Модель адміністративного судочинства Австрії
Информация - Юриспруденция, право, государство
Другие материалы по предмету Юриспруденция, право, государство
удами є Вищі земельні суди в їх окрузі, за винятком управлінських органів нижчих судів і суддів, призначених до вищих земельних судів, а також Верховний суд Австрії для всіх інших суддів (111 ЗпСС).
Поряд з цією дисциплінарною відповідальністю ЗпСС відомі ще деякі фактичні обставини, які можуть виправдовувати зміни суддівських службових відносин як таких: перевід в інтересах судочинства ( 82 абз.1 ЗпСС), у звязку з виникненням родинних стосунків ( 82 абз.2 ЗпСС), у звязку з хворобою та неспроможністю виконувати службові обовязки ( 84 абз. 1 ЗпСС). Зміни службових суддівських відносин можуть відбуватися тільки за рішенням суду у службових справах, 99, 93 ЗпСС. Судами у службових справах є вищі земельні суди та Верховний суд Австрії з тими самими повноваженнями, як і стосовно дисциплінарних справ, 90 ЗпСС.
Створені в кожному суді сенати по персоналу (пар. 37 ЗпСС). Цим сенатам по персоналу належить право пропозиції під час призначення та підвищення суддів ( 32 ЗпСС). Сенати по персоналу виконують також завдання по описанню виконання служби суддями ( 52 ЗпСС), критерії якого визначені в 54 абз. 1 ЗпСС. Оцінка описання служби є частково підставою для підвищення на наступну сходинку оплати та для підвищення по службі. Воно долучається до посадового посвідчення. Проти результату описання службової діяльності передбачається можливість внесення скарги до сенату по персоналу наступного за інстанцією суду. Сенати по персоналу складаються з президента та віце-президента відповідного суду як його членів за посадою. До цього складу ще додаються обрані члени. їх кількість становить у Верховній судовій Палаті Австрії шість осіб, в інших судах на одну більше, якщо в цьому суді більше віце-президентів.
Розглядаючи адміністративне право як галузь права, яка регулює діяльність виконавчих органів, які в своїй адміністративній діяльності ґрунтуються на відповідних законодавчих актах, а також підзаконних нормативних актах (інструкціях, положеннях, статутах, наказах тощо), адміністративну відповідальність слід розглядати як відповідальність посадової особи, тобто особи, яка перебуває на певній державній службі, яка порушила певні правові норми, що регулюють стосунки у соціальній, економічній та інших сферах і, відповідно, порушують права особи й громадянина зокрема і суспільства в цілому.
Базуючись на проведеному аналізі, зазначимо, що теоретичні положення які містяться в наукових дослідженнях провідних українських вчених з адміністративного права мають розцінюватися не як коментарі до чинного законодавства, яке в свою чергу є узагальненням та систематизацією правил суспільного життя, а як інноваційні рекомендації щодо підвищення ефективності діяльності державної влади з метою оптимізації соціально-економічних процесів у державі.