Методики розслідування хуліганства
Информация - Криминалистика и криминология
Другие материалы по предмету Криминалистика и криминология
прав про хуліганство в основному призначаються судово-медичні експертизи потерпілих і судово-психіатричні експертизи обвинувачених, проведення яких у випадках, передбачених ст.76 КПК України, є обовязкове. Що ж до судово-медичних експертиз речовин-доказів, хімічних, біологічних та криміналістичних експертиз, то вони призначаються луже рідко. Таке становище пояснюється головним чином недооцінкою ролі і значення вказаних експертиз при розслідуванні хуліганських вчинків та недостатньою обізнаністю працівників слідчих органів з досягненнями експертної практики.
Звертає на себе увагу й інше. Як мною вже зазначалося, 95% обвинувачених хуліганські дії вчинили в стані спяніння, причому багато з них зловживали спиртними напоями систематично, протягом тривалого часу. Розслідуючи справи про осіб, які вчинили хуліганство на грунті алкоголізму, слідчий повинен всебічно зясувати цю обставину і в разі необхідності призначити судово-медичну або судово-психіатричну експертизу для встановлення тяжкості захворювання з тим, щоб суд відповідно до ст.14 КК України міг вирішити питання про направлення засудженого на примусове лікування. Проте слідчі в процесі розслідування вказаному питанню здебільшого не приділяють уваги, що приводить до неповноти зібраних матеріалів про особу обвинуваченого. На цей істотний недолік в діяльності слідчих вже зверталась увага в юридичній літературі*.
6. Допити підозрюваних (обвинувачених) проводяться негайно, коли вони затримані або до них обрано запобіжний захід у вигляді взяття під варту, а при
*А.Д.Соловьев.Некоторне вопросьі изучения личности обвиняемого в процессе расследования преступлений.-В сб.: Криминалистика й судебная зкспертиза, вьш.5,К.,1968,стр.б5.
неможливості - не пізніше 24 годин після затримання (от. 107 КПК України). Враховуючи зацікавленість підозрюваного і обмеженість первинних даних, рекомендується попередньо допитати потерпілого і деяких свідків, тобто ретельно підготуватися до допиту підозрюваних. При розслідуванні хуліганства, вчиненого групою правопорушників, важливо зясувати характер злочинного угруповання і правильно визначити послідовність допиту кожного співучасника. В групових справах допит підозрюваних найбільш доцільно починати з другорядних учасників, які, у випадках визнання своєї вини, досить відверто розповідають про обставини хуліганства і роль кожного учасника. Аналізуючи ці показання, слідчий повинен звертати увагу на протиріччя між ними, а також на факти, по яких спостерігається зіткнення інтересів підозрюваних, з тим, щоб використати їх для встановлення істини в справі. Узагальнення практики показує, що при допитах обвинувачених та зясуванні їх осіб найчастіше допускаються два істотних недоліки.
По-перше, у випадках очевидності хуліганського вчинку слідчі нерідко обмежуються загальним визнанням вини з боку обвинуваченого.
По-друге, під час допитів і в ході подальшого розслідування не завжди з належною повнотою встановлюються біографічні та інші відомості про обвинуваченого, зокрема точний вік, сімейний стан, психологічні особливості тощо.
Тактика допитів будується на використанні загальних прийомів: переконання, предявлення доказів, постановка контрольних та деталізуючих запитань. При викритті брехні використовуються прийоми психологічного впливу, матеріали справи, особисті дані, логічні та інші прийоми, які приводять допитуваних до зміни позицій і дачі обєктивних показань.
Задачі допитів підозрюваних зводяться до встановлення:
а). обставини скоєння хуліганства: де, коли, хто, яким способом і які дії скоїв; які застосовувались знаряддя і предмети, хто їх виготовив, де вони тепер; чи готувалось хуліганство та укриття його слідів;
б). даних про підозрюваних: сімейний стан, стан здоровя, освіта, місце роботи, заохочення, стягнення, судимості і т.п.;
в). взаємовідвосин підозрюваних з потерпілим: чи знайомі, як давно, в чому виражалося знайомство; чи виникали конфліктні ситуації; що відомо підозрюваним про потерпшого, який він вчиняв опір та інше;
г). мета, мотив та умисел хуліганських дій; яка переслідувалась мета і як оцінюють правопорушники свої дії, шо примусили до їх скоєння;
д). матеріальна шкода: кому і які нанеееаі тілесні ушкодження, що зруйновано, розбито, поламано, коли, де і за яких обставин;
е). обставин, які помякшують і обтяжують відповідальність: чи кається у вчиненому; як оцінюють скоєний злочин; в якому стані знаходились, чи були в стані спяніння; чи мали при собі зброю; чи чинили опір представникам влади і громадськості.
Допити обвинувачених за тактичними прийомами аналогічні допитам підозрюваних і починаються поставленням запитань про те, чи визнають вони предявлене обвинувачення. Оскільки до цього моменту зібрано досить доказів, то головною задачею є встановленая відношення допитуваних до обвинувачення в скоєному злочині (чи визнають себе винними і в чому саме), а тактика допитів залежить від позиції кожного з учасників: якщо визнає себе винним, то допит проводиться по пунктам обвинувачення, а якщо заперечує вину - застосовуються тактичні і психологічні прийоми, які дозволяють доказати обвинуваченому реальність встановлених фактів та переконати його в необхідності дати обєктивні
При допиті обвинувачуваних найбільшу трудність представляє ситуація, що укладається в ході розслідування групового хуліганства, коли співучасники обєднані круго?/p>