Нюрнберзький процес та його уроки
Курсовой проект - История
Другие курсовые по предмету История
?, розстріляли й повісили за ноги Муссоліні та його прибічників. Не надовго пережив його Гітлер - 30 квітня 1945 р. він отруїв свою дружину Єву Браун, з якою щойно справив весілля в бомбосховищі, та самого себе. Оскільки отрута не подіяла, застрелився, їхні трупи разом з трупами Геббельса, його дружини та їх шести дочок, яких особисто отруїла мати, есесівці спалили у дворі. Пізніше, щоб не було непорозумінь, спеціальна комісія в Берліні й Москві ретельно обстежила череп Гітлера й офіційно підтвердила факт його самогубства.
Спадкоємці Гітлера - голова "уряду" Деніц, начальник генерального штабу Кребс та інші - намагалися затіяти мирні переговори з радянським командуванням, але їм була поставлена єдина умова - беззастережна капітуляція. Деніц ще 1 травня в наказі військам заявив, що буде "рішуче вести війну проти більшовиків".2 травня він оголосив: "Нашою головною метою є капітуляція тільки на Західному фронті". Але вранці 2 травня 1945 р. берлінський гарнізон капітулював. Червона Армія штурмом оволоділа столицею Німеччини. [19; c.237]
7 травня в штабі Ейзенхауера в Реймсі генерал А. Йодль підписав попередній протокол про капітуляцію Німеччини перед представниками військового командування трьох союзних держав.
8 травня 1945 р. в передмісті Берліна Карлехорсті перед представниками СРСР, США, Англії і Франції на чолі з маршалом Г.К. Жуковим був підписаний остаточний акт про безумовну капітуляцію Німеччини. Від імені німецького верховного командування "Акт про воєнну капітуляцію" підписали Кейтель, Фрідебург та Штумпф. О 23.01 за центральноєвропейським часом замовкли гармати. Війна завершилася цілковитою капітуляцією Німеччини. [13; c.12]
Отже, у важкій кровопролитній війні радянський народ вніс вирішальний внесок у звільнення народів Європи. День перемоги (9 травня) відмічається щорічно як всенародне свято і день памяті про загиблих.
1.2 Правові основи Нюрнберзького судового процесу
Впродовж 1943-1944 рр. майже на всіх зустрічах і конференціях, в комісіях і підкомітетах, скрізь, де обговорювалася майбутня доля Німеччини і створення передумов для міцного світу, поряд з іншими питаннями вставало питання про суд і покарання військових злочинців. Але аж до кінця 1944 р. уряди США і Англії неохоче йшли на практичні дії з підготовки суду і покарання військових злочинців. Це можна пояснити тим, що союзники по-різному відносилися до війни. "Для Радянського Союзу його противником була не просто Німеччина, але перш за все німецький фашизм, найбільш реакційна, шовініст форма імперіалізму. Для правлячих кіл Заходу це була боротьба за збереження своєї державності, за усунення Німеччини і Японії як імперіалістичних конкурентів і відновлення там старих порядків, вільних від крайнощів фашизму". [9; c.106]
Питання про покарання гітлерівських злочинців обговорювалося у лютому 1945 року на Ялтинській конференції керівників трьох союзних держав - СРСР, США та Англії. На Постдамській конференції, що проходила з 17 липня по 2 серпня 1945 року керівники урядів СРСР, США та Великобританії підтвердили свій намір піддати головних військових злочинців швидкому і справедливому суду.
Згідно цих документів 8 серпня 1945 року в Лондоні союзними державами було укладено угоду про судове переслідування й покарання головних військових злочинців європейських країн осі, затверджено Міжнародних військових трибунал та прийнято його Статут. [4; c.26]
1 листопада 1943 року була опублікована Московська декларація прав урядів трьох держав - СРСР, США, Сполученого Королівства Великобританії про відповідальність гітлерівців за заподіяні звірства на окупованих територіях Радянського Союзу, Польщі. Чехословаччини, Югославії, Греції, Норвегії, Данії, Нідерландів, Бельгії, Люксембурга, Франції, та Італії. В ній уряди трьох держав, виступаючи в інтересах тридцяти трьох Обєднаних націй, попереджали військових злочинців, що "знайдуть їх навіть на краю світу, передадуть до рук обвинувачів, щоб могло звершитися правосуддя" В цьому документі установлювалася необхідність їх видачі і відповідальність за злочинні діянні, не повязані з визначеним географічним місцем. Дана декларація звучить як клятва. І зараз, коли на Заході роздаються голоси, що намагаються обілити діяння фашистських злочинців, не завадить нагадати про неї декотрим політикам в Вашингтоні й Лондоні. Після капітуляції фашистської Німеччини в 1945 році три держави знову підтвердили, що "військові злочинці й ті, хто брав участь у плануванні чи здійсненні нацистських заходів, що мали своїм результатом звірства чи військові злочини, повинні бути арештовані й передані суду". [15; c. 193]
В розробці питань, що визначають відповідальність воєнних злочинців. брали участь міжсоюзницькі органи, зокрема: Лондонська Міжнародна асамблея, Міжнародна комісія по реформі й розвитку кримінального права, Комісія ООН по воєнним злочинам. На основі Московської декларації урядами США, СРСР, Великобританії та Франції була підписана Лондонська угода про створення Міжнародного воєнного трибуналу над головними військовими злочинцями, дії яких не були повязані з визначеним географічним місцем. Поряд з цим діяв і територіальний принцип, у відповідності з ним злочинці повинні були притягатися до відповідальності на території тих країн, де вони здійснювали злочини, за національними законами. Була створена в Лондоні Міжнародна комісія для розробки питання про відповідальність головних воєнних злочинців. Комісія складалася