüíî¿ ñóìè çà äîïîìîãîþ àâàëÿ - âåêñåëüíîãî ïîðó÷èòåëüñòâà. Àâàë³ñò, òîáòî îñîáà, ÿêà çä³éñíèëà àâàëü, ïðèéìຠíà ñåáå â³äïîâ³äàëüí³ñòü çà âèêîíàííÿ çàáîâ’ÿçàííÿ ùîäî îïëàòè âåêñåëÿ. Àâàëü çá³ëüøóº íàä³éí³ñòü âåêñåëÿ, ³ òàêèì ÷èíîì, ñïðèÿº øèðîêîìó çàñòîñóâàííþ ö³º¿ ôîðìè áåçãîò³âêîâèõ ðîçðàõóíê³â. Àâàë³ñò íåñå â³äïîâ³äàëüí³ñòü òàê ñàìî, ÿê ³ òîé ç êîãî â³í äàâ àâàëü.

Ïðè íàñòàíí³ ñòðîêó ïëàòåæó, ÿêùî ïëàò³æ íå áóâ çä³ñíåííèé âåêñåëåäåðæàòåëü ìîæå îáåðíóòè ñâ³é ïîçîâ ïðîòè ³íäîñàíò³â, âåêñåëåäàâöÿ òà ³íøèõ çàáîâ’ÿçàíèõ îñ³á. ³äìîâà ó àêöåïò³ àáî ó ïëàòåæ³ ìຠáóòè çàñâ³ä÷åíà àêòîì, ñêëàäåííèì ó ïóáë³÷íîìó ïîðÿäêó (ïðîòåñò ó íåêöåïò³ àáî íåïëàòåæ³). Ó ðàç³ îãîëîøåííÿ íåñïðîìîæíèì ïëàòíèêà àáî âåêñåëåäàâöÿ äëÿ çä³éñíåííÿ âåêñåëåäåðæàòåëåì íàëåæíèõ éîìó ïðàâ äîñòàòíüî ïðåä’ÿâëåííÿ ñóäîâîãî âèçíà÷åííÿ ùîäî îãîëîøåííÿ íåñïðîìîæíîñò³.

 óìîâàõ êðèçè ïëàòåæ³â ³ ô³íàíñîâîãî íåçàáåçïå÷åííÿ ì³æãîñïîäàðñüêèõ çâ’ÿçê³â âåêñåëüíèé îá³ã ìîæå ñòàòè åôåêòèâíîþ ôîðìîþ áåçãîò³âêîâèõ ðîçðàõóíê³â.


6) Інкасові доручення - (розпорядження) застосовуються при одержані від боржника платежу за виконaвчими або прирівнями до них документами, які подав на інкасо стÿгувач.

Інкасове доручення - це розрахунковий документ, який складають фінансові органи, банки, інші підприємства й організації у тих випадках, коли ім надане право безспірного стягування коштів.

У рядку “Призначення платежу” інкасового доручення вказується назва законодавчого акту, яким передбачене право безспірного стягнення коштів (його дата, номер і відповідний пункт), і документ на підставі якого здійснюється стягнення. Інкасове доручення може складатися на бланку платіжної вимоги, в якому замість найменування “платіжна вимога” зазаначається “розпорядження” або “інкасове доручення”. ²⁰

У разі, якщо в інкасовому дорученні не зроблено посилання на акт чинного законодавства, банк повинен повернути його без виконання. Відповідальність за достовірність даних інкасового доручення (розпорядження) накладається на стягувача.

Документи на безпірне стягування та безакцептне списання коштів приймаються банками незалежно від наявності коштів на рахунках підприємств. У разі відсутності коштів на рахунках вони враховуються на позабюджетному рахунку №9929 “Розрахункові документи, обов’язкові до сплати”.

Банки виконують ухвали судів, суддів, постанов прокурорів, слідчих прокуратури, внутрішніх справ та служби безпеки України щодо накладання арешту на кошти юридичних та фізичних осіб.

Ухвала суду або постанова прокурора, слідчого посилається безпосередньо до банку, в якому видкрито рахунок юридичної або фізичної особи, на кошти якої накладений арешт. У разі накладання арешту на коти на рахунку банком припиняється списання коштів за розпорядженням власника рахунка ( в тому числі використання коштів на потреби пидприємства та виплату заробітної плати і прирівняних до неї платежів) за винятком платежів до бюджету.

7) Платіжна вимога.


