Geum.ru

Загальна характеристика роботи

Вид материалаДокументы

Содержание


Список опублікованих праць за темою дисертації
Подобный материал:
1   2   3   4

* млн. купоно-карбованців.

Джерело: Тенденції української економіки: Стат. зб. – К., 1998. – Березень. – С. 64; Експрес-інформація Держкомстату України від 14.12.1999. – № 464; від 13.12.2000. – № 396; від 15.12.2003. – № 390; від 15.12.2005. – № 366; від 16.02.2007. – № 34; від 23.11.2007. – № 287с.


Таким чином, у точці відліку перехідних процесів інверсійного типу висвітився увесь спектр можливостей економічного вибору і багатоваріантність умов реалізації економічних відносин суспільства. Однак за умов викривлення сутності економічної цінності, її пропорцій і міри позитивний результат ціннісної біфуркації виявляється неможливим. Це простежується на прикладі реалізації того ж бартеру, що міцно вмонтувався у структуру економічних відносин перехідного суспільства переважно як інститут, що маскує процеси руйнування вартості. Він перебудовує "під себе" систему вартісних (фінансових) потоків суспільства і формує відносини "економіки фізичних осіб" з контрактними цінами і деградацією моральних підвалин.

Показано, що процеси руйнування вартості через генетичні механізми грошово-бартерної економіки транслюються на макрорівень постсоціалістичних національних економік, і в такому вигляді останні інтегруються в систему глобального суспільного господарства. А оскільки в країнах зрілого ринку сьогодні цілком сформувалася система інструментів підпорядкування буття економічного часу буттю економічного простору, механізми односпрямованого "перетікання вартості" міцно закріплюють за пострадянськими господарськими комплексами роль сировинних, інтелектуальних і фінансових донорів у структурі нового глобального світоустрою.

На нашу думку, подолання кризи і логіка формування нової системи ціннісних відносин для країн Східної Європи пов’язані з переосмисленням ідеології ортодоксального марксизму і соціально-економічним вибором у дусі логіки Серединного шляху, в організаційно-економічному розумінні – зі здійсненням комплексної промислової політики і формуванням нових засад грошового обігу та кредитної системи. Методологія економічної цінності дозволяє стверджувати, що сучасний розвинений світ будує свої господарські відносини за законами ціни виробництва (виявленими класичною політичною економією і з’ясованими К. Марксом), відповідно до яких метою системи суспільного відтворення є максимізація сукупного, а не індивідуального і групового доходу.

Доведено, що лібералізація економічних відносин, що розгорнулася одночасно з формуванням "нової" економіки, не скасовує цих законів, а лише змінює місцями дві інституціональні підстави зрілої господарської системи, які відображають умови її рівноважного функціонування і стійкого розвитку: інститут ринку досконалої конкуренції і модель ціни виробництва. Взаємозв’язок між цими платформами забезпечує інститут стандартного товару, через який щоразу висвітлюються і погоджуються базисне ядро і небазисна оболонка економічних відносин суспільства, що не дозволяє економічному хаосові і невизначеності досягти критичної маси. Отже, інверсійність характерна не тільки для розвитку господарських систем постсоціалістичних країн; "перехідний" характер економік цих країн є окремим випадком загальної "течії" суспільного господарювання.

ВИСНОВКИ

У дисертації з позицій ціннісної методології виявлено причини, сутність і зміст кризи в сучасній економічній теорії, а також науково обґрунтовано підходи до її подолання через відновлення логіки Серединного шляху як інституціонального русла позитивно релятивістської економічної науки, здатної діяльно перетворювати господарські підвалини суспільного життя.

Системне дослідження логіко-історичного процесу формоутворення вартості і ціни дозволило зробити такі висновки:

1. На межі століть і тисячоліть наростання явищ соціально-економічної процесуальності і невизначеності господарських перспектив актуалізувало проблему суспільного вибору, а разом з нею і глобальний соціальний запит на формування принципово нової логічної парадигми суспільного буття у всіх його проявах. Повною мірою заявила про себе потреба соціально-економічного осмислення теорії відносності. Адекватною відповіддю на зазначений запит є формування релятивістської економічної теорії, здатної відобразити генезис та історичні долі свого об’єкта як складного співбуттєвого утворення в єдиній просторово-часовій системі координат, що містить передумови і можливості багаторівневого вибору суб’єктів у вірогіднісному діапазоні від абсолютної випадковості до жорсткої детермінації.

