Методичні основи роботи над словотворчими афіксами у контексті розділу "Будова слова" у 4 класі
Дипломная работа - Педагогика
Другие дипломы по предмету Педагогика
?о виявів, реалізацій. Морфема одиниця мови. Морф це конкретний вияв, маніфестація морфеми, її видозміни, різновиди, які зустрічаються у складі конкретного слова (словоформи). Морф це одиниця мовлення [5, 17]. Так, наприклад, корінь рук-а у різних формах цього слова може бути представлений у таких звукових різновидах: руц-і, руч-енька. Як бачимо, коренева морфема у цьому прикладі представлена трьома морфами: рук-, руц-, руч.-.
Морфеми залежно від їх значення поділяють на дві основні групи: кореневі й афіксальні ( від лат. affixus прикріплений, тісно зєднаний з чимось). Кореневі морфеми становлять лексичне ядро слова, вони є обовязковою структурною частиною слова, без них не існує слова. Приєднуючи до себе інші структурні сегменти, корінь як центральна морфема у слові породжує нові лексичні одиниці. Афіксальні морфеми службові, це факультативні морфеми, приєднуючись до кореня вони доповнюють і уточнюють його значення, вони можуть бути словотворчі та формотворчі. Афіксальні морфеми представлені в мові префіксами (приростками), суфіксами (наростками), інтерфіксами, постфіксами, флексіями (закінченнями).
З огляду на характер значень морфеми можуть виражати три типи значень: предметне (речове, понятійне), дериваційне і релятивне.
Носієм предметного (понятійного) значення у слові виступає коренева морфема. Так, наприклад, у словах з-друж-ен-ість, у-су-час-н-юва-ти, за-тиш-ок предметне значення виражене у коренях друж-, -час-, -тиш-.
Проте корінь виражає загальне лексичне значення. Конкретизують, уточнюють це значення афікси. Наприклад, корінь жовт- виражає лише загальне поняття кольору. Виступаючи у різних формах та у поєднанні з різними афіксами, коренева морфема отримує більш конкретне чи нове і видозмінене поняття: жовтий, жовтого, жовток, жовтень, жовтизна, жовтіти, пожовтіти, пожовклий, жовтуватий та ін.
Носіями дериваційного значення ( деривація від лат. derivatio відтворюю) у слові є префікси і суфікси. Вони вказують на додаткові ознаки, які уточнюють предметне (понятійне) значення кореня у словах. Наприклад, у словах безпорядок, безхлібя префікс без- не може функціонувати самостійно, проте, поєднуючись з певним коренем, він утворює слова, уточнюючи значення кореня і вказуючи на відсутність чого-небудь; префікс між- виражає значення перебування між чимось: міжгіря, міжгалузевий.
Релятивне значення (від лат. relatio відношення), як правило, виражається флексією, яка вказує на відношення слова до інших слів у реченні. Тому афікси з релятивним (граматичним) значенням іноді називають ще синтаксичними морфемами. Так, наприклад, у слові надмірний флексія -ий показує, що це прикметник чоловічого роду, називного відмінка однини. Це релятивне значення може змінюватися, при змінюванні флексії: надмірного, надмірному.
Релятивне значення не залежить від предметного (речового) значення слова.
Отже, релятивне значення, як і дериваційне, не може виступати самостійно, воно завжди супроводжує речове значення. Наприклад, слово левеня. У корені лев- виражено лексичне значення, яке цілком зрозуміле і вживається у кореневій формі. Суфікс -ен- має значення недоросла істота, проте це значення залежить від кореня лев-. Отже, суфікс ен- конкретизує постійне значення кореня і водночас виступає дериваційною морфемою.
У ролі релятивних морфем можуть виступати не лише флексії, а й суфікси (заєць зайчат-а) і префікси (читати, про-читати).
У складі простого слова української мови передбачаються позиції для чотирьох типів морфем префікса, кореня, суфікса, закінчення. Крім цього, за позицією у структурі слова розрізняють ще такі афіксальні морфеми: інтерфікс, постфікс, конфікс.
Службові морфеми (афікси) відповідно до їх конкретної функції у слові (утворювати нові слова або нові граматичні форми) поділяються на два основні типи: словотворчі і формотворчі.
Словотворчими називають морфеми, які використовуються для утворення нових слів, виступають словотворчими засобами [5, 34]. В українській мові вони складають досить значну кількість. До них належать, наприклад, суфікси іменників: -ар-, -ач-, -ник-, -ик-, -ість, -в-, -ста-; суфікси прикметників: -ат-, -аст-, -ев-, -ов-, -ист-, -н-, -ськ-; префікси дієслів: в-, ви-, до-, за-, від-, над-,
під-, пере-, при-, роз-; постфікси займенників: -будь, -небудь, -сь і т. д. Наприклад: стіл столяр, віз візник; крила крилатий, іскра іскристий; брати перебрати; хто хто-небудь.
Формотворчими (або граматичними) є ті морфеми, за допомогою яких утворюються граматичні форми граматично змінюваних слів. До них належать перш за все флексії відмінюваних і дієвідмінюваних частин мови, а також деякі суфікси, префікси, постфікси: рівний рівніший, кохати кохатися.
Різниця між словотворчими та формотворчими морфемами полягає в тому, що за допомогою перших утворюються слова з новим лексичним значенням, в той час як другі служать для утворення граматичних форм слова.
Значущі частини слова
Частини словаПравилаПриклади1.Корінь Головна значуща частина слова, яка містить у собі лексичне значення слова. море, морський, моряк 2.Префікс Значуща частина слова, що стоїть перед коренем і служить для утворення нових слів і нових форм слів.ліс узлісся 3.Суфікс Значуща частина слова, що стоїть після кореня і служить для творення слів