Нюрнберзький процес та його уроки
Курсовой проект - История
Другие курсовые по предмету История
?у з рішенням про невизнання злочинними цих організацій і з виправданням Шахта, Папена, Фріче.
Усі увязнені, крім Кальтенбруннера, Шіраха, Шпеєра, подали клопотання про помилування. Однак це було безуспішною спробою. Контрольна рада відхилила це клопотання. Тим часом отруївся Герінг, злякавшись страти. Усі засуджені до страти були в ніч на 16 жовтня 1946 р. повішені в приміщенні Нюрнберзької вязниці. При цьому були присутні представники кожної з чотирьох держав. …Першим привели для виконання приговору Ріббентропа. Він був у стані повної прострації, ледве вимовляв своє імя. Пастор прочитав коротку молитву і тут же відбулася страта. Вирок приводив у виконання сержант Вудд. Він робив свою справу з небаченою чіткістю і через півтори години закінчив з усіма приговореними до страти нацистськими злочинцями. Потім їх тіла були перевезені до Мюнхена, спалені в крематорії і прах розвіяно по вітру. Таким став підсумок нелюдських злодіянь нацистських нелюдів. [6; c.31]
Таким чином, Міжнародний військовий трибунал визнав агресію найважчим і найжорстокішим злочином міжнародного характеру. Він засудив, як карних злочинців, тих державних діячів, які були винні в підготовці й проведенні агресивної війни. Трибунал справедливо покарав організаторів і виконавців злочинних планів, згідно з якими вони намагалися винищити мільйони людей і скорити цілі країни й народи.
Таким чином, Нюрнберзький процес увійшов в історію як Суд історії. Завдяки йому фашизм був остаточно розгромлений.
2.3 Принципи міжнародного трибуналу - загальновизнані принципи сучасного міжнародного права
Нюрнберзький процес фактично підтвердив головний висновок про суть фашизму, як відкритої терористичної диктатури. Трибунал перед всім світом розкрив людиноненависницьку суть нацизму, його ідеологічних і політичних установок. Трибунал викрив злочинний характер расової доктрини гітлеризму, ідейною основою якої була підготовка й розвязання агресивної війни, масове винищування людства. Матеріали процесу розкрили також агресивну суть концепції "життєвого простору", широко використаної для виправдання загарбницької політики німецького фашизму. Нюрнберзький процес з усією переконливістю показав, що фашизм у владі - це війна, це розгул жорстокого масового терору, це геноцид відносно словянських та інших народів, це знищення мільйонів ні в чому не повинних людей. Він наочно і переконливо продемонстрував всю небезпеку відродження фашизму і по праву увійшов до історії як процесу антифашистського. Суд Народів зявився однією з найважливіших віх на шляху розвитку прогресивних принципів міжнародно-правових угод, поклав початок формуванню "нюрнберзького права", тобто системи юридичних норм, які покликані охороняти світ, вести боротьбу з агресією, як з найбільшим злочином, а у випадку, якщо вона розвязана, здійснювати захист жертв війни і притягувати до відповідальності винуватців агресії і військових злочинців. [5; c.9]
"Війна, - підкреслюється у вироці суду, - по самій своїй суті - зло. Її наслідки не обмежені одними лише воюючими країнами, вони зачіпають весь світ. Тому розвязання агресивної війни є не просто злочином міжнародного характеру - воно є тяжким міжнародним злочином, який відрізняється від інших військових злочинів лише тим, що являє в сконцентрованому вигляді зло, що міститься в кожному з останніх". [9; c.308]
Мені здається, покарання військових злочинців сьогодні важливе не як відплата, а як запобігання завтрашнім вбивцям.
Питання видачі і покарання нацистських злочинців стали найважливішими після Нюрнберзького процесу. Так на сесії Генеральної Асамблеї ООН в 1946 р. була підписана резолюція, яка рекомендувала урядам країн, що входять в ООН, "прийняти негайно всі потрібні заходи для того, щоб військові злочинці були арештовані і вислані в ті країни, де вони здійснювали свої жахливі діяння, для суду і покарання згідно із законами цих країн". [1; c.167] Так само закликали поступити і країнам - членам ООН. Але в цій резолюції не вирішувалося питання про те, чи було слід тим країнам, на території яких скоювалися злочини, направляти спеціальні вимоги про арешт і видачу злочинців, як це передбачено міжнародним правом.
Великим кроком в розвитку принципу видачі осіб, що скоїли злочини проти людства, мало прийняття 14 грудня 1967 р. Генеральною Асамблеєю ООН Декларації про територіальний притулок. У ній говорилося, що на право шукати притулок і користуватися притулком не може посилатися жодна особа, відносно якої існують серйозні підстави вважати, що вона скоїла злочин проти світу, військовий злочин або злочин проти людства.
На XXIII сесії Генеральної Асамблеї ООН 26 листопада 1968 р. була прийнята що має величезне значення Конвенція про непридатність термінів давності до військових злочинів і злочинів проти людства.
У резолюції, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 16 грудня 1983 року, було знов підтверджено, що притягнення до відповідальності і покарання за нацистські злочини є обовязком для всіх держав.
Всі ці вирішення міжнародних організацій виробили основні принципи, на яких повинне грунтуватися вирішення питання про видачу нацистських злочинців. [7; c.11]
1. При розгляді вимог про видачу осіб, винних в скоєнні нацистських злочинів, непридатні положення національного законодавства, якщо вони суперечать правовим нормам, закріпленим у Статуті Нюрнберзького трибуналу.
2. До осіб, що скоїли нацистські злочини, непридатн