Національне відродження Болгарії наприкінці 18 та в першій половині ХIX століття
Курсовой проект - История
Другие курсовые по предмету История
серед населення їх виганяли із міст, били. Для турецької влади пріободрили грецькі фанаріотські елементи, негативно настроюванні по відношенню до болгарського народу, у котрому вони вбачали головну перешкоду здійснення своєї великої душі.
В цей момент турецька влада повернула із заслання болгарських єпископів, добре зустрінені болгарським народом і боротьба за церковну незалежність спалахнула з новою силою. До цього часу відноситься і славетний виступ у м. Шумне з церковного амвона майбутнього болгарського екзарха Антіма, котрий у своїй патріотичній мові нагадав болгарам деякі сторінки із славного історичного минулого болгарського народу. Народився у містечку Кирк-клісе в Лезенградському окрузі, Антім здобув духовну освіту у Харьковський семінарії і у Московській духовній академії. Свою громадську діяльність він почав у 1857 р. У 1868 р. Антім був призначений на митрополичу кафедру у м. Відин і з цього часу він веде відкриту боротьбу проти патріархії. Під впливом російського посланця графа Ігнатєва патріарх Софроній був призначений патріархом. Патріарх Софроній очистив усі митрополичі кафедри у Болгарії від греків і посадив на їх місце болгар, за що по вимозі фанаріотської патріархії був відставлений від чину константинопольського патріарха. На його місце був призначений цареградський патріарх Георгій VI. Георгій був на боці благоприємного для болгар вирішення церковного питання і самостійно розробив по цьому питанню спеціальний проект, котрий, не задовольнив ні болгар, ні греків. Болгар він не задовольнив тому що, він виходив із наявності на території Болгарії різних єпархій: болгарських і неболгарських. Проект пропонував обєднати болгарські єпархії у віддільний округ під назвою Болгарський. Греки наполягали перед графом Ігнатєвим на тому щоб болгарська церковна область була обмежена лінією Отара-планіна.
Незадоволені проектом патріарха Георгія VI, болгари склали свій контр проект. Його автором був грецький митрополит Паісій. В цьому проекті болгарські єпархії були названі поіменно, а єпархії зі змішаним населенням надавалось право вільного вибору приєднання до патріархії або до екзархії. В наслідок, того що спорюючи сторони не прийшли до згоди, патріарх вирішив скликати для розглядання цього питання Вселенський собор. Було скликано передвиборче зібрання із вищих духовних осіб і докторів богословя, котрому було доручено скласти спростування усіх болгарських і турецьких проектів відділення болгарської церкви як суперечливо, як буд то, канонам і догмам вселенської церкви. Вперше на цьому зібрані болгарське церковне питання було охарактеризовано як філетізм, тобто відділення, термін котрий, по характеристики болгарського історика, звучить у вухах греків як святотатственне, як нечестиве і протизаконне, як те що, у корні спотворене саму суть усіх основних, від століть незмінних євангельських і соборних порядків особливо по відношенню моральності і церковного управління.
Згідно з вченням про філетізм, болгарські вимоги незалежної церкви і своєї національної ієрархії розцінювалось як бунтарство, безприкладне у історії, неспроможне до виконання, безрозсудне богохульне, святотатственне домагання людей, котрі будують на піску, котрі хочуть зробити негра білим, у котрих матеріальні і особисті інтереси стоять вище духовних і народних інтересів . Так відносився до болгарського церковного питання і патріарх, повідомивший свою точку зору у циркулярному посланні до православних церквах, в котрому він виклав історію болгарських вимог зі своєї точки зору і запросив їх на собор для розглядання греко-болгарської суперечки.
Болгарські церковні діячі дали відповідь на грецькі обвинувачення болгарського народу у філетізмі протирічно історичній дійсності і церковно-админістративної практиці.
Болгарська церква втратила свою незалежність разом з завоюванням Болгарії турками, тобто в результаті чужеземного загарбницького насилля, котре було проведено, розуміється, без санкції вселенського собору; отже, і для відновлення болгарської церкви у своїх правах нема ніякої потреби у скликані вселенського собору.
Турецька влада віднеслась негативно до скликання вселенського собору і запропонувала болгарському виконавчому комітету скликати у Константинополі собор болгарських епіскопів для того, щоб разом з ними виробити основі положення строю болгарської церкви. Прибувши у Константинополь болгарські епіскопи подали патріарху докладну записку, в котрій підкреслювали, що відділення болгарської церкви от константинопольській звичайний факт; що болгарські епіскопи, відділившись від цареградської патріархії, повертаються у древню болгарську, православну, канонічну, автокефальну церков. Патріарх повернув докладну записку болгарським епіскопам і вимагав, щоб вони повернулися у свої єпархії, погрожуючи їм, у противному випадку, залишенням займаними ними постів. В результаті була створена нова греко-болгарська комісія у складі 3 болгар і 3 греків під керівництвом великого везіра Алі-паша. Ця комісія розробила проект відділення болгарської церкви у голові з екзархом, котрий разом з тим по проекту проявляється і голова сінода, вибирається болгарами і утверджується султанським бератом. Під час богослужіння болгарський екзарх поминає патріарха, котрий, однак, не втручається у справи управління болгарської церкви. Згідно з цим проектом, у болгарську церковну область включались усі міста Бо?/p>