Платіжна вимога - розрахунковий документ, за яким кошти списуються з рахунку без згоди його власника. За допомогою платіжної вимоги здійснюється безспірне стягнення та безакцентне списання коштів.

Безакцептну списання коштів - це списання коштів з рахунка платника без його згоди, на підставі документів, поданих банкові, одержувачем коштів.²¹

Безспірне стягнення коштів з рахунків у банках може бути здійснено:

— за виконавчими листами, виданими судами;

— за наказами арбітражних судів та іншими виконавчими документами, визнаними законодавством України.

Безспірне стягнення коштів здійснюється через банк списанням коштів з рахунка відповідних підприємств (організацій). При цьому до розрахункового документа додається орігінал виконавчого документа або належним чином оформлений дублікат.

Платіжна вимога - це наказ одержувача коштів (постачальника) про переведення йому коштів з рахунка платника. Платіжна вимога із супровідним реєстром подається стягувачем (одержувачем) у банк, в якому він обслуговується. У платіжній вимозі має бути зазначене призначення платежу та відповідна стаття законодавчого акта, якою передбачене право безспірного стягнення та безакцептного списання коштів.

Відповідальність за обгрунтованність і правільність внесення даних у розрахункові документи у разі безпірного стягнення та безакцентного списання коштів несе стягувач.

Розрахунки платіжними вимогами здійснюються за такою схемою:

1) Одержувач коштів виписує і здає в установу банку, що його обслуговує, платіжну вимогу до платника і реєстр вимог;

2) Банк одержувача пересилає платнику вимогу і реєстр банку платника;

3) Банк платника видає платникові платіжну вимогу і повідомляє про платіж;

4) На основі перевіреної платіжної вимоги установа банку списує зазначену суму з рахунка платника;

5) З банку платника надходять документи про перерахування коштів у банк одержувача;

6) Банк одержувача зараховує зазначену суму на рахунок одержувча коштів.


РОЗДІЛ ІІІ


Поняття і принципи готівкових розрахунків


Оптимізація сфери готівкового обігу та підвищення ефективності здійснення готівкових операцій має важливе значення для досягення фінансової макроекономічної стабілізації національної економіки України. Робота з готівкою є одним із головних напрямків діяльності НБУ і всієї вітчизняної банківської системи в цілому. правильна політика в галузі касових і емісійних операцій - неодмінна передумова оздоровлення грошової системи.

Готівково-грошовий обіг - це сукупність платежів, що здійснюються готівкою. В ринковій економіці сфера готівкового-грошового обігу є обмежена. Навпаки, для кризової економіки характерним розширенням сфери використання готівки, яка обслуговує в основному тіньовий господарський оборот.

Механізми здійснення готівкових операцій регулюються певною законодавчою і нормативною базаю. Основними документами, що регламентують порядок використання готівки у вітчизняній економіці, є: “Порядок введення касових операцій у народному господарстві України” (затверджено постановою Правління НБУ №21 вид 02.02.1995р.), Інструкція №4 “Про організацію роботи з готівкового обігу установами банків України” (затверджено постановою Правління НБУ №149 від 20.06.1995р.).

У нинішніх кризових мовах вирішального значення набувають заходи, спрямовані на скорочення готівкового обігу і готівкових розрахунків, а також встановлення фінансових санкцій за порушення діючих правил ведення операцій з готівкою. Всі такі заходи носять антиінфляційну спрямованість.

Постійний контроль за дотриманням правил ведення касових операцій і готівкових розрахунків дозволить зменшити масштаби використання готівки підприємствами і організаціями, а отже, і обмежити роль готівкового обігу як засобу обслуговування руху тіньового капіталу, приховування доходів та ухилення від сплати податків до бюджету.²²

Господарські суб’єкти мають здійснювати переважну більшість платежів із банківських рахунків у безготівковій формі. При цьому підприємства і організації, що одержують готівково-грошову виручку, зобов’язані здавати гроші в установи банків.

