Методичні особливості розвитку фізичних здібностей юних гімнастів

Курсовой проект - Медицина, физкультура, здравоохранение

Другие курсовые по предмету Медицина, физкультура, здравоохранение

?ах, що не вимагають максимальної потужності, але повинні виконуватися точно у просторі, за часом і ступені мязових зусиль.

Достатньо сильно впливає на мязову систему тривала дія силових вправ на локальну групу мязів, якщо після такої роботи наступна робота на витривалість, то розвивається локальна мязова витривалість. В енергетичному плані будь-яка мязова робота вимагає участі декількох видів енергетичних ресурсів. За даними Н. В. Яружного (1984), енергозабезпечення за часом розгортається так:

 

Час роботиАлактатний режимГліколітичний режимАеробний режим10 с

1020 с

2045 с50%

40%

30,3 %

49%

44,2%2,7 %

11 %

25,8 %

Таким чином, енергозабезпечення мязової роботи різної потужності здійснюється з застосуванням всіх режимів енергоутворення. Залежно від потужності змінюються тільки приорітети у одержанні енергії.

На прояв силового хисту впливає гнучкість. На думку Ю. В. Менхіна (1989), пасивна гнучкість може впливати на прояв сили:

1) чим більше рухливість в суглобах, тим більше виявляються розтягнуті мязи, а значить, тим більшу динамічну і швидкісну силу вони можуть проявити при інших рівних умовах;

2) чим більше пасивна рухливість, тим при більшій кількості положень (кутів) у суглобі може бути проявлена статична сила.

У взаємовідносинах силового хисту і активної гнучкості спостерігається такий звязок:

1) чим більше активна гнучкість, тим при більшій кількості положень (кутів) у суглобі може бути проявлена статична сила;

2) чим більше рівень статичної сили, тим більше на суглобній амплітуді може бути зафіксовано кутів;

3) чим більша динамічна (повільна) сила, тим на більшу відстань може бути здійснено відповідний (повільний) рух в суглобі;

4) чим більша швидкісна сила, тим на більшу відстань може бути здійснено рух в суглобі.

Таким чином, прояв і розвиток рухових здібностей взаємозвязаний. Рухові здібності це якісна сторона рухової функції людини.

ВИСНОВОК

 

  1. Усе сказане дозволяє зробити наступні висновки. Спортивний відбір проводиться поетапно. Кожен його етап має специфічні задачі і цільові настанови. Спортивна орієнтація виходить з оцінки можливостей конкретної людини, на основі якої виробляється вибір найбільш підходящої для нього спортивної діяльності. Спортивний відбір виходить з вимог виду спорту, з обліком яких здійснюється відбір найбільш придатних для нього людей.
  2. Існує декілька точок зору відносно залежності фізичних якостей від спадкових ознак. Одні підтримують дану думку, інші навпаки, заперечують. Взагалі, в кожної людини є можливість досягти значних результатів в спорті, але починати займатися спортом потрібно з раннього віку.
  3. До спортивних занять залучається якомога більша кількість обдарованих у спортивному відношенні дітей і підлітків. Широко розгортається робота з агітації і пропаганди спорту. Доцільно організовувати спортивні секції в загальноосвітніх школах, де б під керівництвом учителя фізкультури і при участі тренера спортивної школи проводилися заняття по обраному виді спорту. Ефективний спортивний відбір може бути здійснений на основі тривалих комплексних досліджень, що припускають аналіз особистості спортсмена в цілому і його спортивних здібностях на основі педагогічних, медико-біологічних, психологічних і соціологічних критеріїв відбору. На першому етапі відбору проводять тестування, за результатами яких судять про рівень розвитку фізичних якостей та відповідність вимогам певного виду спорту.
  4. Основними задачами першого етапу відбору (первинний відбір) є визначення придатності дітей і підлітків до спортивного удосконалювання шляхом виявлення їхніх задатків, що лежать в основі розвитку здібностей, оцінка ступеня рухової активності.

ЛІТЕРАТУРА

 

  1. Ананьев Б. Г. О взаимосвязи и развитии способностей и характера. М.: АПН РСФСР, 1956.
  2. Бриль М. С. Отбор в спортивных играх. М.: ФиС, 1980.
  3. Бахрах И. И., Дорохов Р. Н. Прогнозирование морфологических показателен у детей и подростков. В сб.: Возраст и становление спортивного мастерства, Смоленск, 1974.
  4. Вайцеховский С. М. Книга тренера. М.: ФиС, 1971.
  5. Волков В. М. Тренеру о подростке. М.: ФнС, 1973.
  6. Волков В. М. Актуальные вопросы биологии спортивного отбора.ТиП, 1974, № 3.
  7. Волков В. М. Биологические аспекты отбора и управления в юношеском спорте. В сб.: Возраст и становление спортивного мастерства. Смоленск, 1974.
  8. Волков В. М., Ромашов А. В., Николаев Н. Н. Спортивные способности детей. Смоленск, 1981.
  9. Волков В. М. Спортивный отбор (медико-биологический очерк). Смоленск, 1979.
  10. Волков Л. В. Виховання фізичних здібностей учнів. К.: Рад. шк., 1980. 102 с.
  11. Воробьев А. Н. Тяжелоатлетический спорт. Очерки по физиологии и спортивной тренировке. М.: ФиС, 1977.
  12. Годик М. А., Шанина Т. А., Шатикова Г. Ф. О методике тестирования физического состояния детей. ТиП, 1973, № 8.
  13. Гужаловский А. А. Этапность развития физических (двигательных) качеств и проблема оптимизации физической подготовки детей школьного возраста. Докт. дисс. М., 1980.
  14. Маркосян А. А. Основы морфологии и физиологии развития организма детей и подростков. М.: Медицина, 1969. 571 с.
  15. Платонов В.Н. Теория и методика спортивной тренировки. - К.: Вища шк., 1984. 352 с.
  16. Платонов В.Н. Теория спорта. К., 1981.
  17. Платонов В.Н. Общая теория подготовки спортсменов в олимпийском спорте. К.: Ол. литература, 1997.
  18. Романенко В. А. Двигательные способности человека. Донецк.: Новый мир, УК Цен