Оновлення економіки
Информация - Экономика
Другие материалы по предмету Экономика
? роки, на жаль, не було. Ми не мали раніше і не маємо поки що й досі чітко налагодженого виробництва надійних технологічних систем на базі найновіших науково-технічних відкриттів. Причина цього, з одного боку, у відставанні наукової розробки найновіших технологій, а з другого - в затримці їх масового промислового освоєння.
Як відомо, економія витрачання ресурсів на одиницю випуску продукту і національного доходу органічно повязана зі структурними зрушеннями в економіці, широким введенням менш енергомістких, матеріаломістких, трудомістких, а в ідеалі - комплексно ресурсомістких технологій із замкненим циклом і повною утилізацією відходів. Вирішення цієї надзвичайно складної проблеми має не тільки для нашої країни, а й для всього сучасного світу величезне значення. Тільки комплексний підхід до її розробки як у науковому і проектно-конструкторському, так і в суто технологічному аспектах господарського розвитку може дати позитивні результати. Тенденції до ресурсозберігання, особливо щодо гостродефіцитних і дорогих природних ресурсів (нафта, газ, кольорові метали, рідкісні елементи), очевидні в багатьох країнах світу. Поряд з вишукуванням шляхів їх економного витрачання, ведуться наполегливі пошуки штучних замінників, синтезу якісно нових сполук, які були б дешевші і не поступалися б якістю природним.
У цьому питанні є чималий позитивний досвід і в нашій країні. Зокрема, створена, наприклад, індустрія виробництва штучних алмазів, вирощення чистих кристалів, створення гами синтетичних композиційних матеріалів для авіаційної, космічної та інших видів техніки, замінників біологічної сировини тощо. Ведуться роботи в галузі конструювання більш економічних і надійних двигунів, різного роду нових, ефективніших технологічних систем. Але тенденції до ресурсозберігання у практиці господарювання поки що не набули достатньо стійкого характеру. Скоріше навпаки, марнотратне ставлення до ресурсів все ще переважає, чому немалою мірою сприяв пануючий раніше принцип переважної безплатності експлуатованих природних ресурсів (землі, лісів, вод, надр тощо). Справжні госпрозрахункові принципи ведення господарства покликані покласти край і цим ненормальним явищам "знеособлення" і "безгоспність!" цінного всенародного багатства. Кожен трудовий колектив, експлуатуючи ті чи ті види ресурсів, повинен повертати суспільству відповідну частку їхньої вартості, кошти йтимуть на відновлення, збереження і розвиток ресурсного потенціалу - і не тільки для нинішніх, а й для майбутніх поколінь.
Природа і господарство, суспільство і людина, як відомо, існують в органічному взаємозвязку і взаємодії. Порушення балансової рівноваги в цій взаємодії несе в собі катастрофічні наслідки. Фундаментальними дослідженнями останньої чверті двадцятого століття економіко-екологічних проблем виявлені переконливі факти і тенденції до зростання дисгармонії у співвідношеннях між господарською діяльністю людини і станом природного середовища - повітряного і водного басейнів, ґрунтового і рослинного покривів. Прискорення темпів науково-технічного прогресу з нераціональним використанням найновіших наукових відкриттів (не кажучи вже про створення згубних систем глобальної атомної руйнації), господарювання на основі критерію одержання миттєвого ефекту не поєднуються з обєктивною необхідністю підтримувати екологічну рівновагу, зберігати і поліпшувати природу, що нас оточує.
Неекономне використання земельних ресурсів супроводжується щорічним виведенням з активного господарського обороту родючих орних земель, які йдуть під переважно неоптимальне (а то й марнотратне) розміщення нових обєктів міської і сільської забудови, промислових комплексів, транспортних артерій, під затоплення штучними водосховищами, завали всілякими відходами добувної і переробної промисловості тільки один бік питання, а другий - більш небезпечний, полягає в тому, що в результаті науково необгрунтованої хімізації, обробки і меліорації земель, осідання на них шкідливих промислових викидів з атмосфери, вихлопних газів порушується родючість грунтів, відбувається їх забруднення токсичними речовинами, радіонуклідами, кислотами та іншими забруднювачами, які потрапляють також у воду, в організми рослин і тварин, отруюючи їх з необоротними наслідками. Це однаковою мірою стосується і всіх середовищ проживання, нераціональне використання і забруднення яких не обіцяє людству нічого доброго. Особливо гострою є ця проблема для умов Української РСР, з великою густотою населення, низькою землезабезпеченістю і високим ступенем розораності земель. Скорочення їх у сільськогосподарському обороті вимагає дедалі більших капіталовкладень для збільшення продуктивності кожного гектара площ. До цього слід додати і послідовне зменшення робочої сили в сільському господарстві.
Інтенсивне господарювання немислиме без раціонального і економічного використання земельних, водних і лісових ресурсів, покладів корисних копалин і палива, матеріальних, трудових і фінансових ресурсів. Важливо добиватися планового збільшення випуску продукції і доходів при тому ж (а ще краще меншому) обсязі залучених в господарський оборот ресурсів, а також через введення нових технологічних систем. Інакше кажучи, поряд зі збільшенням випуску і оновленням асортименту продукції і послуг відповідно до попиту госпрозрахунковий принцип господарювання визначає обєктивну необхідність своєчасного відтворення і якіс?/p>