На факультеті підготовки вчителів початкових класів // зб. Наук. Праць. Педагогічні науки. Випуск 31. Херсон: Вид-во хдпу, 2002. С. 225-228

Вид материала

Документы

Подобный материал:

• План роботи методичного об’єднання вчителів початкових класів на 2008 2009, 55.53kb.
• Попова О.І., кандидат педагогічних наук, Бердянський державний педагогічний університет, 111.64kb.
• Посадова інструкція вчителя початкових класів, 41.49kb.
• Навчальна програма факультативу для учнів 1-4 класів Світ Краси, 819.58kb.
• Відділ освіти Богуславської райдержадміністрації Районний методичний кабінет Методичний, 212.98kb.
• Програма підготовки вчителів початкових класів до реалізації нових навчальних програм, 62.61kb.
• Список наукових праць з проблеми «Методика проектно-технологічної діяльності учнів, 89.01kb.
• Інформація для вчителів початкових класів Передового педагогічного досвіду за темою, 24.15kb.
• Всеукраїнський конкурс «Країна творчості» серед учнів початкових класів, їх вчителів, 83.25kb.
• Програма освітньої діяльності підвищення фахової   кваліфікації вчителів початкових, 49.62kb.

Попова О.І., кандидат педагогічних наук,

Бердянський державний педагогічний

інститут ім. П.Д.Осипенко


ДО ПИТАННЯ ПРО ЛІНГВІСТИЧНІ ЗАСАДИ

КУРСУ “ОСНОВИ КУЛЬТУРИ І ТЕХНІКИ МОВЛЕННЯ”

НА ФАКУЛЬТЕТІ ПІДГОТОВКИ ВЧИТЕЛІВ ПОЧАТКОВИХ КЛАСІВ // ЗБ. НАУК. ПРАЦЬ. ПЕДАГОГІЧНІ НАУКИ. Випуск 31. – Херсон: Вид-во ХДПУ, 2002. – С. 225-228.


Су­ча­с­ні умо­ви на­ці­о­наль­но­го від­ро­джен­ня ак­ту­а­лі­зу­ють за­вдан­ня ово­ло­дін­ня мо­в­лен­нє­вою куль­ту­рою всі­ма вер­с­т­ва­ми на­се­лен­ня. Зна­ч­ну роль у цьо­му склад­но­му і ба­га­то­гран­но­му про­це­сі має ві­ді­гра­ти пе­да­гог, від пра­ці яко­го за­ле­жить по­даль­ша до­ля оно­в­лен­ня су­с­пі­ль­с­т­ва.

Вчи­тель по­ча­т­ко­вих кла­сів, який за­кла­дає фун­да­мент для по­даль­шо­го роз­вит­ку ди­ти­ни, має бу­ти спра­в­ж­нім май­с­т­ром своєї спра­ви, що мо­ж­ли­во ли­ше за на­яв­но­с­ті в ньо­го ви­со­ко­го рі­в­ня знань і до­ско­на­ло ви­ро­б­ле­ної пе­да­го­гі­ч­ної тех­ні­ки. Од­ні­єю з ва­ж­ли­вих умов удо­ско­на­лен­ня пе­да­го­гі­ч­ної май­с­те­р­но­с­ті є куль­ту­ра мо­в­лен­ня вчи­те­ля. Во­на не­об­хід­на не тіль­ки то­му, що цьо­го ви­ма­гає технологія вчи­тель­сь­кої діяльності (роз­по­ві­ді, по­яс­нен­ня, чи­тан­ня то­що), а й то­му, що ви­ра­з­не сло­во до­по­ма­гає ефе­к­ти­в­но за­сто­со­ву­ва­ти ме­то­ди пе­да­го­гі­ч­но­го впли­ву на мо­лод­ших шко­ля­рів.