Готівка може бути одержана з установ банків підприємствами для розрахунків з населенням: на оплату праці, для грошових виплат та заохочень, купівлі-продажу цінних паперів, виплати дивідентів (процентів), інших виплат населенню, що не входять до складу коштів, спрямованих на споживання, допомогу, компенсації, гонорари, стипендії, пенсії, витрати на відрядження, закупівлю сільськогосподарської продукиії та продуктів її переробки, твариницької та рослинницької сировини, дикорослих плодів та ягід, лікарських рослин, макулатури,, ганчір’я, склотари, брухту, на страхові відшкодування населенню у разі настання страхових випадків, ломбардам, що здійснюють виключно ломбардні операції, у розмірах згідно чинними нормативнимим актами.²³

Для здійснення готівкових розрахунків кожне підприємство повинно мати касу і вести касову книгу за встановленою формою. В касі підприємства (організації, установи) залишок готівки на кінець робочого дня не повинен перевищувати ліміту каси, встановленого банком та погодженого з підприємством. Підприємства (організації, установи) не мають права нагромаджувати в своїх касах готівку понад встановлені ліміти для здійснення майбутніх витрат, у тому числі й на оплату праці. Готівка яку господарські суб’єкти отримують в установах банків, має використовуватись тільки за прямим призначенням, тобто на ті цілі, на які вона отримана. Прийом готівки підприємством при здійснені розрахунків з населенням проводиться з використанням контрольно-касових апаратів (ККА). використання господарськими суб’єктами грошей з готівкової виручки допускається лише на суворо встановлені для них потреби.

Готівкові розрахунки обслуговують акти купівлі-продажу товарів, як правило, з участю населення, тобто здійснюються між підприємствами і населенням, між окремими громодянами. Підприємства (організації, установи) використовують у розрахунках між собою готівку лише для купівлі необхідних ім товарів на незначні суми. Головна сфера застосування готівки пов’язана з оплатою праці - формуванням грошових доходів населення та їх витрачанням. З рахунків підприємств готівка видається за допомогою чеків, на звороті яких вказується цільове призначення грошей, що будуть одержані.

Касові операції, тобто касове (готівкове) обслуговування народного господарства і населення, є важливим напрямком діяльності комерційних банків і НБУ. Банки організують збір (інкасацію) готівки, що вивільняється з господарського обороту, а також видачу підприємствам (організаціям, установам) і населенню готівки відповідно до існуючих положень, правил.

НБУ охоплює касове обслуговування народного господарства і проводить його через комерційні банки. НБУ здійснює емісію грошей та регулює сферу емісійно-касових операцій у народному господарстві України. Головна мета діяльності НБУ в цій сфері - підтримання стабільності і зміцнення національної грошової системи. НБУ встановлює для всіх господарських суб’єктів єдині правила щодо обігу готівки, її збереження і раціонального витрачання.

Для підприємст (організацій, установ) встановлено єдиний порядок приймання грошей у каси, їх зберігання, транспортування і видачі, єдині вимоги щодо технічного укріплення і обладнання приміщень, кас підприємств, оформлення касових документів, ведення касової книги, проведення ревізій каси і контролю за дотриманням касової дісципліни.

Установи банків повинні постійно контролювати дотримання всіма господарськимим суб’єктами правил ведення касових операций.

Сам хід ринкових реформ потребує постійного перегляду та вдосконалення нормативних документів, що регламентують обіг готівки. Нормативна база НБУ щодо регулювання використання готівки повина охоплювати усі сфери її обігу у народному господарстві.

перспективи скорочення готівково-грошового обігу в Україні пов’язані з макроекономічною стабілізацією вітчизняного народного господарства.

Основні завдання установ банків у роботі з готівкового обігу - раціональна організація грошового обороту, як найшвидше залучення готівки до кас банків, подальше зміцнення готівкового обігу; прогнозування готівкового обігу за загальним обсягом і структурою, аналіз стану збалансованості грошових доходів і витрат стану збалансованості грошових доходів і витрат населення; обмеження готівкової емісії економічно обгрунтованими вимогами зростання обігу готівки тощо.


ВИСНОВОК


Розрахункові видносини в Україні так як і національна економіка України знаходиться на етапі становлення. Саме тому, як раз зараз необх³дно правильні основи розрахункових видносин, вибрати правильні шляхи їх розвитку і привести у відповідність до нових умов розвитку і життя нормативно-правову базу.

В умовах риноквого господарювання, винекнення підприємств різних форм власності в здійснені розрахунків усунено зайву централізацію, регламентацію, уніфіковано порядок їх здійснення. Однак, здійснюючи розрахунки, як підприємства, так і кредитні установи зобов’занні суворо дотримуватись чинних законодавчих актів, банківських правил, сприяти прискоренню платежів та зміцненню розрахункової дісципліни.

