Оновлення економіки
Информация - Экономика
Другие материалы по предмету Экономика
ірою такий підхід є єдино правильним і в боротьбі із забрудненням природного середовища, і в його відновленні, і якісному поліпшенні з допомогою найновіших науково-технічних досягнень.
Питання в тому, який напрям використання сучасних науково-технічних відкриттів - творчий чи руйнівний. Курс на всемірний розвиток першого і виключення з життя суспільства другого є визначальним у стратегічній політиці КПРС і Радянської держави. Концепція перебудови і прискорення базується на новому мисленні в галузі внутрішньої і зовнішньої політики, спрямованої на збереження вселюдської безпеки і миру, усунення загрози ядерної катастрофи, концентрації ресурсного потенціалу людства виключно на творчих цілях.
Разом з тим, найгостріша сьогодні проблема збереження миру залежить не тільки від миролюбної політики СРСР та інших соціалістичних країн, а й від політики імперіалістичних держав та їх агресивних кіл. Це вимагає відповідного зміцнення обороноздатності країни, збереження рівня військового паритету при активній політичній боротьбі за роззброєння. За таких умов гострого протиборства сил добра і зла доводиться відволікати на потреби оборони певну частину ресурсів, щоб, зберігаючи рівновагу сил, спонукати агресивні кола до згоди на роззброєння, ліквідацію насамперед ядерної та інших видів зброї масового знищення. Активізація нашої зовнішньої політики йде саме в цьому стратегічному напрямі, визначеному XXVI! зїздом КПРС.
Все це органічно взаємозвязане з активним здійсненням внутрішньої політики, спрямованої на перетворення функцій централізованого управління, підвищення його ефективності, включаючи перетворення методів планування, матеріально-технічного забезпечення, ціноутворення, фінансово-кредитного механізму, а також перебудову організаційних структур управління з оптимізацією поєднання його галузевого й територіального принципів, посиленням соціальної спрямованості. Отже, відбувається докорінна перебудова всього господарського механізму і методів господарювання на базі радикального вдосконалення соціалістичних виробничих відносин з активізацією зворотного впливу їх на розвиток і якісне перетворення продуктивних сил, процеси усуспільнення виробництва, формування дедалі ефективніших господарських структур.
Для умов Української РСР з порівняно високим рівнем індустріального, агропромислового і науково-технічного потенціалу при обмежених (значною мірою вже вичерпаних) паливно-сировинних ресурсах дальший прогрес прямо наштовхується на необхідність структурної переорієнтації економіки. Тільки глибокий економічний маневр міг би, на наш погляд, різко збільшити внесок республіки в економіку єдиного народногосподарського комплексу. Йдеться про назрілу необхідність випереджуючого розвитку поряд з машинобудуванням інших наукомістких виробництв по створенню і випуску найсучасніших технологічних систем, високоякісних товарів харчової і легкої промисловості. Зрушення в економічній структурі від пануючого у попередні роки випуску сировинних і проміжних виробів до різкого збільшення виробництва кінцевих продуктів також слід віднести до однієї з найважливіших цілей перебудови. Саме прискорені темпи росту енерго- і ресурсозберігаючих, екологічно безпечних виробництв для задоволення найбільш масового попиту обіцяють максимальний приріст ефекту і доцільно було б звернути його в головне русло інвестиційної і структурної політики. Інтенсивний розвиток сільського господарства республіки, як показують розрахунки, може забезпечувати виробництво достатньої кількості сировинних ресурсів для різкого збільшення випуску різноманітних продуктів харчування і натуральних виробів для потреб людини. Це забезпечило б суттєве прискорення процесу економічного обороту, темпів приросту національного доходу, накопичень держави і трудових колективів госпрозрахункових ву робництв. Водночас можна більш доцільно вирішити проблему ринкових дефіцитів, структурної збалансованості економіки і енергозбереження, що зменшує потреби у нарощуванні енергетичних потужностей. Формувати народногосподарську структуру не можна тепер без урахування критеріїв екологічної безпеки.
Тут роль вищих ланок управління, Держплану СРСР і планових органів союзних республік є вирішальною. Ніхто за них цієї проблеми розвязати не може. Звичайно, функції управління в центрі й на місцях зараз змінюються в напрямку розвитку демократії, соціалістичного самоврядування, з одного боку, а з другого - посилення відповідальності за прийняті рішення кожною сходинкою управлінської ієрархії. Якісно нового характеру набуває централізоване керівництво економікою. Воно покликане концентрувати свою увагу на проблемах вироблення загальнодержавної стратегії розвитку, структурної збалансованості, міжгалузевих і міжрегіональних узгоджень і заходів по створенню стабільних економічних умов для госпрозрахункової діяльності підприємства і обєднань, галузей і регіонів з урахуванням конкретних ситуацій і стартових рубежів чергових відтворювальних циклів. Перебудова означає оптимальне поєднання централізованого планового керівництва економікою і госпрозрахункової самостійності її окремих ланок, розвиток товарно-грошових відносин, використання комплексу економічних методів і важелів активного впливу на виробництво, його структуру, якість і ефективність. Змінюються відповідно зміст і форма демократичного централізму. Посилюється роль стимулюючих