“Основи куль­ту­ри і тех­ні­ки мо­в­лен­ня” – навчаль­на ди­с­ци­п­лі­на, яка ви­кла­да­є­ть­ся на фа­куль­те­тах під­го­тов­ки вчи­те­лів по­ча­т­ко­вих кла­сів. Спе­ци­фі­ка цьо­го кур­су по­ля­гає в то­му, що він по­ви­нен ак­ти­ві­зу­ва­ти за­сво­є­ні в за­галь­но­ос­ві­т­ній шко­лі та ву­зів­сь­кій фі­ло­ло­гі­ч­ній під­го­то­в­ці знан­ня студентів про норми і всі мо­ж­ли­ві ва­рі­ан­ти лі­те­ра­ту­р­ної мо­ви, навчи­ти ко­ри­с­ту­ва­ти­ся ни­ми в рі­з­но­ма­ні­т­них пра­к­ти­ч­них мо­в­лен­нє­вих сфе­рах, а та­кож під­го­ту­ва­ти май­бу­т­ніх учи­те­лів по­ча­т­ко­вих кла­сів до без­по­се­ре­д­ньої сло­ве­с­ної вза­є­мо­дії з мо­лод­ши­ми шко­ля­ра­ми. От­же, “Програмою пе­да­го­гі­ч­них ін­сти­ту­тів ос­но­ви куль­ту­ри і тех­ні­ки мо­в­лен­ня” (1988) пе­ре­дба­че­но за­сво­єн­ня сту­ден­та­ми не тіль­ки те­о­ре­ти­ч­но­го об­ґрун­ту­ван­ня куль­ту­ри мо­в­лен­ня як су­ку­п­но­с­ті й си­с­те­ми її ко­му­ні­ка­ти­в­них яко­с­тей, а й знан­ня за­со­бів май­с­те­р­но­с­ті без­по­се­ре­д­ньо­го мо­в­лен­ня [с.3-4].

Ос­но­в­ним ви­кла­дом те­о­ре­ти­ч­них по­ло­жень є ле­к­ції, а ви­ро­б­лен­ню на­ви­чок пра­ви­ль­но­го і ко­му­ні­ка­ти­в­но до­ці­ль­но­го, виразного з точки зору техніки мо­в­лен­ня спри­я­ють ла­бо­ра­то­р­ні за­нят­тя. Вар­то за­зна­чи­ти, що спе­ці­аль­них україномовних під­ру­ч­ни­ків і по­сі­б­ни­ків для студентів фа­куль­те­ту під­го­тов­ки вчи­те­лів по­ча­т­ко­вих кла­сів сьо­го­д­ні ви­ща шко­ла не має, то­му ви­кла­да­чі від­чу­ва­ють зна­ч­ні тру­д­но­щі у про­це­сі читан­ня лекцій з ці­єї ди­с­ци­п­лі­ни. Зви­чай­но, ґрун­то­в­ні­с­тю від­зна­ча­є­мо під­ру­ч­ник “Основи куль­ту­ри мо­в­лен­ня” Н.Д.Бабич, але роз­ра­хо­ва­ний він на сту­ден­тів фі­ло­ло­гі­ч­них фа­куль­те­тів уні­вер­си­те­тів, а от­же, не вра­хо­вує спе­ци­фі­ки під­го­тов­ки вчи­те­лів по­ча­т­ко­вих кла­сів. Цікавим є теоретичний матеріал російських авторів (Б.Головін, А.Васильєва, М.Ільяш тощо), який частково можна адаптувати для занять на факультеті підготовки вчителів початкових класів.

На ле­к­ції “Комунікативні яко­с­ті мо­в­лен­ня” за­зна­ча­є­мо, що ще ан­ти­чні те­о­ре­ти­ки по­е­ти­ки й ора­тор­сь­ко­го ми­с­те­ц­т­ва за­по­ча­т­ку­ва­ли до­слі­джен­ня цьо­го пи­тан­ня і ви­ро­би­ли ці­лу си­с­те­му по­гля­дів та ре­ко­мен­да­цій що­до яко­с­тей мо­в­лен­ня. Вже то­ді бу­ли по­мі­че­ні, ви­ді­ле­ні та в ос­но­в­но­му опи­са­ні та­кі з них, як яс­ність, чи­с­то­та, сти­лість, до ре­чі, ни­ми й до­сі опе­ру­ють ав­то­ри праць із лін­г­во­сти­лі­с­ти­ки та куль­ту­ри мо­в­лен­ня.