В сучасних умовах гроші є невід’ємним атрибутом господарського життя. Тому всі угоди, які пов’язані з поставкою матеріальних цінностей і наданням послуг, завершуються грошовими розрахунками. Останні можуть приймати, як готівкову, так і безготівкову форму розрахунку.

Організація грошових розрахунків з використанням безготівкових грошей є більш переважливою, на відміну від розрахунків із застосуванням готівкових, грошей, оскільки в першому випадку досягається значна економія на “издержках обращения”.

Широкому застосуванню безготівкових розрахунків сприяє розгалуженна гілка банків, а також зацікавленність держави в їх розвитку.

Таким чином безготівкові розрахунки - це грошові розрахунки шляхом запису по рахункам в банках, коли гроші списуються з рахунку платника і зараховуються на рахунок отримувача. Безготівкові розрахунки в господарстві організовані по визначеній системі, під якою розуміють сукупність принципів організації безготівкових розрахунків, вимог, що застосовуються до їх організації, визначених певними умовами господарювання, а також форм і способів розрахунків і пов’язаного з ними обігу документів.

Безготівкові розрахунки - розрахунки, що проводяться без готівки, тобто в сфері безготівкового грошового обігу. Безготівкові розрахунки здійснюються за двома основними грошовими потоками. Це по-перше, надходження грошових коштів на рахунок; по-друге, витрачання коштів з рахунку.

У сучасних умовах використовуються такі основні форми безготівоквих розрахунків:

— платіжне доручення;

— платіжні вимоги - доручення;

— чеки;

— акредитив;

— платіжні вимоги;

— векселя;

— інкасові доручення (розпорядження).

Форми безготівкових розрахунків розрізняють залежно від характеру і змісту відповідних розрахункових документів.

Народногосподарське значення безготівкових розрахунків полягає у прискорені обігу грошових і фінансових коштів, забезпеченні в максимально короткий час грошової компенсації виробникам-власникам поставленої продукції, виконаних робіт і наданих послуг.

Отже, питання розрахункових документів, є досить актуальним на сьогоднишній час. Воно є дуже важливим для розвитку національної економіки, і потребує більш чіткої законодавчої регламентації. На мою думку в законодавстві треба більше уваги приділяти таким формам безготівкових розрахунків як чеки, акредитив і виксель.

Стабільність фінансової системи України і національної економіки безпосередьо пов’язана зі стабільністю розрахункової системи, тобто з наяністю надійного механізму платежів, що дозволяють безперебійно здійснювати розрахункові операції.

Спèñîê âèêîðèñòàíî¿ ë³òåðâòóðè

1. Çàêîí Óêðà¿íè "Ïðî áàíêè ³ áàíê³âñüêó ä³ÿëüñòü".
   
2. ²íñòðóêö³ÿ Ïðàâë³ííÿ ÍÁÓ "Ïðî áåçãîò³âêîâ³ ðîçðàõóíêè â ãîñïîäàðñüêîìó îáîðîò³ Óêðà¿íè, â³ä 2 ñåðïíÿ 1996ð.
   
3. Ïîëîæåííÿ Êàá³íåòó ̳í³ñòð³â Óêðà¿íè è ÍÁÓ "Ïðî ïåðåêàçí³é ³ ïðîñò³é âåêñåëü" â³ä 10.09.97ð.
   
4. ²íñòðóêö³ÿ ÍÁÓ "Ïðî ïîðÿäîê âåäåííÿ êàñîâèõ îïåðàö³é ó íàðîäíîìó ãîñïîäàðñòâ³ Óêðà¿íè" â³ä 2 ëþòîãî 1995ð.
   
5. Àãàðêîâ Ì.Ì. Основы банковского права. Курс лекций.-М.: Издательство БЕК, 1994.
   
6. Банковское дело. Под ред. В.И. Колесникова и Л.П. Кроливецкой. М: Финансы и статистика, 1996
   
7. Ефимова Л.Г. Банковское право. Учебное и практическое пособие.- М.: Издательство БЭК, 1994
   
8. Ерл³õ³âñüê³é çá³ðíèê / ï³ä ðåä, Âîðîíîâî¿ Ë.Ê. ³ Ïàöóðê³âñüêîãî Ï.Ñ. - ×åðí³âö³.: 1994
   
9. Вексель. Сто вопросов ы ответов. Методическое пособие / под ред. З.Е. Шимановой - М.:1994
   
10. Гарантии и акредитивы в современной банковской практике - М., 1995