Амортизаційна політика підприємства

Курсовой проект - Экономика

Другие курсовые по предмету Экономика

ння. При цьому норму амортизації при використанні прямолінійного методу можна представити як:

 

(1.5)

 

де А річна сума амортизаційних відрахувань за рік, грн.;

Са вартість обєкта, що амортизується, грн.

Перетворивши дану формулу, одержимо норму амортизації для методу, що розглядається:

 

(1.6)

 

Даний метод нарахування амортизації не припускає обовязкової наявності ліквідаційної вартості обєкта основних засобів. При цьому дотримується правило, при якому сума амортизації останнього року розраховується таким чином, щоб залишкова вартість обєкта в кінці експлуатаційного періоду була не менша його ліквідаційної вартості.

  1. Кумулятивний метод

Річна сума амортизації в цьому методі визначається як добуток амортизуючої вартості й кумулятивного коефіцієнта:

 

(1.7)

 

де кумулятивний коефіцієнт;

первісна вартість;

ліквідаційна вартість.

Кумулятивний коефіцієнт розраховується діленням кількості років, що залишилась до кінця строку корисного використання обєкта, на суму чисел років корисного використання цього обєкта.

Кумулятивний коефіцієнт можна розрахувати по формулі:

 

(1.8)

 

де - кількість років, що залишилися до кінця очікуваного строку використання обєкта основних засобів;

сума чисел років корисного використання обєкта основних засобів.

Сума чисел років це результат сумування порядкових номерів тих років, протягом яких функціонує обєкт.

Якщо строк експлуатації обєкта досить довгий, суму чисел років визначають по формулі кумулятивного числа:

 

(1.9)

 

де N строк корисного використання обєкта основних засобів, роки.

Визначення суми амортизації методом зменшення залишкової вартості та кумулятивним методом є найбільш прогресивними з точка зору методології бухгалтерського обліку наведена нижче:

  1. у перші роки, коли інтенсивність використання обєкту максимальна, амортизується більша частина його вартості;
  2. у перші роки накопичуються кошти для заміни обєкта, що амортизується;
  3. забезпечується можливість збільшення частини витрат на ремонт обєктів, що амортизуються, що приходиться на останні роки експлуатації без відповідного збільшення витрат виробництва (собівартості продукції) за рахунок того, що сума нарахування амортизації в ці роки зменшується.
  4. Виробничий метод

Для окремих видів основних засобів нарахування амортизації здійснюється на підставі сумарної кількості виробленої продукції обєктом за весь період його експлуатації у відповідних одиницях виміру (одиницях виробленої продукції, відпрацьованих годинах, кілометрах пробігу та ін.).

Місячна сума амортизації визначається виходячи з фактичного місячного обсягу продукції (робіт, послуг) і виробничої ставки амортизації.

Виробнича ставка амортизації обчислюється співвідношенням амортизуючої вартості обєкта основних засобів і плануючого обсягу продукції (робіт, послуг) за весь строк корисного використання такого обєкта основних засобів. Як ми вже відзначали, вартістю обєкта основних засобів, що амортизується, є первісна вартість, зменшена на його ліквідаційну вартість.

Таким чином, норму амортизації за цей методі можна розрахувати за формулою:

 

(1.10)

 

де норма амортизації, частка;

первісна вартість обєкта основних засобів, грн.;

ліквідаційна вартість обєкта основних засобів, грн.;

розрахунковий обсяг діяльності (виробництва), одиниці.

При використанні даного методу сума амортизації, що визнається витратами звітного періоду, і балансова вартість обєкта при використанні даного методу змінюються в порівнянні з попереднім періодом прямопропорційно обсягу виготовленої продукції (робіт, послуг).

В основі цього методу лежить припущення, що фактично отриманий дохід від експлуатації відповідного матеріального активу в кожному звітному періоді повязаний з випуском одиниць продукції, виробленої з його участю в цих звітних періодах. Існує думка, що на такий вид устаткування, як верстат, амортизація повинна нараховуватися в облікових цілях пропорційно одиницям виробленої на ньому продукції в кожному звітному періоді (на основі первинно визначеного загального випуску продукції), а не просто пропорційно часу з початку експлуатації (як передбачає прямолінійний метод). При цьому стверджується, що більшість виробничих активів беруть участь у створенні доходу (і відповідно зношуються) тільки тоді, коли вони використовуються у виробництві, а не просто з часом.

Метод нарахування зношування пропорційно випуску продукції теж дуже простий, раціональний і систематичний. Його найкраще використовувати в тому випадку, коли можна визначити фактичний обсяг виробленої продукції активом, на який нараховується зношування. Використання також доцільне, коли економічна вигода того чи іншого необоротного активу зменшується у звязку з експлуатацією його у виробництві, а не у звязку з впливом часу на нього. Цей метод забезпечує також відповідність суми амортизації, що визнається витратами поточного періоду, отриманим доходам, у випадку якщо використання відповідного необоротного активу неоднаково в різні періоди. Однак, незважаючи на всі плюси, цей метод у за кордонній практиці не знайшов широкого застосування, оскільки неможливо або дуже складно визначити фактичний обсяг продукції, вироблено