Про­б­ле­мою ко­му­ні­ка­ти­в­них яко­с­тей мо­в­лен­ня за­йма­ли­ся ві­т­чи­з­ня­ні лін­г­ві­с­ти (Л.Булаховський, М.Жовтобрюх, Д.Ганич, І.Олійник, М.Пилинський то­що). Так, Л.Булаховський до кри­те­рі­їв до­ско­на­ло­с­ті мо­в­лен­ня від­но­сить гну­ч­кість фра­зи, яс­ність, то­ч­ність, ба­гат­с­т­во, ес­те­ти­ч­ність. Гну­ч­кість мо­в­лен­ня, на ду­м­ку вче­но­го, за­ле­жить від ін­ди­ві­ду­а­лі­за­ції за­сто­со­ву­ва­них сти­лів і від мо­ж­ли­во­с­тей ви­бо­ру мо­в­них зна­ків ко­ж­ним но­сі­єм. Се­к­рет яс­но­с­ті ви­кла­ду “криється в за­со­бах ор­га­ні­за­ції ду­м­ки – чі­т­ко­с­ті та по­слі­до­в­но­с­ті пла­ну­ван­ня опра­цьо­ва­но­го ма­те­рі­а­лу, … в умін­ні ви­су­ва­ти го­ло­в­не і пла­ну­ва­ти у від­по­ві­д­них сту­пе­нях за­ле­ж­но­с­ті ма­те­рі­ал дру­го­ря­д­ний, до­да­т­ко­вий” [с. 403].

Загалом у працях українських мовознавців виділяються такі комунікативні якості культури мовлення, як:

• пра­ви­ль­ність, то­ч­ність, чи­с­то­та, ло­гі­ч­ність (М.Жовтобрюх);
  
• пра­ви­ль­ність, чи­с­то­та, зро­зу­мі­лість, яс­ність (М.Сулима);
  
• пра­ви­ль­ність, то­ч­ність, то­ч­ність, ба­гат­с­т­во, ес­те­ти­ч­ність, яс­ність (М.Булаховський);
  
• то­ч­ність, ло­гі­ч­ність, пра­ви­ль­ність, чи­с­то­та, ви­ра­з­ність, ба­гат­с­т­во сло­в­ни­ка, рі­з­но­ма­ні­т­ність гра­ма­ти­ч­них кон­стру­к­цій, до­ре­ч­ність, до­ста­т­ність, емо­цій­ність, яс­ність (Н.Бабич);
  
• пра­ви­ль­ність, то­ч­ність, ло­гі­ч­ність, чи­с­то­та, ви­ра­з­ність, ба­гат­с­т­во, рі­з­но­ма­ні­т­ність, до­ре­ч­ність, змі­с­то­в­ність, емо­цій­ність, яс­ність, по­слі­до­в­ність (М.Пентилюк);
  
• пр­ав­ил­ьність, т­о­чність, л­ог­і­чність, ч­и­ст­ота, в­ир­а­зність, б­ага­т­с­тво, р­і­зн­оман­і­тність, д­ор­е­чність, ст­и­слість (Г.Олійник);
  
• пр­ав­ил­ьність, т­о­чність, в­ир­а­зність, б­ага­т­с­тво, зм­і­ст­о­вність (О.Біляєв).
  

