Механізм приводу щокової дробарки
Дипломная работа - Разное
Другие дипломы по предмету Разное
?і Н=50 мм від осі ординат на продовженні вісі абсцис;
Отримана крива ОК є графіком робіт сил опору.
Оскільки за цикл усталеного руху робота рушійних сил дорівнює роботі сил опору, та зєднавши т.О з т.К отримаємо графік робіт рушійних сил.
3. Побудова графіка надлишкової роботи
Виконавши алгебраїчне сумування ординат граіфка робіт рушійних сил (беремо зі знаком +) та графіка робіт сил корисного опору (беремо зі знаком -).
4. Масштабні коефіцієнти побудови графіків
5. Побудова графіка зведених моментів інерції Ізв.
Для цього визначаємо зведений момент інерції для 12-ти положень механізму. Оскільки умовою зведення є рівність кінетичних енергій , та
За цією формулою знаходимо зведені моменти інерції в 12-ти положеннях. Результати заносимо в таблицю 3.1.
Розрахуємо зведений момент інерції для 3-го положення механізму.
Значення зведених моментів інерції
№пол.Ізв, кгм201,1412,4423,7133,9142,6150,961,3273,6684,993,53101,54110,14
За даними табл. 3.1 будуємо графік зведених моментів інерції, повернений на 900, в масштабі
6. Побудова діаграми Віттенбауера
Для визначення момента інерції маховика необхідно сопчатку визначити максимальний приріст кінетичної енергії , так як.
визначаємо з діаграми Віттенбауера. Спочатку визначаємо кути, під якими будуть проведені дотичні до діаграми.
При відомих значеннях , проводимо дотичні до діаграми Віттенбауера. Там де ці лінії перетнуть ординату , виділяємо відрізок ав.
Визначаємо момент інерції маховика:
.
7. Визначення геометричних розмірів маховика
Оскільки за попередніми розрахунками момент інерції маховика має велике значення і розміри маховика вийдуть великими, доцільно розмістити маховик на валу електродвигуна. Тоді момент інерції маховика буде мати таке значення:
.
Конструктивно приймаємо, що маховик виготовлений в вигдяді диска з масою, зосередженою на ободі, момент інерції якого:
Тоді зовнішній діаметр маховика розраховуємо за формулою:
де- відошення ширини маховика до його діаметра, яке рекомендується приймати в межах (приймаємо ); - густина матеріалу (для чавуна ).
Ширина обода маховика:
Знаходимо масу маховика:
Знаходимо колову швидкість обода маховика:
Така швидкість дрпустима для чавунних маховиків (- допустима колова швидкість обода чавунних маховиків).
Глава 4. Геометричний синтез зовнішнього евольвентного нульового прямозубого зачеплення
Вихідні дані:
мм - модуль;
- число зубців першого колеса;
- число зубців другого колеса;
- коефіцієнт висоти головки зубця;
- коефіцієнт висоти ніжки зубця;
- коефіцієнт радіального зазору;
- коефіцієнт округлення біля ніжки зубця;
- кут профілю.
1. Визначення геометричних параметрів зубчастого зачеплення
Визначаємо крок зачеплення
мм.
Визначаємо радіуси ділильних кіл:
мм;
мм.
Визначаємо радіуси основних кіл:
мм;
мм.
Визначаємо товщини зубців:
мм;
мм.
Визначаємо радіуси западин:
мм;
мм.
Визначаємо міжосьову відстань:
мм.
Визначаємо радіуси початкових кіл:
мм;
мм.
Визначаємо висоту зубців:
мм.
Визначаємо радіуси вершин зубців:
мм;
мм.
На форматі А1 проводимо побудову зовнішнього нульового прямозубого
зчеплення в такій послідовності:
- Проводимо лінію центрів і відкладаємо на ній у масштабі М 2:1 міжосьову відстань центрову відстань = О1О2 = 220,5 мм.
З точки О1 проводимо початкове коло для 1-го колеса радіусом R1 і З точки О2 - коло, радіусом R2. З метою збільшення масштабу побудови проводимо тільки частину кола. Також проводимо з центрів коліс основні кола, кола виступів і впадин.
До початкових кіл проводимо дотичну Т1-Т2 через полюс Р (точку дотику початкових кіл коліс) і під кутом зачеплення a=200 проводимо нормаль N1N2 (лінію зачеплення).
З центрів коліс О1 і О2 опускаємо перпендикуляри О1А і О2В на нормаль N1N2. О1А і О2В являються радіусами кіл R01 і R02. Отриманий відрізок АВ називається теоретичною лінією зачеплення.
- Для побудови евольвенти першого колеса довжиною АР з точки А робимо засічку на основному колі. Отримуємо точку 1.
Дугу основного кола А-1 ділимо на три рівні частини. Точки ділення позначаємо 1, 2, 3, 4. Точка співпадає з точкою А. Продовживши ділення за точку А, отримуємо точки 5,6,7.
Отримані точки 1 - 6 з'єднуємо центром колеса О1 і проводимо дотичні до основного кола через ці точки.
З точки А радіусом АР проводимо дугу уверх до найближчої дотичної. Отримаємо точку 3'.
З точки 3 радіусом 3-3' проводимо дугу до наступної дотичної 2 і так далі до дотичної 1.
Далі точки А радіусом АР вниз від лінії зачеплення проводимо дугу до найближчої дотичної 5 і т. д., доки ця дуга не перетне коло виступів. Побудована крива буде евольвентою від основного кола до кола виступів.
- Відкладаємо в масштабі по початковому колу від полюсу Р половину то?/p>