Geum.ru

Система освіти в Україні: забезпечення рівного доступу до якісної освіти дітей з особливими освітніми потребами

Вид материалаДокументы
Подобный материал:
Система освіти в Україні:

забезпечення рівного доступу до якісної освіти дітей

з особливими освітніми потребами


Освіту в спеціально організованих умовах отримають 64,2 тисячі дітей дошкільного та 54,1 тисячі дітей шкільного віку, які потребують корекції фізичного або розумового розвитку. Для них функціонують 1,2 тисячі дитячих садків (16,6 тисяч дітей), а всього 1,6 тисяч дошкільних навчальних закладів мають спец групи для дітей з вадами розвитку – 64, 2 тисяч осіб. Для дітей шкільного віку працюють 336 спеціальних загальноосвітніх шкіл-інтернатів та 60 спеціальних загальноосвітніх шкіл з подовженим днем.

6,3 тисячі школярів, які потребують корекції фізичного або розумового розвитку, навчаються у спеціальних класах загальноосвітніх шкіл.

Враховуючи, що мережа традиційних спеціальних навчальних закладів (шкіл-інтернатів) не в змозі задовольнити сучасні освітні потреби населення за місцем проживання (зокрема, бажання батьків брати участь у навчально-виховному процесі), розвивається мережа закладів для дітей, які ще донедавна перебували вдома: центри ранньої реабілітації, центри розвитку дитини, навчально-реабілітаційні центри.

Мотиваційну основу Державного стандарту початкової загальної освіти для дітей, які потребують корекції фізичного та (або) розумового розвитку, становлять основні напрями розвитку освіти, які визначаються сучасними тенденціями.

Це, насамперед, реалізація перспектив соціальної реабілітації дітей з особливими потребами, створення передумов для їх інтегрованого навчання, наступного самостійного життя.

Проте запровадження зазначеного державного стандарту у загальноосвітніх навчальних закладах неможливе через відсутність відповідної нормативно-правової бази.

Сучасні тенденції та інноваційні технології не передбачені законодавством України у галузі освіти.

У зв”язку з цим не мають правового статусу інтегроване, інклюзивне навчання, навчально-реабілітаційні центри як тип загальноосвітнього навчального закладу, не визначені нормативно-правові засади організації в системі освіти логопедичної допомоги, недосконала система діагностично-консультативної допомоги (ПМПК), підготовки педагогічних кадрів відповідного фаху та система оплати їх праці, недостатньо розробок сучасного підручникового, наочно-методичного забезпечення та фінансування для його видруку тощо.

Окрім того, в Україні не здійснювалися фундаментальні та прикладні дослідження щодо комплексного психолого-педагогічного супроводу дітей з аутизмом, сліпоглухих, з помірною, тяжкою розумовою відсталістю.

Тому Академії педагогічних наук України необхідно передбачити науково-пошукові дослідження з системної розробки та апробації науково-теоретичних засад, форм і методів психологічної допомоги, педагогічного керівництва навчально-пізнавальною діяльністю, змісту освіти дітей зазначених нозологій захворювань.

Зазначене вище стверджує важливість та необхідність створення державної системи управління корекційною освітою.

На державному рівні слід забезпечити координування дій органів центральної і місцевої виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, недержавних структур щодо забезпечення рівного доступу до якісної освіти дітей, які потребують корекції фізичного та (або) розумового розвитку, у тому числі дітей-інвалідів;

нормативно-правового врегулювання питань здобуття освіти дітьми, які потребують корекції фізичного та (або) розумового розвитку, у тому числі дітьми з інвалідністю, у колективі ровесників (унесення змін до законодавства в галузі освіти з метою створення правового поля для запровадження інтегрованого навчання дітей-інвалідів у загальноосвітніх навчальних закладах: розроблення положень про інтегроване навчання, навчально-реабілітаційний центр, доопрацювання відповідних підзаконних актів – положень про різні типи загальноосвітніх навчальних закладів, штатних розписів, інструктивних документів щодо комплектування, оплати праці та ін.);