З­іст­а­вле­ння н­ав­ед­ених в­исл­о­вл­ювань д­озв­оляє ко­н­ст­ат­ув­ати, що:

1. п­ер­елік як­о­стей м­о­вле­ння к­о­жн­ого з а­вт­орів не сп­ир­а­єт­ься на ч­і­ткі критерії їх в­ид­іле­ння, а є більш чи менш п­о­вним в­ід­обр­аже­нням суб’єктивних мір­ку­вань;
   
2. вка­зів­ки на ту чи ін­шу якість не від­зна­ча­ю­ть­ся тер­мі­но­ло­гі­ч­ною стро­гі­с­тю, єд­ні­с­тю ло­гі­ч­ної ос­но­ви кла­си­фі­ка­ції;
   
3. окре­мі з від­зна­че­них яко­с­тей на­ле­ж­ним чи­ном не від­ме­жо­ва­ні од­на від од­ної;
   
4. од­ні й ті ж ознаки мо­в­лен­ня не­рід­ко по­зна­ча­ю­ть­ся рі­з­ни­ми сло­ва­ми.
   

Про­ана­лі­зу­ва­в­ши пе­ре­лі­ки яко­с­тей мо­в­лен­ня, на­зва­ні рі­з­ни­ми на­у­ко­в­ця­ми, ми ви­ді­ли­ли та­кі, яки­ми, на на­шу ду­м­ку, має во­ло­ді­ти вчи­тель по­ча­т­ко­вих кла­сів, вра­хо­ву­ю­чи осо­б­ли­во­с­ті йо­го про­фе­сій­ної мо­в­лен­нє­вої ді­я­ль­но­с­ті. Нам най­біль­ше ім­по­нує пе­ре­лік як­ос­тей мо­в­лен­ня, за­про­по­но­ва­ний М.Пентилюк: змі­с­то­в­ність, пра­ви­ль­ність і чи­с­то­та, то­ч­ність, ла­ко­ні­ч­ність і по­слі­до­в­ність, ба­гат­с­т­во (рі­з­но­ма­ні­т­ність), до­ре­ч­ність (до­ці­ль­ність), ви­ра­з­ність і об­ра­з­ність. Крім то­го, нею ви­зна­че­ні пра­ви­ла мо­в­лен­ня, яких, на на­шу ду­м­ку, по­ви­нен до­три­му­ва­ти­ся пе­да­гог.

Якості мовлення

Правила мовлення

Змістовність Правильність і чистота 3. Точність 4. Логічність і послідовність 5. Багатство (різноманітність) 6. Доречність (доцільність) 7. Виразність і образність

Про­ду­ма­ти текст й ос­но­в­ну ду­м­ку ви­сло­в­лю­ван­ня; роз­кри­ти їх по­в­но; ма­те­рі­ал під­по­ряд­ку­ва­ти те­мі й ос­но­в­ній ду­м­ці; го­во­ри­ти і пи­са­ти тіль­ки те, що до­б­ре ві­до­мо. До­три­му­ва­ти­ся норм лі­те­ра­ту­р­ної мо­ви: в ус­но­му ви­сло­в­лю­ван­ні – ор­фо­епі­ч­них, ле­к­си­ч­них, фра­зе­о­ло­гі­ч­них, сло­во­твор­чих, гра­ма­ти­ч­них, сти­лі­с­ти­ч­них, а в пи­се­м­но­му – ле­к­си­ч­них, фра­зе­о­ло­гі­ч­них, сло­во­твор­чих, гра­ма­ти­ч­них, сти­лі­с­ти­ч­них, ор­фогра­фі­ч­них і пун­к­ту­а­цій­них. До­би­ра­ти сло­ва і бу­ду­ва­ти ре­чен­ня так, щоб як­най­то­ч­ні­ше пе­ре­да­ти зміст ви­сло­в­лю­ван­ня; пра­г­ну­ти, щоб зміст був пе­ре­да­ний то­ч­но і зро­зу­мі­ло Го­во­ри­ти і пи­са­ти по­слі­до­в­но, ви­ді­ля­ю­чи мік­ро­те­ми і вста­но­в­лю­ю­чи зв’я­зок між ни­ми; за­без­пе­чу­ва­ти сми­с­ло­ві зв’яз­ки між сло­ва­ми і ре­чен­ня­ми в те­к­с­ті; уни­ка­ти ло­гі­ч­них по­ми­лок Ви­ко­ри­с­то­ву­ва­ти рі­з­но­ма­ні­т­ні мо­в­ні за­со­би (сло­ва, сло­во­спо­лу­чен­ня, ре­чен­ня), уни­ка­ти не­ви­пра­в­да­но­го по­вто­рен­ня слів, од­но­ти­п­них кон­стру­к­цій ре­чень Ура­хо­ву­ва­ти, ко­му ад­ре­со­ва­но ви­сло­в­лю­ван­ня, як во­но бу­де при­йня­те, в яких об­ста­ви­нах від­бу­ва­є­ть­ся спіл­ку­ван­ня До­би­ра­ти сло­ва і бу­ду­ва­ти ре­чен­ня так, щоб як­най­кра­ще, най­то­ч­ні­ше пе­ре­да­ти ду­м­ку, бу­ти ори­гі­наль­ним у ви­сло­в­лю­ван­ні і впли­ва­ти на спів­ро­з­мо­в­ни­ка (ад­ре­са­та мо­в­лен­ня)

