Модель адміністративного судочинства Австрії
Информация - Юриспруденция, право, государство
Другие материалы по предмету Юриспруденция, право, государство
ади у вищих фінансових органах. До всіх інших сенатів повинні входити також (хоча б по одному) судді, що мають право на зайняття посади у загальних органах державного управління. Сенати постановляють рішення з конкретних правових спорів, компетенція яких закріплена пленумом. Один суддя може входити до кількох сенатів.
Крім сенатів з пяти суддів, створюються процедурні сенати з трьох суддів (головуючого, доповідача і члена суду, який є старшим за званням серед інших). Такі сенати приймають рішення:
1) про відхилення скарги або прохання, якщо доповідачеві не дозволено приймати рішення самостійно;
2) про припинення провадження у справі;
3) щодо клопотання про визнання скарги такою, що припиняє дії самим фактом подання;
4) щодо клопотання про поновлення провадження, якщо це стосується провадження, яке було закінчено у сенаті складом трьох суддів;
5) щодо клопотання про відновлення попереднього положення у випадках, коли провадження ще не було розпочато або коли клопотання стосується провадження, яке вже було закінчено у сенаті складом з трьох суддів;
6) щодо клопотання про компенсацію витрат, якщо це клопотання було подане вже після закінчення провадження;
7) про заперечення проти права вимоги, що випливають з рішення або постанови Адміністративного суду, коли заперечення грунтуються на фактах, що анулюють або нейтралізують це право, які виникли після видання виконавчих документів.
Крім процедурних питань сенат з трьох суддів має право приймати рішення за суттю, за скаргою у справах про адміністративні стягнення, якщо зміст правового спору є простий, достатньо встановлений і очевидний завдяки попередній судовій практиці. Якщо процедурний сенат приймає позитивне рішення, то провадження за суттю продовжує сенат із пяти суддів.
За необхідністю може бути створений розширений сенат до сенату з пяти суддів залучаються ще чотири судді. Такий склад сенату утворюється, якщо ухвала має розбіжності з попередньою судовою практикою Адміністративного суду; правове питання, яке необхідно вирішити, не знаходить у практиці Адміністративного суду однакового рішення.
У випадках, передбачених ст. 132 Федеральної Конституції, Адміністративний суд може при ухваленні рішення обмежитися вирішенням окремих важливих правових питань і доручити відповідному органу прийняти рішення, керуючись правовими позиціями, що сформулював суд. Такі дії керуючий орган повинен зробити протягом того строку, що вказав суд, але не більш як за вісім тижнів.
Скасування судом тієї вказівки чи акта управлінського органу, що оскаржується, передбачає як наслідок поновлення того правового становища, що мало місце до здійснення управлінських дій. Судове рішення проголошується від імені Республіки. Якщо судовий розгляд відбувався у присутності сторін і вони залишилися присутніми в залі засідання, то головуючий повинен після прийняття рішення терміново оприлюднити його разом з його мотивами.
Закон передбачає поновлення провадження, що вже закінчилось, ухвалою судового рішення, але лише за клопотанням будь-якої із сторін і якщо: 1) судове рішення спровоковане діями, які переслідуються у судовому порядку, або іншим нечесним шляхом; 2) висновки суду ґрунтуються на помилковому твердженні про пропущення передбаченого законом строку (у разі відсутності у цьому винних сторін); 3) з часом стало відомо про існування чинного судового рішення, зміст якого створює протиріччя з прийнятим рішенням суду; 4) під час судового провадження не дотримано положень процедурних правил щодо необхідності заслухати пояснення сторін у справі, внаслідок чого рішення могло бути іншого змісту; 5) судове провадження припинено з мотивів безпредметності скарги, однак дії, що були вжиті відповідним органом і призвели до її безпредметності, потім були скасовані. Закон регулює процедуру і порядок поновлення попереднього положення, а також порядок вирішення всіх питань, які стосуються судових витрат.
Окремим блоком норм регулюються питання, що стосуються порядку розгляду скарг щодо судових рішень у справах, повязаних зі службовою відповідальністю і відповідальністю органів. Сторонами процесу в цих випадках є 1) суд, який подав клопотання або 2) орган, що видав управлінський акт, та безпосередні учасники правовідносин, за яких виник спір. Провадження у таких випадках має бути прискореним. Адміністративний суд зобовязує орган, що видав акт, протягом двох тижнів подати в суд матеріали адміністративного провадження, якщо вони не були додані до актів суду, що подав клопотання.
Досвід Австрії в чомусь може бути цікавим для загального уявлення і розуміння сфери галузевої діяльності органів країн Європи, що здійснюють у відповідних державах адміністративну юрисдикцію. Можливо, цей досвід буде корисний для розробників законодавства нашої країни щодо цього напряму судової реформи.
Адміністративна реформа є складовою більш масштабного процесу трансформації суспільних відносин в Україні. Вона здійснюється паралельно з іншими реформами: конституційною, судово-правовою, економічною та іншими. Згідно з Концепцією адміністративної реформи, в Україні планується здійснювати систематизацію адміністративного права, насамперед, шляхом його кодифікації. Концепцією передбачено, що першим результатом використання саме цього способу систематизації повинно стати прийняття Кодексу про адміністративні проступки, Кодексу загальних правил поведінки державних службовців, Адмініст