2. Релятивістська економічна парадигма має забезпечити не просто споглядальне світосприймання, але діяльний світогляд, тобто висвітлити передумови та обґрунтувати механізми трансформування всього різноманіття варіантів можливого соціально-економічного вибору в русло керованої процесуальності. Дійсно, абсолютна свобода вибору, так само як і жорстка причинно-наслідкова його детермінація є лише граничними варіантами (законами) розвитку складних систем; тільки у своєму проміжному, взаємоперетікаючому, відносному стані вони можуть бути адекватно відображені логікою пізнання, що не зводиться до вірогіднісних уявлень і розкриває шляхи конструювання гармонійного порядку з хаосу, на яких знімається сама проблема вибору і супутній їй стан невизначеності перспектив.

Логіку Серединного шляху як русло, що пролягає між двома крайніми (граничними) підходами, покликана сьогодні сформувати економічна наука на підставі теорії економічної цінності.

3. Загальнометодологічний статус теорії економічної цінності у вузькому (у системі економічних наук) і широкому (як ядра філософії господарства) розумінні обумовлюється трансцендентною сутністю поняття і відносин економічної цінності як блага, єдиного в троякій визначеності граничної корисності, вартості і ціни. Субстанцією відносин економічної цінності є буття економічного простору-часу, джерелами – суспільно корисна трудова людська життєдіяльність, що формує умови споживання з боку виробництва, а також рідкісність (обмеженість і різноякісність) господарських благ, що відображує оцінку їх наявності (запасу) для обміну в кожний визначений момент часу крізь призму суспільного розподілу сукупного продукту. Модифікованими (перетвореними) формами економічної цінності є інститути граничної корисності, вартості і ціни як суть óбрази процесів взаємного перетікання буття економічного простору-часу в ситуації суспільного вибору, обумовленого відносинами обміну.

4. Трансцендентний характер економічної цінності як інституту (перетвореної економічної форми) розкривається на шляхах її багатоосмислення, багатозначності і багатобуття як єдиної сутності. Перетворена економічна форма у згорнутому вигляді містить всі інші перетворені форми як своє інобуття; її відособленість одночасно означає перетворення – перетікання економічних процесів, форм, відносин і можлива лише як елемент єдиної сутності – Вищого блага. Як сукупність відносних форм і оформлених відносин (трансформ), як внутрішнє занепокоєння економічної форми, що актуалізує економічні процеси і відносини, економічна цінність одночасно виявляється адекватною мірою усіх своїх перетворених форм.

5. Основним інститутом економічної цінності є ціна. Відображаючи взаємне перетікання відносин вартості (буття економічного часу) і граничної корисності (буття економічного простору), інститут ціни є генетичною одиницею системи господарювання, що здатна ефективно синтезувати, зберігати і транслювати соціально-економічну інформацію, забезпечуючи підпорядкування механізмів сукупного суспільного відтворення законам економічної ефективності і соціальної справедливості.

Економічне благо (цінність) як інститут, таким чином, у згорнутому вигляді містить у собі не тільки суто економічну, а й соціальну складову суспільного господарського організму (універсуму).

6. Інститут ціни є умовою, змістом, результатом і мірою соціально-економічного вибору господарських суб’єктів у системі природа – людина – суспільство, яка поєднує природно-технологічні, організаційно-економічні і соціально-економічні зв’язки і відносини. Будь-який індивідуальний вибір у такій системі є лише елементом суспільного вибору та у згорнутому вигляді містить у собі (у своїй ціннісній генетичній пам’яті) всю історичну спадщину минулого вибору, а в ціннісних очікуваннях – усе різноманіття варіантів майбутнього вибору.

