Методичні особливості розвитку фізичних здібностей юних гімнастів
Курсовой проект - Медицина, физкультура, здравоохранение
Другие курсовые по предмету Медицина, физкультура, здравоохранение
?ах, що не вимагають максимальної потужності, але повинні виконуватися точно у просторі, за часом і ступені мязових зусиль.
Достатньо сильно впливає на мязову систему тривала дія силових вправ на локальну групу мязів, якщо після такої роботи наступна робота на витривалість, то розвивається локальна мязова витривалість. В енергетичному плані будь-яка мязова робота вимагає участі декількох видів енергетичних ресурсів. За даними Н. В. Яружного (1984), енергозабезпечення за часом розгортається так:
Час роботиАлактатний режимГліколітичний режимАеробний режим10 с
1020 с
2045 с50%
40%
30,3 %
49%
44,2%2,7 %
11 %
25,8 %
Таким чином, енергозабезпечення мязової роботи різної потужності здійснюється з застосуванням всіх режимів енергоутворення. Залежно від потужності змінюються тільки приорітети у одержанні енергії.
На прояв силового хисту впливає гнучкість. На думку Ю. В. Менхіна (1989), пасивна гнучкість може впливати на прояв сили:
1) чим більше рухливість в суглобах, тим більше виявляються розтягнуті мязи, а значить, тим більшу динамічну і швидкісну силу вони можуть проявити при інших рівних умовах;
2) чим більше пасивна рухливість, тим при більшій кількості положень (кутів) у суглобі може бути проявлена статична сила.
У взаємовідносинах силового хисту і активної гнучкості спостерігається такий звязок:
1) чим більше активна гнучкість, тим при більшій кількості положень (кутів) у суглобі може бути проявлена статична сила;
2) чим більше рівень статичної сили, тим більше на суглобній амплітуді може бути зафіксовано кутів;
3) чим більша динамічна (повільна) сила, тим на більшу відстань може бути здійснено відповідний (повільний) рух в суглобі;
4) чим більша швидкісна сила, тим на більшу відстань може бути здійснено рух в суглобі.
Таким чином, прояв і розвиток рухових здібностей взаємозвязаний. Рухові здібності це якісна сторона рухової функції людини.
ВИСНОВОК
- Усе сказане дозволяє зробити наступні висновки. Спортивний відбір проводиться поетапно. Кожен його етап має специфічні задачі і цільові настанови. Спортивна орієнтація виходить з оцінки можливостей конкретної людини, на основі якої виробляється вибір найбільш підходящої для нього спортивної діяльності. Спортивний відбір виходить з вимог виду спорту, з обліком яких здійснюється відбір найбільш придатних для нього людей.
- Існує декілька точок зору відносно залежності фізичних якостей від спадкових ознак. Одні підтримують дану думку, інші навпаки, заперечують. Взагалі, в кожної людини є можливість досягти значних результатів в спорті, але починати займатися спортом потрібно з раннього віку.
- До спортивних занять залучається якомога більша кількість обдарованих у спортивному відношенні дітей і підлітків. Широко розгортається робота з агітації і пропаганди спорту. Доцільно організовувати спортивні секції в загальноосвітніх школах, де б під керівництвом учителя фізкультури і при участі тренера спортивної школи проводилися заняття по обраному виді спорту. Ефективний спортивний відбір може бути здійснений на основі тривалих комплексних досліджень, що припускають аналіз особистості спортсмена в цілому і його спортивних здібностях на основі педагогічних, медико-біологічних, психологічних і соціологічних критеріїв відбору. На першому етапі відбору проводять тестування, за результатами яких судять про рівень розвитку фізичних якостей та відповідність вимогам певного виду спорту.
- Основними задачами першого етапу відбору (первинний відбір) є визначення придатності дітей і підлітків до спортивного удосконалювання шляхом виявлення їхніх задатків, що лежать в основі розвитку здібностей, оцінка ступеня рухової активності.
ЛІТЕРАТУРА
- Ананьев Б. Г. О взаимосвязи и развитии способностей и характера. М.: АПН РСФСР, 1956.
- Бриль М. С. Отбор в спортивных играх. М.: ФиС, 1980.
- Бахрах И. И., Дорохов Р. Н. Прогнозирование морфологических показателен у детей и подростков. В сб.: Возраст и становление спортивного мастерства, Смоленск, 1974.
- Вайцеховский С. М. Книга тренера. М.: ФиС, 1971.
- Волков В. М. Тренеру о подростке. М.: ФнС, 1973.
- Волков В. М. Актуальные вопросы биологии спортивного отбора.ТиП, 1974, № 3.
- Волков В. М. Биологические аспекты отбора и управления в юношеском спорте. В сб.: Возраст и становление спортивного мастерства. Смоленск, 1974.
- Волков В. М., Ромашов А. В., Николаев Н. Н. Спортивные способности детей. Смоленск, 1981.
- Волков В. М. Спортивный отбор (медико-биологический очерк). Смоленск, 1979.
- Волков Л. В. Виховання фізичних здібностей учнів. К.: Рад. шк., 1980. 102 с.
- Воробьев А. Н. Тяжелоатлетический спорт. Очерки по физиологии и спортивной тренировке. М.: ФиС, 1977.
- Годик М. А., Шанина Т. А., Шатикова Г. Ф. О методике тестирования физического состояния детей. ТиП, 1973, № 8.
- Гужаловский А. А. Этапность развития физических (двигательных) качеств и проблема оптимизации физической подготовки детей школьного возраста. Докт. дисс. М., 1980.
- Маркосян А. А. Основы морфологии и физиологии развития организма детей и подростков. М.: Медицина, 1969. 571 с.
- Платонов В.Н. Теория и методика спортивной тренировки. - К.: Вища шк., 1984. 352 с.
- Платонов В.Н. Теория спорта. К., 1981.
- Платонов В.Н. Общая теория подготовки спортсменов в олимпийском спорте. К.: Ол. литература, 1997.
- Романенко В. А. Двигательные способности человека. Донецк.: Новый мир, УК Цен