Неоліт волинського Полісся
Дипломная работа - История
Другие дипломы по предмету История
А НОСІЇВ ВОЛИНСЬКОЇ НЕОЛІТИЧНОЇ КУЛЬТУРИ
3.1 Кремяний інвентар
Найчисленнішою численною категорією артефактів на поселеннях волинської неолітичної культури є кремяні вироби. Сировиною для них був місцевий жовновий кремінь, виходи якого на поверхню відомі на Поліссі в багатьох місцях. Він має здебільшого світло-сіре, темне або коричневе забарвлення. Недостачі кременю на Волинському Поліссі не було, що могло мати вплив на розміри і, частково, форму виробів. Місцем початкової та подальшої обробки цього матеріалу були безпосередньо поселення, житла або короткочасні стоянки. Кремяний інвентар різних поселень ВНК умовно ділимо за морфологічними ознаками на дві групи: яніславицького типу (Д. Телегін відносить його до рудоострівського варіанту дніпро-припятської культури, памятки якого поширювались і на Волинь) [Колосов, Телегін, 1978, с. 32; Телегін, 1978а, с. 98; Телегін, 1982, с. 170] і типу Вижівка (Балаховичі, Оболонь, Вижівка).
Яніславицька культура виокремлена на території Польської низовини в 1965 році [Рrahistoria... 1979, s. 378379]. Пізніше зясувалося, що подібні памятки поширюються й на Поліську низовину басейну Припяті та Понімання. Весь цей ареал Л. Кольцов запропонував обєднати в яніславицьку культурну область у складі культур яніславицької, максимоніс та памяток Полісся, на сході якого Л. Залізняком виділена рудоострівська культура [Зализняк, 1984, с. 9799]. Це явище дослідник обєднує в яніславицьку культуру, котра охоплювала басейни Вісли, Німану, Припяті аж до Дніпра, і в межах якої виокремлює чотири локальні варіанти [Залізняк, 1998, с. 187].
На основі численних матеріалів розкопок та зборів встановлено, що найдавніші неолітичні стоянки Українського Полісся мають виразний яніславицький кремяний інвентар [Залізняк, 1998, с. 217]. Тобто яніславицька мезолітична культура у V тис. до н. е. перейшла в неолітичну, керамічну фазу. За даними цього дослідника, в басейні Припяті виявлено близько 30 яніславицьких памяток, серед них Непірець, Рудня Озерянська, Рудня, Сенчиці [Залізняк, 1998, с. 185].
Кремяні вироби яніславицької традиції (або рудоострівського варіанту дніпро-припятської культури) включають ортогнатні нуклеуси для одержання правильних пластин, аморфні скребки, переважно на відщепах, косі вістря донецького та яніславицького типу, сформовані в мікрорізцевій техніці, мікрорізці як побічні відходи цього виробництва, трапеції, трикутники, а також відзначаються слабким розвитком макролітів [Телегін, 1982, с. 172175; Телегин, 1978, с. 3557; Охріменко, Телегін, 1982, с. 76; Теlеgin, 1980, s. 316; Телегін, 1976, с. 2145]. Загалом вироби з кременю яніславицької культурної області, на думку Д. Нужного, відрізняються високим рівнем розвитку технології платівчастого розколювання з одноплощинних ортогнатних торцевих нуклеусів невеликих розмірів [Нужний, 1992, с. 54]. Найчисленнішою категорією знарядь у таких комплексах є аморфні скребачки, ретушовані пластини, небагато кутових та бокових різців на відщепах, рубальні знаряддя у вигляді транше [Нужний, 1992, с. 54, 55; Skubicka, 1987, s. 67]. Основними культуровизначальними виробами в комплексах яніславицької традиції є косі наконечники стріл. Головна відмінність між донецькими та яніславицькими косими вістрями полягає в оформленні основи в останніх вона має ретушну підправку. Л. Залізняк розрізняє три види яніславицьких вістер: з природною, зламаною та ретушованою основою [Зализняк, 1978, с. 94]. Останні на Західно-Волинському Поліссі виявлені в таких пунктах: хутір Коник, Гораймівка, Шепель, Оболонь (обидва біля с.Мала Осниця), Новосілки, Балаховичі, Балаховичі-ІІ, Семки, с. Заслуччя в басейні Стиру та Горині, Нетішин [Савчук, 1979, с. 54], Кричильськ басейн Горині, с.Мельники (озеро Перемут), Хабарище, Залухів у Поприпятті. Крім того, із зламаною основою в Маюничах, Великому Мідську, Осовій [Охріменко, Телегін, 1982, с. 68, 69]. Лише на стоянці Рудня-І а-б у двох майже не зєднаних скупченнях поблизу р.Горинь знайдено 105 екземплярів яніславицьких вістер з ретушованою базовою основою [Нужний, 1992, с. 175].
У результаті багаторічних досліджень Л. Залізняк дійшов висновку, що яніславицькі вістря поширені в західній частині Полісся. У верхівях Припяті та на Волинському Поліссі вони мають ретушовану основу, що є характерною ознакою вістер яніславицької культури Польської низовини, а це дає підставу включати окреслений регіон в зону поширення яніславицьких памяток і провести кордон між яніславицькою та рудоострівською культурами приблизно по басейну Случі [Зализняк, 1984, с. 99].
Кремяна індустрія яніславицького вигляду відзначена на стаціонарно досліджуваних поселеннях волинської неолітичної культури (див. табл.2) хуторі Коник [Охріменко, Середюк, 1988, С. 8593] та Новосілки.
Таблиця 2
Кремяні вироби поселень волинської неолітичної культури
(відсотки подано від загальної кількості кременів)
№ Назва виробуПоселенняКоникНовосілкиОболоньВижівкак-сть%к-сть%к-сть%к-сть%1. Нуклеуси одноплощ. 40,670,480,8100,42. Пластини11217,920412,113112,328010,03. Відщепи35756,9114667,759355,82238804. Пластини з ретушшю69111317,713712,9260,95. Відщепи з ретушшю6410,21106,512812,1301,16. Скребки111,8442,6323,0762,77. Різці30,5150,9201,9431,58. Сокири, тесла20,320,180,8521,99. Свердла, проколки10,270,420,280,310. Янісл. наконечники20,350,311. Мікрорізці10,2130,810,0412. Трапеції10,270,430,3331,213. Трикутники10,0614. Всього знарядь15124,233519,8330зід2699,615. Всього кременів627100169210010621002797100
Сторонніми в комплексі кремяних виробів поселення хутір Коник були два свідерські верболисті наконечники стріл та два підчовнуваті нуклеуси, що належать до фінального палеоліту. Решта кременів та керамі