Оновлення економіки
Информация - Экономика
Другие материалы по предмету Экономика
Оновлення економіки
У країні розпочався другий, найвідповідальніший і найскладніший етап перебудови - практична реалізація нової економічної стратегії, нового господарського механізму переведення підприємств, обєднань та інших систем господарства на умови госпрозрахунку, самоокупності і самофінансування, всебічного розвитку демократичних форм управління. Розроблені і затверджені червневим (1987 р.) Пленумом ЦК КПРС "Основні положення докорінної перебудови управління економікою" являють собою розгорнутий комплекс заходів, спрямованих на радикальні економічні перетворення. У матеріалах Пленуму підкреслюється, що здійснення господарської реформи є головним політичним завданням партії в галузі економіки на сучасному етапі. Одна з центральних ланок реформи введення "цілісної, ефективної і гнучкої системи управління, яка дає змогу максимально повно реалізувати переваги соціалізму". При цьому основний наголос у перебудові робиться на якісну переорієнтацію економічного зростання з проміжних на кінцеві соціально значимі результати, органічне поєднання складної ієрархії економічних інтересів, перетворення людського фактора і науково-технічного прогресу на головні чинники господарського оновлення і розвитку. Досягнення збалансованості ресурсів і потреб, що виключатиме дефіцит потрібних і випуск непотрібних споживачам виробів, повязане з перебудовою структури і методів господарювання, наданням споживачеві пріоритетів у економічному виборі, створенням надійно діючого протизатратного механізму функціонування народного господарства.
Суть докорінної перебудови управління економікою країни криється в переході "від переважно адміністративних до економічних методів керівництва на всіх рівнях, до управління інтересами і через інтереси, до широкої демократизації управління, всемірної активізації людського фактора" (там же).
Звісно, було б помилкою розуміти цю вимогу, як відмову від адміністративних методів керівництва взагалі і заміну його виключно методами економічними. Йдеться про відмову від волюнтаризму, так званого "голого адміністрування", диктату з боку верхніх ланок управління підприємствами без належної економічної відповідальності за результати навязаних трудовим колективам управлінських рішень і вказівок. Щодо економічно обгрунтованого господарського управління, то воно успішно здійснюється тільки в оптимальному поєднанні адміністративних і економічних методів, коли будь-які стратегічні, як і тактичні дії, обумовлені й забезпечені економічно. Оперативне керівництво господарством немислиме без чіткого управління затратами і результатами, вибору здешевлюючих структур витрат і ресурсів для випуску маси високоякісних виробів з низькою собівартістю під реальний попит споживачів. У цьому й полягає конкретний прояв протизатратного механізму, зростання прибутків на здоровій економічній основі.
Введення нового економічного (господарського) механізму потребує відповідного повороту в мисленні керівників усіх ланок управління, всіх трудящих. Адже тепер за рахунок зароблених підприємством коштів мають покриватися всі його витрати, включаючи оплату праці, і формуватися необхідні фонди накопичення на модернізацію і реконструкцію, оновлення і розширення виробництва, на соціальний розвиток. З переходом на справді госпрозрахункові принципи господарювання держава знімає з себе економічну відповідальність за кінцеву результативність фінансової і матеріальної діяльності підприємств. Безвідплатне бюджетне фінансування, як правило, виключається. Воно зберігається тільки для реалізації великих проектів на тих самих принципах госпрозрахункового ресурсовикористання, яке не припускає марнотратства. Водночас істотно розширюються можливості відповідального користування банківськими кредитами.
В ролі головних фінансових джерел бюджетних надходжень і активної економічної діяльності трудових колективів є їхні доходи, що утворюються за рахунок виручки від реалізації виготовлених товарів і наданих послуг. Чим добротніші і з нижчою собівартістю виготовлені вироби, чим більше їх, чим повніше задовольняють вони попит і відшкодовують вартість, тим більша маса виручки, валового і чистого доходу підприємств. Звідси збільшення сум платежів у держбюджет, внутрішньогосподарських фондів стимулювання і накопичення на розширення і технологічне оновлення господарства, реалізацію соціальних програм. Кожне підприємство (обєднання) повинне самостійно використовувати амортизаційні відрахунки на відтворення і оновлення своїх фондів. їх невиправдана централізація стримує процеси технічного переозброєння виробництва. Пряма зацікавленість трудового колективу у високих кінцевих результатах відповідно спонукає до прискорення подальших темпів економічного зростання.
Протизатратний механізм ставить собі за мету аж ніяк не стримувати і скорочувати затрати взагалі (хоча це також необхідне при марнотратному використанні ресурсів і господарюванні в циклах, що передували цьому), а в розрахунку на одиницю вироблених продуктів і послуг. У міру зростання інтенсифікації господарства, модернізації і реконструкції, введення принципово нових технологій ресурсозберігаючого типу, інвестиції і поточні витрати на це, як правило, збільшуються, але в розрахунку на одиницю випуску вони мають скорочуватись. Науково-технічному прогресу належить здешевлювати виробництво, чого довг?/p>