Ціна вибору багатоосмислена і з’ясовується в ході взаємодії цінностей, норм і оцінок, яка відображає взаємозв’язок вибору цілей і засобів реалізації господарської діяльності за умов економічних альтернатив.

7. Інститут вибору фокусує ціннісні відносини, поєднуючи економічну цінність зі всіма іншими її формами та проявами і тим закладає основи для формування цілісної інституціональної картини світу. Ціннісне підґрунтя вибору врешті-решт виводить його за межі економічного, націлює на Вище благо, вищий вибір, вибір духовний.

8. Трансцендентна сутність інституту економічної цінності з’ясовується через її конкретизацію у вузькому і широкому розумінні і реалізується, взаємоперетворюючись із суб’єктивного троякого відчуття-точки (кодон) в об’єктивні суспільні відносини (геном), і розгортаючись у багатомірне буття господарювання, інституційну архітектоніку (генетичну конституцію (генотип)) соціально-економічної системи – ціннісний механізм, що забезпечує наступність її рівноважного функціонування і стійкого розвитку.

9. Витоки ціннісної методології як способу гармонійного світопізнання і світоустрою криються в первісному суспільстві; її підвалини були закладені філософами античності і розвинуті теологами середньовіччя.

У найзагальнішому вигляді ціннісна методологія є рефлексією (від пізньолатинського reflexio – "обернення назад"), логікою пізнання об’єкта, законів його функціонування і розвитку через самопізнання діяльного господарського суб’єкта у системі природа – людина – суспільство. Це – самоспоглядання через вихід за власні межі, подолання власного "я"; самозбагнення, що спрямоване назовні, обумовлює сходження до Вищого блага.

10. За умов, коли економіка не відігравала головної ролі у формуванні системи суспільних відносин і інститутів господарського організму, теорія цінності розвивалася переважно зусиллями філософії і релігії. Згодом економічні відносини в системі суспільного господарювання набувають загального характеру, а вартість утворює зміст цільової функції цієї системи. Одночасно повноваження в проясненні ціннісних механізмів функціонування і розвитку суспільного господарювання переходять до економічної теорії.

Наступність ціннісної методології в працях В.Петті, А.Сміта, Д.Рікардо дозволила цим авторам сформувати логіку Серединного шляху – класичне русло течії економічної думки, що відображає методологію перетворених економічних форм.

11. Протягом XX ст. у розвитку економічної науки позначилися дві протилежні тенденції. З одного боку, тут були сформовані теоретичні засади моделі загальної економічної рівноваги і сталого розвитку системи суспільного господарювання; це забезпечило для економічної теорії статус провідної наукової доктрини.

З іншого боку, ціннісний розкол методологічного ядра економічної науки, що позначився в XIX ст., у другій половині XX ст. досяг свого апогею. "Замкнуті на себе" теорія вартості у формі ортодоксального марксизму і маржинальна доктрина у формі конструкції неокласичного синтезу остаточно відійшли від логіки Серединного шляху, спровокувавши кризу економічної теорії і її загальметодологічну неспроможність.

12. Відхилення основних гілок економічної науки від логіки Серединного шляху відбив і ознаменував феномен "суб’єктивізації" ринкової ціни під впливом діяльності підприємництва, великого бізнесу, держави. Інструментальне ставлення до ціни як до знаряддя реалізації корисних цілей господарських суб’єктів, вихолощування її трансцендентної сутності через політику господарської монополії та економічної демократії обумовили ціннісну деградацію самих суб’єктів, від нанорівня до глобального.

13. Становлення постіндустріального (інформаційного) суспільства з підґрунтям у формі мережевої економіки знаменує нову ціннісну модифікацію системи економічних зв'язків, відносин і законів. За умов подальшого подрібнення ціннісних поглядів, масового поширення феноменів символічної цінності явища економічної процесуальності стають більш непередбачуваними, підсилюючи стан невизначеності економічних перспектив на всіх рівнях системи суспільного господарювання.

