Методики розслідування хуліганства
Информация - Криминалистика и криминология
Другие материалы по предмету Криминалистика и криминология
?ий етап розслідування.
Початок послідуючого етапу розслідування звичайно повязують з закінченням провадження невідкладних слідчих дій (ст. 104 КПК України).
До цього часу зібрані основні джерела доказів, вирішені слідчі ситуації, перевірені версії, які було побудовано на основі аналізу первинних матеріалів, знайдені та затримані підозрювані.
Діяльність слідчого на послідуючому етапі розслідування починається з аналізу та оцінки зібраних фактичних даних, обліку нових слідчих ситуацій, планування відповідних версій та визначення подальшого направлення розслідування.
Типові слідчі ситуації:
а). встановлено конкретних осіб та їх причетність до скоєння хуліганства, предявлені обвинувачення;
б). є підозрювані, зібрані докази, але їх недостатньо для встановлення причетності підозрюваних до скоєного хуліганства, обвинувачення не предявлені;
в). зібрані недостатні докази, не має підозрюваних, не встановлені особи злочинців.
1. Слідчі дії в першій ситуації заключаються в завершенні розслідування і направленні матеріалів справи до суду.
Оцінка повноти і достатності зібраних фактичних даних для встановлення всіх обставин, які підлягають доказуванню, про що було сказано раніше.
Якщо обставини хуліганства доказані недостатньо, необхідно провести додаткові слідчі дії, оперативно-розшукові заходи по перевірці приватних версій (чи не було співучасників, якщо були, то скільки, хто, де вони; чи правильно кваліфіковані дії хулігана; чи всановлені всі помякшуючі вину обставини).
Впевнившись в достатності зібраних доказів, слідчий складає обвинувальний висновок і, виконавши вимоги ст.217 КПК України, оголошує обвинуваченим, що слідство закінчено і вони мають право ознайомитись з усіма матеріалами справи, можуть заявляти клопотання про доповнення попереднього слідства ( ст.218 КПК України).
2. Друга типова ситуація більш складна. Підозрювані знайдені, а інколи і затримані, проте зібраних доказів недостатньо для встановлення їх причетності до скоєного. Обвинувачення, як правило, не предявлено.
Належать відпрацюванню як загальні, так і приватні версії:
наприклад, хуліганство скоєно іншими особами; події хуліганства не було, була обмова; причинний звязок між подією хуліганства і отриманими від заявника показаннями; чи було хуліганство і хто його міг скоїти; хто міг чути, бачити хуліганські дії; які сліди обовязково повинні залишитись на місці хуліганства і т.д.
Підходячи до планування рішення задач вказаної ситуації, слідчий, передусім, повинен встановити: прогалини допущені на початковому етапі розслідування; слідчі дії і оперативно-розшукові заходи, не проведені або проведені поверхово, неповно; джерела, які необхідно додатково знайти і ввести в процес доказування; які і куди треба зробити запити. План складається в письмовій формі і включає:
а). збирання фактичного матеріалу, його оцінку;
б). усвідомлення слідчої ситуації, яка характеризує задачу розслідування;
в). висування слідчих версій;
г). методи, засоби, час перевірки слідчих версій.
Типові слідчі дії на послідуючому етапі розслідування: допит, предявлення для впізнання, відтворення обстановки і обставин події, обшук, судова експертиза, послідовність провадження яких залежить від характеру задачі та версії, що перевіряється. Так, для встановлення причетності підозрюваних до скоєного хуліганства планується проведення: повторних допитів, виявлення і допит нових свідків, предявлення для впізнання людей та речей, обшуки, судові експертизи. Якщо потрібно встановити додаткові джерела (наприклад, свідків, матеріальні сліди), проводиться повторний огляд місця пригоди, шляху пересування хуліганів. Позитивні результати дає передбачене ст.194 КПК України проведення відтворення обстановки і обставин події.
3. Третя типова ситуація найбільш складна. Утворюється вона внаслідок ряду обєктивних і субєктивних причин, обумовлених недоліками, допущеними на початковому етапі: зібрана інформація вкрай недостатня для встановлення і розшуку хуліганів, джерела відомостей про них виявлені не всі, тобто слідчі дії і оперативно-розшукові заходи проведені неповно, і т.д.
Планування розслідування в таких випадках потрібно починати з вирішення задач початкового етапу - аналіз і оцінка зібраних фактичних даних по всім обставинам, що підлягають встановленню та доказуванню, названих в ст.64 КПК України, ст.206 КК України. В ході аналізу необхідно оцінити слідчу ситуацію, побудувати обгрунтовані версії, в відповідності з якими намітити перевірочні слідчі дії і оперативно-розшукові заходи для рішення задачі по суті. Передусім підлягають перевірці версії про особу злочинця і його соціальний портрет (судимість, моральні, психологічні, демографічні та інші ознаки), місці проживання, співучасниках, знаряддях скоєння хуліганства.
При розслідуванні особливо злісного хуліганства необхідно встановити специфічні обставини:
а)застосування або спроба застосування вогнепальної або холодної зброї; б)спеціально пристосовані предмети для нанесення тілесних ушкоджень.
Обовязково планується проведення повторного огляду, допиту потерпілих, свідків, відтворення обстановки і обставин події, призначення судових експертиз і т.п. Особливе місце займає планування оперативно-розшукових заходів та проведення організаційних заходів (використання криміналістичних обліків, банків даних інформацій