Методичні особливості розвитку фізичних здібностей юних гімнастів
Курсовой проект - Медицина, физкультура, здравоохранение
Другие курсовые по предмету Медицина, физкультура, здравоохранение
(близнюковий метод).
Особливо важкою є оцінка частки впливу спадкових або середовищних факторів на формування здібностей. Будь-який спадкоємний фактор буде впливати по-різному в різних умовах середовища, а будь-який фактор буде по-різному впливати на різний спадкоємний матеріал. Спроби такої оцінки будуть безуспішними доти, поки не будуть враховані і кількісно обмірювані всі незліченні фактори зовнішнього середовища, а також динаміка взаємодії їх з генотипом від моменту зачаття до кінця життя. Варто завжди уникати спрощення цієї проблеми. Гени не визначають здатності самі по собі, а лише задатки, або, як часто тепер говорять, норму реакції на средовые впливу. Виховання і навчання також не всесильні. Не можна робити таких заяв, які робив американський педагог Дж. Вотсон: "Дайте мені дюжину дітей, і я зроблю з них усе, що захочу: лікаря, юриста, торговця, художника і навіть злодія". Ця фраза довгі роки була символом могутності виховання й утворення [9].
Педагогічний оптимізм полягає не у твердженні, що шляхом правильного навчання в кожної людини можна розвити будь-яку здатність безмежно, а у визнанні того факту, що серед нормальних людей немає жодного, хто був би ні до чого не здатний. Визнання людини нездатним у якій-небудь області не означає його неповноцінності взагалі. Воно означає лише те, що його здатності лежать не в цій області, а в іншій. "Для кожної людини, говорить видний радянський психіатр В. М. Банщиків, незважаючи на складність соціальної організації особистості, існує якась біологічно обумовлена "екологічна ніша, в умовах якої він буде найкраще працювати, довше зберігати здоровя і буде більш корисний суспільству.
Ідею спадковості таланту вперше науково намагався розвити англійський психолог і антрополог Гальтон. Він вивчав родоводи самих різних видатних людей (полководців і політичних діячів, письменників, поетів і музикантів, юристів і вчених) і прийшов до висновку, що талант і особливо виняткова обдарованість успадковуються.
Таким чином, можна зробити висновок про те, що є функції, для яких необхідний тільки винятковий генотип. Але це не виходить, що талант генетично жорстко детерминирован.
У випадках виняткової, обдарованості мова йде вже не про здібності, а про талант і навіть про геніальність. Імовірно, у человекознании немає іншої такої проблеми, яка б викликала настільки велику увагу й активність у вивченні і яка б так мало дала в результаті цього вивчення, як проблема інтелектуальних розходжень. Прикладом може служити так називаний коефіцієнт розумового розвитку. Слід зазначити, що дотепер не існує повного визначення поняття "інтелект", а методи виміри тепер критикуються.
Однак багато хто вважають, що не визначає здатності людини. Творчі досягнення особистості від здатності створювати нові поняття і формувати нові навички, тобто від її креативности. На сьогодні немає ще надійних методів виміру креативности. Поняття "талановита людина" обовязково крім здібностей повинне включати а себе мотивацію, тобто пристрасть до будь-якої справи.
Якої ж риси характеру відрізняють творчу особистість? Її відрізняють величезна працьовитість у тій області знань, який вона цікавиться, оригінальність, самостійність і розкутість мислення, готовність до ризику, сприйнятливість до гумору, зосередженість уваги і "невідступне думание", як говорив И. П. Павлов. Що ж стосується віку розквіту таланта, то по цьому питанню маються самі суперечливі думки. В одних великих людей талант виявлявся дуже рано, в інших пізно [10].
Потрібно відзначити ще одну особливість: обдарованість батьків часто не збігається з обдарованістю дітей не тільки в ступені прояву, але й у специфіці діяльності, іншими словами предмет діяльності в обдарованих батьків і дітей може бути зовсім різним.
Звичайно, обдарованість не може зустрічатися на кожнім кроці, але шляхом правильного навчання і виховання активізувати творчі потенціали широких мас задача цілком реальна.
Так, поняття "здібності" завжди звязано зі співвідношенням природженого і набутого, біологічного і соціального, природного і суспільного. Людина це, істота біосоціальна, похідних двох факторів природного і суспільного, і будь-яка риса його повинна нести в собі відбуток їх взаємодії.
Отже, стійкий інтерес до занять спортом у дітей і підлітків у значній мірі визначається правильністю вибору спортивної спеціалізації, що, у свою чергу, залежить від відповідності індивідуальних особливостей специфіці виду спорту. Спортивна орієнтація виходить з оцінки можливостей конкретної людини, на основі якої виробляється вибір найбільш підходящої для нього спортивної діяльності. При відборі в масовий спорт важливу роль відіграють здібності дитини та елементи спадковості.
РОЗДІЛ 2. ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ ФІЗИЧНИХ ЗДІБНОСТЕЙ ЮНИХ ГІМНАСТІВ НА ПЕРШОМУ ЕТАПІ ПІДГОТОВКИ
2.1 Організація і методика спортивного відбору на першому етапі
Основними задачами першого етапу відбору (первинний відбір) є визначення придатності дітей і підлітків до спортивного удосконалювання шляхом виявлення їх задатків, що лежать в основі розвитку здібностей, оцінка ступеня рухової активності. Можна погодитися з думкою В. І. Пилиповича і І. М. Туревського про те, що на даному етапі основною задачею є відбір узагалі моторно-обдарованих дітей і виявлення їх психомоторного статусу.
До спортивних занять залучається можливо більша кількість обда