За умов низької дослідницької потенції традиційної економічної науки відносини економічної цінності все частіше стають предметом аналізу фахівців у сферах філософії, соціології, синергетики, історії, менеджменту, маркетингу і т. ін.; водночас подібні дослідження не є самодостатніми в економічному розумінні внаслідок недосконалості використовуваного тут методологічного інструментарію.

14. Тим часом, ціннісна методологія сьогодні не зникла і не девальвувалася. Методологічну наступність зі спадщиною класичної політичної економії можна чітко спостерігати в працях А.Маршалла, Й.Шумпетера, Ф.Найта, Дж.Кейнса, П.Сраффи, Дж.Робінсон, Дж.Гелбрейта, П.Друкера. Незважаючи на те, що ідеї, підходи, концепції цих та інших авторів сьогодні "сховані на задвірки" офіційної маржинальной доктрини і розглядаються тут як доповнення до теоретичної конструкції неокласичного синтезу, саме вони забезпечували справжні наукові дослідження і творчі "прориви" в економічній теорії протягом XX ст.

15. У 1960-і рр. у надрах логіки Серединного шляху сформувалася нова модель економічної рівноваги. Ця модель як форма реалізації рікардіанської ідеї незмінної міри економічної цінності, передбаченої А.Смітом, була розгорнута в концепції стандартного товару П.Сраффи, що методологічно зімкнула трудову теорію вартості, загальну теорію зайнятості, відсотка і грошей Дж.Кейнса, модель економічної рівноваги Л.Вальраса, інституціональну теорію ціни та економічної рівноваги А.Маршалла – тобто практично всю економічну теорію в єдності її маржинального, вартісного та інституціональних підходів.

Модель стандартного товару можна вважати одним із найважливіших наукових досягнень XX ст. на шляху з’ясування соціально-економічних засад теорії відносності, однак через ідеологічні перешкоди вона дотепер не одержала адекватного осмислення і гідного розвитку в економічній науці.

16. Розмивання засад рівноваги господарської системи сьогодні продовжується, воно відбувається внаслідок модифікації механізмів ринкового ціноутворення. Глобальний виклик буття полягає в тому, що світове суспільне господарювання як універсум перебуває в точці біфуркації. За умов сваволі і хаосу, покладаючись винятково на закони економічної самоорганізації, людство не може зробити глобальний вибір на користь Життя. Новий господарський світоустрій не може бути сформований колишніми методами. Він має будуватися з урахуванням зміни цільової функції економічної системи, колективними зусиллями, на основі відносин доброї волі і довіри між усіма суб’єктами на всіх рівнях господарювання. Методологічне обґрунтування такого порядку з необхідністю вимагає відновлення логіки Серединного шляху.

17. Логіко-історичний процес формоутворення економічної цінності є актуальним, бо він є одночасно "розгортанням історії в сучасність", а отже, становить серцевину теорії перехідної економіки і процесуальності взагалі. Відтворюючи та аналізуючи перетворені економічні форми, економічна теорія здатна сформувати передумови нового світорозуміння і світоустрою.


СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ
  1. Артемова Т.И. Стоимость и цена: логико-исторический процесс формообразования. – К.: Основа, 2006. – 448 с.
  2. Тарасевич В.М., Яременко О.Л., Артьомова Т.І. Інституційне регулювання соціально-економічної динаміки // Економіка України: стратегія і політика довгострокового розвитку / За ред. акад. НАН України В.М.Гейця. – К.: Ін-т екон. прогнозув.; Фенікс, 2003. – С. 181-189 (особистий внесок – з'ясовано ціннісні засади економічної поведінки суб'єктів в умовах ринкової трансформації господарської системи).
  3. Артемова Т. Ценностные концепции: от истоков к современности // Бизнес Информ. – 1999. – № 1-2. – С. 40-44.
  4. Артемова Т. О приоритетах ценообразования // Бизнес Информ. – 1999. – № 3-4. – С. 32-35.
  5. Артемова Т. Современная концепция стоимости: необходимость научного метода анализа // Бизнес Информ. – 1999. – № 9-10. – С. 58-60.
  6. Артемова Т.И. Ценность как исходная категория обновляющейся экономической науки // Вісник Харківського державного університету. Економічна серія. – 1999. – № 446. – С. 25-28.
  7. Артемова Т. Проблема меры стоимости в различных экономических школах (Ретроспектива взглядов: от старых классиков до современных концепций) // Бизнес Информ. – 1999. – № 17-18. – С. 19-22.
  8. Артемова Т. Проблема неценового соизмерения благ в отечественной литературе со времен "военного коммунизма" до неоэкономических концепций // Бизнес Информ. – 1999. – № 23-24. – С. 13-16.
  9. Артемова Т.И. Стратегии ценовой политики: выбор оптимального варианта // Вчені записки Харківського гуманітарного інституту "Народна Українська Академія". – Т.6 / Гол. ред. В.І. Астахова. – Х.: Око, 2000. – С. 356-362.
  10. Артемова Т.И. Современная политика цен и доходов в Украине: восстановится ли уверенность в завтрашнем дне? // Вісник Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна. Економічна серія. – 1999. – № 459. – С. 83-88.
  11. Артемова Т.И. Экономический оптимум и проблемы ценообразования в условиях хозяйственной трансформации // Вестник Харьковского государственного политехнического университета. Серия: технический прогресс и эффективность производства. – Х., 2000. – Выпуск 122 (в 4 частях). – Часть 2. – С. 171-174.
  12. Артемова Т.И. Стоимость и цена производства: эволюция взглядов на проблему трансформации // Вісник Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна. Економічна серія. – 2000. – № 482. – С. 35-40.
  13. Артемова Т.И. Ценообразование в плановом хозяйстве: экономическая драма в девяти сценах // Вісник Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна. Економічна серія. – 2001. – № 508. – С. 7-11.
  14. Артемова Т.И. Рынок несовершенной конкуренции и ценовые модели его регулирования // Коммунальное хозяйство городов. Научно-технический сборник Харьковской государственной академии городского хозяйства. Серия экономическая. – Выпуск 26. – К.: Техніка, 2000. – С. 107-111.
  15. Артемова Т.И. К релятивистской парадигме экономической науки : попытка высветления ориентиров // Вісник Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна. Економічна серія. – Х., 2001. – № 502. – С. 343-350.
  16. Артемова Т.И. Воспоминания о будущем: национальная экономическая стратегия в ракурсе ценностных отношений // Стратегія економічного розвитку України. Науковий збірник. – Вип. 3 (10). – К.: КНЕУ, 2002. – С. 107-115.
  17. Артемова Т.И. Методология институционализма в контексте теории стоимости // Економіка і прогнозування. – 2003. – №3. – С. 108-118
  18. Артьомова Т.І. Еволюція ринкових механізмів ціноутворення // Економічна теорія. – 2004. – №1. – С. 43-55.
  19. Артьомова Т.І. Витоки ціннісних відносин // Економічна теорія. – 2005. – №1. – С. 3-16.
  20. Артемова Т.И. Институт экономической власти в контексте взаимосвязи с отношениями собственности и стоимости // Наукові праці Донецького національного технічного університету. Серія: економічна. Вип. 103-3. – Донецьк, ДонНТУ, 2006. – С. 58-61.
  21. Артемова Т. Об условиях и предпосылках хозяйственной сбалансированности в переходной экономике инверсионного типа // Бизнес Информ. – 2007. – № 6. – С. 3-8.
  22. Артемова Т. Предпосылки реализации концепции человеческого развития в экономике современной Украины: институциональный аспект // Бизнес Информ. – 2007. – №7. – С. 3-7.
  23. Артьомова Т.І. Інститут міри економічної цінності // Економічна теорія. – 2007. – №3. – С. 35-55.
  24. Артемова Т.И. Ценообразование как важнейший объект экономической теории и практики рыночного хозяйствования // Проблеми та перспективи розвитку економіки України в умовах ринкової трансформації. Матеріали міжнародної науково-практичної конференції: В 4-х томах. – Т.1. – Дніпропетровськ: РИК НГА України, 1999. – С.41-42.