належного фінансового забезпечення процесу здобуття освіти дітьми з особливими освітніми потребами, поклавши в основу принцип “гроші ходять за дитиною” (цільове виділення коштів кожній дитині-інваліду, яка навчається у загальноосвітньому навчальному закладі, з урахуванням особливостей її психофізичного розвитку шляхом унесення змін до формули розрахунку освітніх потреб таких дітей);

належне науково-інформаційне, матеріально-технічне, навчально-методичне забезпечення процесу освіти таких дітей на всіх рівнях її здобуття, передумови для їх інтеграції в суспільство шляхом:

забезпечення наступності та безперервності процесу здобуття освіти дітьми дошкільного та шкільного віку через удосконалення мережі навчальних закладів відповідно до потреб дітей-інвалідів (розвиток мережі навчальних закладів, альтернативних школам-інтернатам: навчально-реабілітаційні центри, загальноосвітні навчальні заклади з інтегрованим (інклюзивним) навчанням, спеціальні навчально-виховні комплекси, об’єднання та ін.);

варіативності форм здобуття освіти (у тому числі інтегроване (інклюзивне) навчання, індивідуальна, дистанційна, вечірня, заочна форми навчання, екстернат тощо);

запровадження інноваційних технологій навчання дітей-інвалідів, у тому числі інтегрованого (інклюзивного) навчання (вчасне забезпечення дітей-інвалідів сучасними засобами індивідуальної корекції та їх оновлення, інформатизація навчально-виховного, реабілітаційного процесу, розроблення та придбання відповідного програмного забезпечення);

розроблення диференційованого навчально-методичного забезпечення школярів з особливими освітніми потребами і педагогів, обдарованих і здібних таких дітей для забезпечення розвитку їх творчих нахилів;

психолого-педагогічного і медико-соціального супроводу процесу здобуття освіти дітьми зазначеної категорії шляхом внесення змін до штатних розписів загальноосвітніх навчальних закладів різних типів;

запровадження фахового соціально-педагогічного патронату сімей, які виховують дітей з інвалідністю;

організації розроблення спеціальних дидактичних засобів навчання, реабілітаційного обладнання з урахуванням особливостей сприймання дітей з вадами розвитку для створення оптимальних умов засвоєння ними знань, умінь і навичок, використання їх на практиці;

на основі науково-педагогічних досліджень сприяти запровадженню та розвитку служби ранньої діагностики та раннього корекційного втручання в системі освіти;

реформування мережі психолого-медико-педагогічних консультацій, які на перший план виносять діагностичну роботу, дублюючи висновки медичних установ, і вкрай недостатньо часу приділяють питанням розроблення індивідуальних реабілітаційних програм, консультативно-методичній роботі з педагогічними працівниками, батьками з метою залучення їх до активної участі у навчально-реабілітаційному процесі. Це дозволить підвищити ефективність реабілітаційної роботи і, відповідно, навчальних досягнень дітей з особливостями розвитку;

удосконалення системи підготовки та перепідготовки педагогічних і науково-педагогічних працівників для роботи з дітьми-інвалідами за нозологіями, ураховуючи особливості психолого-педагогічного супроводу дітей-інвалідів раннього віку, організації їх інтегрованого, інклюзивного навчання.

З метою забезпечення медичної, педагогічної, соціальної реабілітації, реалізації права всіх дітей на освіту необхідні узгоджені, невідкладні заходи з боку державних структур, координація діяльності усіх інституцій суспільства, спрямування зусиль органів виконавчої влади на виконання чинного законодавства. Така діяльність є компетенцією Кабінету Міністрів України.


Лабайчук Г.Ф.

Головний спеціаліст відділу дошкільної,

початкової та спеціальної освіти

департаменту загальної середньої

та дошкільної освіти

Міністерство освіти і науки України