Нюрнберзький процес та його уроки
Курсовой проект - История
Другие курсовые по предмету История
з представників чотирьох держав - головних обвинувачів злочинності - від США - член федерального Верховного суду Р.Х. Дікексон, від СРСР - заступник голови Верховного суду СРСР І.Т. Нікітченко і член-кореспондент Академії Наук СРСР професор карного права А.Н. Трайнін. Від Великобританії - генеральний прокурор Д.М. Файф, від Франції - член Кассаційного суду Ф. Фалько та професор міжнародного права Гро. Генеральний прокурор Великобританії був членом Уряду, тому коли замість консервативного уряду прийшов до влади уряд лейбористів, вибув із комісії голосуючий в ній Файф, а його місце зайняв лорд-канцлер, голова палати лордів Уільям Аллєн Джоуітт. [20; c.437]
Нарада представників чотирьох держав продовжувалася з 25 червня до 8 серпня 1945 року. У рішенні всіх питань щодо суворої відповідальності гітлерівської кліки учасники наради були одностайними. Підсумком їх півторамісячної роботи стали два документи: Угода і в якості її невідємної частини - Статут Міжнародного військового трибуналу.
Організація Міжнародного трибуналу було новим і складним завданням, що й поставило питання про розробку спеціального Статуту, який передбачав порядок і принципи організації і діяльності трибуналу, включав в себе основи міжнародного карного права і карного судопроводження, визначав організацію, юрисдикцію і функцію трибуналу. [21; c.493] Зокрема, стаття 6 Статуту Нюрнбурзького Міжнародного трибуналу чітко зазначала, що "…являються злочинами, які належать юрисдикції трибуналу та передбачають індивідуальну відповідальність, наступні чи будь-які з них дії:
а) злочини проти світу, а саме: планування, підготовка, розвязування чи ведення агресивної війни або війни з порушенням міжнародних угод, узгоджень чи завірянь, або участь в загальному плані чи змові, спрямованими на здійснення будь-якої з вищеназваних дій;
б) військові злочини, а саме: порушення закону і звичаїв війни. До цих порушень відносяться вбивства, тортури, захоплення в рабство чи для іншої мети громадського населення окупованих територій; вбивство заручників; пограбування громадської чи особистої власності; безглузді зруйнування міст та сіл; розорення, не виправдані воєнною необхідністю, та інші злочини;
с) злочини проти людства, а саме: вбивства, винищення, захоплення в рабство, заслання та інші жорстокості, здійснені проти громадянського населення до чи після війни, або переслідування за політичними, расовими та релігійними мотивами з метою здійснення або у звязку з будь-яким злочином, який підлягає юрисдикції трибуналу, незалежно від того, чи являлись ці дії порушенням внутрішнього права країни, де вони були заподіяні, чи ні.
Керівники, організатори, які брали участь у здійсненні загального заколоту, спрямованого до скоєння будь-яких з вище зазначених злочинів, несуть відповідальність за всі діяння, здійснені будь-якими особами з метою втілення в життя такого плану.
Свого часу член - кореспондент АН СРСР А.Н. Трайнін писав, що прогресивні вчені, які працювали над проблемами міжнародного права, вносять свій вклад в справу боротьби за мир і безпеку народів І, що важливим і невідємним завдання правової науки є викриття сутності злочинів проти людства, визначити їх особливості й види, накреслити дієві шляхи боротьби з ними. (Трайнін А.Н. Защита мира и уголовный закон. М. 1969, с.278) [2; c.7]
Однією з основних теоретичних проблем в цьому плані є проблема визначення поняття міжнародного злочину. П.С. Ромашкін, визначаючи поняття міжнародного злочину, говорить про посягання на основи міжнародних відносин. (Ромашкін П.С. Преступления против мира и человечества. М. 1967)
М.І. Лазарєв вважає міжнародними злочинами дії, які посягають на незалежність кожного народу та мирні відносини між народами. (Лазарєв М.І. империалистические военные базы на чужих териториях и международное право. М, 1969, с.178) [11; c.100]
При вирішенні питання про побудову судової процедури в Міжнародному військовому трибуналі авторам Статуту довелося подолати великі труднощі, викликані не лише новизною проблеми - це був перший в історії міжнародний процес, перший досвід створення міжнародного кримінального суду, але ще в більшій мірі не схожістю систем судовиробництва - англо-американської, французької й радянської. Кінець-кінцем була оригінально розроблена судова процедура, яка не співпадала повністю з жодною з вказаних систем судовиробництва, але яка повинна була відповідати основному завданню процесу - справедливого й швидкого суду і покарання головних військових злочинців. Тому Статут передбачав, що трибунал не повинен бути повязаний формальностями у використанні доказів; трибунал допускає будь-які докази, які, на його думку, мають доказову силу; трибунал не вимагатиме доказів загальновідомих фактів і вважатиме їх доведеними. Трибунал також буде приймати без доказів офіційні урядові документи і доповіді Обєднаних Націй, включаючи акти й документи комітетів, створених в різних союзних країнах для розслідування військових злочинів, протоколи й вироки військових або інших трибуналів з Обєднаних Націй. Таким чином згідно ст.21 Статуту, акти Надзвичайної державної комісії Радянського Союзу мали на суді безперечну доказову силу.
У повній відповідності зі Статутом пролунало на процесі у виступі головного обвинувача від СРСР, як і у виступах деяких західних колег, звернення до трибуналу: "Ваш вирок повинен засудити всю злочинну систему германського нацизму, ту складну, широкорозгалуджену мережу партійних урядових ес