Національне відродження Болгарії наприкінці 18 та в першій половині ХIX століття
Курсовой проект - История
Другие курсовые по предмету История
?ли християнам споруджувати будинки та храми, вищі чи більші за турецькі. Церкви своїми розмірами нагадують звичайні будинки й не дуже вирізняються орнаментом. Зазнав своєрідної кризи й живопис. Іслам забороняв зображувати живі істоти, й над творами живопису нависала небезпека мусульманського фанатизму. З усіх видів малярства фактично збереглося тільки іконописання.
Незважаючи на помітний занепад культури, в цей період поступово виникли певні передумови для болгарського національного Відродження.
Першим ідеологом болгарського національно-визвольного руху є чернець Хілендарського та Зографського монастирів Паїсій (1722-1798рр.). Він прибув у святые горы Афонские, у Хілендарський монастир, де займався самоосвітою. У 1762 р. почав писати історію свого народу. Працюючи над книгою, він використовував історичні матеріали на російському перекладі: - Книгу историографию початия имене, слави и расширения и их царей и владетелей (1722р.)дубровницького абата Мавро Орбини і книгу італійського кардинала Цезаря Барона Годовые дела церковные(1719). Ці і інші джерела лягли в основу праці Паїсія Хілендарського Історію словяно-болгарську, яка була не тільки нагадуванням про минулу велич Болгарської держави, а й закликом до сучасників поважати рідну мову, культуру, Батьківщину.
В цій книзі Паїсій виступає як син свого часу, стурбований витягом практичного досвіду із історії. В попередні мові до книги, що розкривала методологію її автора (В користі від історії)сказано : Ведание прежде бывших в мире сем вещей и деяний живших на земле не токмо полезно, но и зело потребно есть, любомудрый читатель. Аще навыкнешь сие часто прочитывать, обогатишься разумом и не будешь весьма неискусен и младым детям и простим человекам безответен, егда по случаю вопросят тебя о прежде бывшем в мире… И в другом месте: Зри, кролика польза от истории. Така установка адресована читателям и слушателям, кои ревнуют и усердствуют ради своего болгарского рода. Вона пронизана усі твори. Паїсій звертається до громадян, на їх совість тих, хто звертається на чужу політику і на чужу мову... соромиться признати себе болгаріном. Докір таким громадянам проходить через весь твір.
Основну частину твору складає Зібрання історичне о народі і о царях болгарських, О вчителях словенських. Ці розділи розповідають про походження болгар, як розвивались і формувались незалежні болгарські царства, як зявлялась словянська церква і писемність.
Протиставляючи славетній минувшині принизливу дійсність, Паїсій Хілендарський звертався до патріотичних почуттів болгар. При цьому, винуватцями політики денаціоналізації він уважав не тільки османів, а й греків. Праця Паїсія містила, таким чином, першу писемну програму духовного відродження болгар яке, на його думку, було можливим лише через просвітницьку роботу, освідчінність народних мас.
Паїсій Хілендарський досяг своєї мити. Він пробудив у болгарському народі патріотичні почуття. Історія зберегла досить багато імен його послідовників. Найвідоміший із них єпископ Софроній Врачанський (Стойко Владиславов) (1739-1813рр.), родом з міста Котел, син скототоргівця. На місці котленського священика проявив себе як переписувач церковних книг. З 1794 р. очолює Врачанську єпархію, але покинув батьківщину і поїхав у Бухарест, де займався літературною діяльністю. Софроній автор збірників Повчання і слово сказання на свята господні (1802р.) і Повчання і повчальні розповідями (1802р.).Працями Софронія випущена болгарська печатна книга Кіріакодроміон сіреч Недільник(1806,Римникі), Театрон політікон сіре гражданське позоріште(1809р.).
Найбільш значеним твором Софронія є його автобіографічна праця Житіє та страждання грішного Софронія(1805р.)
Автор цих книг показується як фігура національного Відродження як філософ, просвітитель, гуманіст. Його уява направлена на визволення особистості від сліпого спрямування догматам релігії. Його програма розкрита у Повчальних розповідях, серед цих розповідях значні Міфологія Сантіпи Філософа, Езопові басні. Усі вони прославляють безцінний розум людини, в той же час як богословя примушувало особистість ходити, подібно сліпому, в темряві.
Повчає читачів добрим і розумним річчям, Софроній звертається до жанру філософського іносказанні, басні. По його розумінню рабська залежність болгарського народу пояснюється неосвіченністтю. Софроній повторює головну думку кожний повинен думати своїм розумом: Відкрийте очі і розум ваш, о, болгари, чада мої, і розумійте, і подивіться розумно, і поміркуйте розумом вашим, і зрозумійте, що ви робите!.
Софроній подібно своєму учителю Паїсію, він кличе кожного зрозуміти книжне вчення мудре, злате, з радістю дивитись на сина свого, прикрашеного розумом.
Головний твір Софронія Житіє та страждання грішного Софронія - являє описом одісеї його автора, хоча і займавшого церковний піст, але повністю немавшого елементарних цивільних прав, що особливо відбувалося під час кирджалійських безчинств. Цей твір Софронія о його злокліннях в роки безправя, які робили розбійники. Правдивий твір про самого себе розповідає і про життя залежного народу. Твір має короткі епізоди і драматичні сцени, автор використовував діалог, іронію, емоційні вставки. Житіє написано живою мовою, відрізняється фольклорною метафорікої: ми есть райя. Боягузи