Неоліт волинського Полісся
Дипломная работа - История
Другие дипломы по предмету История
тис. до н. е.
У середній період ВНК простежується збільшення асортименту посуду, видозміна форм, збагачення декору, натомість зменшується домішка рослинності, а більше додається піску. Цей компонент був якоюсь мірою знаком часу він переважав у виробах таких енеолітичних культур Волині, як Зимне-Злота, маліцька, лійчастого посуду, кулястих амфор. Крім того, в глиняну масу домішувався шамот і рідко дрібна жорства. Остання, як відомо, характеризує вироби бронзового віку. До речі, такий порядок зміни компонентів у кераміці в різні періоди притаманний і сусідній з півдня культурі лінійно-стрічкової кераміки.
До середнього періоду ВНК належать поселення Оболонь та Новосілки в середній течії Стиру.
Памятки з гребінцево-накольчастою керамікою існували на Правобережжі Припяті досить довго, приблизно два з половиною тисячоліття, хоч памяток пізнього періоду виявлено мало. Це Вітковичі Березнівського району Рівненщини, Щитинська Воля Ратнівського району Волинської області, Личижевичі, Мірабелі на правому березі Припяті близько впадіння в неї р. Тур та деякі інші.
Незначну кількість пізніших памяток ВНК можна пояснити появою в кінці III тис. до н. е. населення культури кулястих амфор [Каdrow, Szmyt, 1996, s. 103; Scibior, 1991, s. 61; Масhnik, 1991, s. 13] або шнурової кераміки городоцько-здовбицької культури, що призвело до формування стжижівської культури [Крывальцэвіч, 1999, с. 29]. Більш ранні носії Культури Лійчастого Посуду, як можемо судити з керамічних виробів, у великій кількості проживали на Поліссі (окрім Світязьких озер та басейну річок Турії, Стиру, Припяті), а добросусідські стосунки носіїв КЛП з ВНК виявилися в запозиченні населенням КЛП елементів орнаменту ВНК гребінця, відтисків нахиленої палички, що спостерігаємо на матеріалах з поселень КЛП Побужжя Бужанка, Зимне, Надстиря Оболонь, Новосілки, Коник.
Можливо, були й інші причини звуження ареалу поширення ВНК і переселення носіїв культури у важкодоступні болотисті місця, зокрема у Поприпяття. Одним з таких острівців проживання етногруп були піщані підвищення біля сіл Личижевичі, Мірабелі. На огляді кераміки з цих памяток зупинимося докладніше. Найбільш характерними її ознаками є незначна домішка рослинності, багато жорстви паленого кременю, граніту та інших порід. При збереженні традиційних елементів декору та форм виробів основним компонентом кераміки стає жорства, не виключено, що частина цих посудин ангобувалася.
Уламки посуду з Личижевичів та Мірабелів відзначаються міцністю, товстостінністю, темним або коричневим кольором. Зовнішня та внутрішня поверхня рівні, інколи зі слідами розчесів гребінцем. Декор складався з гребінця, рядів насічок, ямок, сітки, копитець, відтисків палички з намотаним на неї шнуром, що не властиве ВНК. На виробах помітне домінування горизонтальної зональності.
Графічно реставрований виріб з Віткович мав півсферичну форму, округле дно, а в тісті домішку жорстви і мало рослинності.
Ще один пізньонеолітичний пункт відкритий В. Пясецьким на памятці Корма І, де знайдено розвал горщика, що мав домішку трави, дрібно товченого кварцу та плоске дно і рівні вінця. В тому ж шарі знайдено велику частину трипільського кратера та прясло з орнаментом із копитець, хоч технологія його виготовлення, напевно, трипільська. Весь цей одночасовий комплекс датовано ранньоенеолітичним часом III тис. до н. е. [Залізняк, Балакін, Охріменко, 1987, с.6472].
Таким чином, ранньому періодові ВНК притаманні конусоподібні горщики з прямими стінками та гострим чи округлим дном, орнаментом з гребінцевих відбитків, паралельних прокреслених ліній, насічок, сітчастої штриховки, рядів відтисків округлою нахиленою паличкою. Рослинна домішка в глиняній масі є основною.
Середній період відзначається більшою різноманітністю форм горщиків (біконусоподібні, профільовані), орнаментика попереднього періоду зберігається, в тісті збільшується частка піску за рахунок зменшення органіки. Шамоту в ранньому та середньому періодах додавали мало.
Кераміці третього, пізнього, періоду притаманна мінімальна домішка рослинності та збільшення жорстви та піску. Форми кераміки та орнаментика зберігаються з попередніх періодів [Охрименко, 2000, с. 59, 60].
Отже, можна запропонувати такі хронологічні рамки памяток Волинської неолітичної культури: ранній період 4500-3300 рр. до н. е. , середній період 33002500 рр. до н. е. , пізній період 25002000 рр. до н. е.
За новішими хронологічно-періодизаційними системами, які спираються на датування методом С14, памятки ДДС розподіляються на три періоди: ранній, середній і пізній. Початок їх існування відноситься до 6500 р. до н. е. (СаlВС), а зникнення 2900 рр. до н. е. [Телегин, 2000, с.79, 80]. Памятки волинської неолітичної культури охоплюють наступні періоди: ранній 56004800 рр. до н. е., середній 48004000 рр. до н. е., пізній 40003200 рр. до н. е.
ВИСНОВКИ
Отже, у VI IV тисячоліттях до Р.Х. на заболочених і вкритих лісами низинах Полісся перебувала мисливсько-рибальська людність волинської неолітичної культури.
До 80-х років на Поліссі були знані лише окремі неолітичні пункти, а матеріали надходили з поверхневих зборів або випадково з різночасових памяток, проте за останні роки стан справ різко змінився. Широкомасштабні розвідки (переважно в Рівненській та Волинській областях) дозволили відкрити перспективні для вивчення поселення, а проведені на них дослідження дали значні та різноманітні археологічні матеріали, які уможливили висвітлення багатьох