Geum.ru

Неоліт волинського Полісся

Дипломная работа - История

Другие дипломы по предмету История

сторін життєдіяльності носіїв волинської неолітичної культури, та дали змогу побачити цей регіон у контексті загальноєвропейських неолітичних процесів.

На Західному Поліссі відомо більше 100 памяток з гребінцево-накольчастою керамікою, які відносимо до волинської неолітичної культури дніпро-донецької етнокультурної спільноти. На пяти з них Великий Мідськ, Новосілки, Оболонь, Коник, Крушники, Вижівка проводилися розкопки.

Аналіз одержаної під час розкопок та зборів кераміки, а також порівняння її зі спорідненими культурами дніпро-донецької культурної області дозволили простежити періодизацію та хронологію памяток волинської неолітичної культури. Кераміка ВНК чітко розподіляється на три періоди ранній, середній та пізній. Виробам раннього періоду (Розничі, Карасин, Шепель, Сенчиці) властива досить значна домішка рослинності в тісті, невелика піску, шамоту. Орнамент складається з гребінцевих відтисків, рядів овальних вдавлень, прокреслених ліній, сітки. Форма горщика конусовидна при гострому дні. Памяток цього часу мало. Вироби середнього періоду мають меншу домішку рослинності, а більше піску (Новосілки, Оболонь, Крушники та інші). Часто вживаним стає декор з рядів насічок, відтисків нахиленої палички копитець. Форми виробів ускладнюються більше стає профільованих. Визначальною ознакою посуду пізнього періоду є незначна домішка рослинності за рахунок збільшення жорстви. Орнаментація та форми посуду переважно зберігаються з попереднього періоду. Памяток цього часу мало Щитинська Воля, Личижевичі, Мірабелі та деякі інші. Для визначення хронологічних рамок раннього періоду використано хронологічно-періодизаційні схеми суміжних культур. За всіма ознаками кераміка із Рознич, Шепля, Карасина досить рання і належить до середини V-го тис. до н. е. Найпізніша ж кераміка датується кінцем енеоліту початком бронзового віку. Це простежується за контактами носіїв ВНК з носіями населення лійчастого посуду (Новосілки, Оболонь), яка існувала на цій території в кінці ІІІ-го тис. до н. е., з пізнім трипіллям (Крушники, Корма та інші) і по тому, що орнаментація ВНК трапляється на кераміці КЛП Побужжя (Бужанка, Зимно, Маркостав), стжижовської та навіть тшинецької культур. Маємо й стратиграфічні дані про умови залягання неолітичних матеріалів нижче енеолітичних та бронзового віку (Осова, Коник, Новосілки, Оболонь).

Ареал поширення памяток ВНК був виключно важливою контактною зоною в різні періоди її існування. З середини V-го тис. до н. е. носії ВНК мали господарські стосунки з населенням культури лінійно-стрічкової кераміки, наслідком яких була рання поява рільництва на Поліссі, на півночі з прабалтським населенням німанської культури.

Місцями розташування поселень та стоянок ВНК були борові, перші, другі надзаплавні тераси, піщані дюни над озерами, важкодоступні місця, високі пагорби близько боліт.

Кераміка ВНК своєрідна: тонкостінна, коричнева, декорована відтисками гребінця, нахиленої палички, насічками, лініями, сітчастим штрихуванням. Кремяний інвентар значної частини поселень має яніславицький вигляд. Мезолітичне яніславицьке населення перейшло в неолітичну, керамічну фазу розвитку (Л. Залізняк), але субстратом ВНК було, напевне, й інше населення, що залишило після себе памятки типу Вижівка. Носії культур кулястих амфор, шнурової кераміки, на думку Д. Телегіна й Г. Охріменка, зменшили ареал проживання цього населення, але частина його дожила до початку ІІ-го тис. до н.е.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

 

  1. Антонович В. Б. Археологическая карта Волынской губернии // Труды XI археологического съезда. М., 1901. Т. 1, с. 1132.
  2. Археологічні памятки Прикарпаття і Волині камяного віку. К.: Наук. думка, 1981. Т. 1. 308 с.
  3. Археология Прикарпатья, Волыни и Закарпатья. Каменный век. К.: Наук. думка, 1987. 130 с.
  4. Балакин С. А., Нужный Д. Ю. Хозяйственно-экономическое развитие в голоцене и проблемы археологических критериев мезолита // Каменный век на территории Украины. К.: Наук. думка, 1990, с. 90101.
  5. Баландин Р. К., Бондарев Л. Г. Природа и цивилизация. М.: Мысль, 1988. 391 с.
  6. Борзияк И., Дергачев В. Новый тип неолитических памятников в Молдавии // Археологические исследования на Украине в 19781979 гг. Днепропетровск, 1980, с. 36-37.
  7. Борисенко В. Етнографічна експедиція на Полісся 1934 року // Родовід. 1992. № 3, с. 3135.
  8. Брей У., Тремп Д. Археологический словарь. М.: Прогресс, 1990. 366 с.
  9. Бунатян К. П. Про періодизацію історії первісного суспільства // Археологія. 1989. № 1, с. 619.
  10. Гаскевич Д. Л. Віта-Поштова найсхідніше поселення з матеріалами дунайської неолітичної культури // Археологічні відкриття в Україні 19971998 pp. К.: Ін-т. археології, 1998. С 1113.
  11. Гаскевич Д. Л., Гавриленко І. М. До походження дніпро-донецького неоліту лісостепового Подніпровя // Археологія. К.: Наук. думка, 2000. Вип.1, с. 8193.
  12. Гладких М. І. Соціально-економічна інтерпретація пізньопалеолітичних жител та поселень // Археологія. 1989. № 4, с. 19.
  13. Гладких М. І., Станко В. Н. Мистецтво та світогляд пізньопалеолітичної людини // Археологія. 1996. № 3, с. 3950.
  14. Давня історія України. К.: Наук. думка, 1997. Т. 1. 558 с.
  15. Даниленко В. Н. Неолит Украины. К.: Наук. думка, 1969. 258с.
  16. Етнічна історія давньої України. К.: Друкарня президії HAH України, 2000. 278 с.
  17. Журавльов О. П., Котова О. М. Тваринництво неолітичного населення України // Археологія. К.: Наук. думка, 1996. Вип. 2, с. 317.
  18. Зализняк Л. Л. Мезолит Юго-Восточного Полесья. К.: Наук. думка, 1984. 118 с.
  19. Залізняк Л. Л. Про багатоваріантність р?/p>