Мова регулює стосунки між людьми, впливає належним чином на них. Це виявляється в мовленні, коли виникають певні обставини спілкування. Щоб мовці розуміли один одного, їхнє мовлення повинно бути якісним. Отже, культура мовлення вчителя початкових класів залежить від змісту й послідовності, точності й доречності висловлювання, багатства словника, досконалого володіння вміннями поєднувати слова в реченні й тексті, будувати різноманітні структури, не порушуючи норми літературної мови.

Творячи висловлювання, педагог має пам’ятати, що найголовнішою ознакою культурного мовлення є правильність, якій підпорядковані всі інші якості.

Правильність мовлення – це досить складна і об’ємна ділянка культури мовлення, оскільки передбачає дотримання мовцем усіх норм літературної мови. Відомо, що нормою вважають загальноприйнятий звичай вимовляти, змінювати, записувати слово, будувати речення, текст відповідно стилю та ситуації спілкування.

Та­ким чи­ном, з’я­су­ва­в­ши теоретичні питання яко­с­тей хо­ро­шо­го мо­в­лен­ня пе­да­го­га під час лекцій, ми ство­рю­є­мо мі­ц­не під­ґрун­тя для вдо­ско­на­лен­ня мо­в­лен­нє­вих умінь і на­ви­чок май­бу­т­ніх учи­те­лів по­ча­т­ко­вих кла­сів на ла­бо­ра­то­р­них за­нят­тях.


Список використаної літератури

1. Ба­бич Н.Д.Основи куль­ту­ри мо­в­лен­ня. – Львів: Світ, 1990. – 231 с.
   
2. Про­гра­ма пе­да­го­гі­ч­них ін­сти­ту­тів. Ос­но­ви куль­ту­ри і тех­ні­ки мо­в­лен­ня для сту­ден­тів спе­ці­аль­но­с­ті 2121 “Педагогіка і ме­то­ди­ка по­ча­т­ко­во­го навчан­ня”. – К., 1988. – 15 с.
   
3. Пен­ти­люк М.І. Куль­ту­ра мо­ви і сти­лі­с­ти­ка. – К.: Ве­жа, 1994. – 239 с.
   
4. Го­ло­вин Б.Н. Ос­но­вы куль­ту­ры ре­чи: Уче­б­ник для ву­зов. – М.: Вы­с­шая шко­ла, 1988. – 320 с.
   
5. Ва­си­лье­ва А.Н. Ос­но­вы куль­ту­ры ре­чи. – М.: Рус­с­кий язык, 1990. – 247 с.
   
6. Ильяш М.И. Ос­но­вы куль­ту­ры ре­чи. – Ки­ев – Одес­са: Ви­ща шко­ла, 1984.– 188 с.
   
7. Бу­ла­хов­сь­кий Л.А. Ви­б­ра­ні пра­ці в 5 то­мах. – К.: На­у­ко­ва ду­м­ка, 1975. – Т.1.: За­галь­не мо­во­знав­с­т­во. – 496с.