Махновський рух 1917-1921 років
Курсовой проект - История
Другие курсовые по предмету История
Вступ
Українське суспільство в останнє десятиліття переживає період трансформації соціокультурних традицій, а виходить, і зміни, у першу чергу, ціннісних орієнтирів. Ми живемо в епоху "переоцінки цінностей", тому аналіз фундаментальних явищ соціального життя набуває сьогодні особливо актуальне звучання.
Одним із таких явищ соціального життя виступає анархія. У радянському суспільстві склалося негативне відношення до цього явища, що дотепер не переборено. Прихильники анархічного буття суспільства в літературі найчастіше виглядають принизливо. Проте, всупереч песимістичним прогнозам, анархізм як політичний рух існує і сьогодні в країнах Європи та Америки, а також в Україні та Росії.
Початок ХХ ст. це пік розвитку у світі ідей анархії, спроби втілення їх у життя. В Україні є цьому яскравий приклад Махновський рух. В історії це явище вважається феноменом, яке мало значний вплив на на розвязку Громадянської війни та подальшого розвитку країни.
Актуальність досліджуваної теми в науковому плані визначається підвищеним інтересом останніх років до доби національно-демократичної революції 1917-1921 рр. Значний, але суперечливий внесок махновського руху в її історію привернув до нього увагу дослідників. Історіографія махновського руху, маючи в своєму доробку грунтовні дослідження, разом з цим не позбулася тенденцій, однією з яких є реконструкція його ідеології, суспільного і військового устрою та впливу на ці процеси ідей анархізму. У звязку з цим на сьогодні існує потреба у створенні комплексного дослідження виділених проблем, які у своїй взаємодії дають змогу відтворити історичну картину внутрішнього життя та організації даного історичного явища. Обєктивний аналіз даної проблеми науковцями дозволить помітно скоригувати позицію вітчизняної історичної науки щодо місця і значення махновського руху в історії України.
Іншим чинником актуальності теми дослідження є необхідність обовязкового врахування нами історичного досвіду попередніх поколінь. Без вивчення ідеології махновського руху неможливо зрозуміти повний обсяг українського менталітету. Крім цього, досвід існування суспільного устрою та військової організації махновських повстанців може бути продуктивно використаний і зараз, коли в Україні остаточно формується політична система, точаться суперечки навколо питань місцевого самоврядування, землекористування, військової та освітньої реформ тощо.
Обєкт дослідження є феномен махновського руху в період історії України з 1917 до 1921 років
Предмет дослідження є проблеми впливу ідеології анархізму на становлення та розвиток селянського повстанського руху Махновщини на Україні.
Хронологічні рамки дослідження охоплюють період з березня 1917 до серпень 1921 року. Нижня межа відповідає створенню провідної політичної організації руху Гуляйпільської групи анархо-комуністів, з 1919 р. Гуляйпільського союзу анархістів. Верхня межа, серпень 1921 р,. як час ліквідації і самоліквідації переважної більшості махновських організацій та побіг Махна в Румунію.
Територіальні рамки дослідження визначаються сучасними кордонами Південно Східної України "батьківщини" військово-політичних осередків махновського руху. Є сенс виділення території Гуляйпільської республіки, до якої згідно з дореволюційним адміністративно-територіальним поділом можна віднести території пяти повітів Катеринославської та Таврійської губерній: Олександрівського, Павлоградського, Маріупольського, Мелітопольського та Бердянського. Територія цих повітів повністю, або частково, входила до складу махновської республіки в 1918-1920 рр. Тут спостерігаються реальні прояви махновської внутрішньої політики.
Історіографічний огляд. Повстанський рух народу України у 1917-1921 рр та махновщина, як його невідємна складова частина, становлять з себе важливу проблему вітчизняної історіографії. Доробок вітчизняної історіографії махновського руху за хронологією умовно можна поділити на три періоди [31; 5].
Праці авторів першого періоду історіографії проблеми (20-ті 30-ті рр.) відзначалися відвертою політичною спрямованістю і субєктивною оцінкою якості махновської ідеології, політичної та військової системи Гуляйпільської республіки. Автори відверто застосовували в своїх роботах метод приниження махновських досягнень, ставлячи собі за мету дискредитацію руху. Пріоритетними темами досліджень для радянських та емігрантських науковців були: критика махновської ідеології та вивчення партизанських методів військових дій, запроваджених Н.Махном. Серйозними дослідженнями цього періоду стали тільки праці М.Кубаніна, які базувалися на економічному аналізі особливостей махновського руху [35; 8].
Другий період історіографії махновського руху (40-і кінець 80-х рр.) характеризується майже повним замовчуванням ролі махновського руху в новітній українській історії, що було повязано із загальними тенденціями розвитку історичної науки та суспільства в цілому[ 35; 9].
На теренах колишнього Радянського Союзу дослідницька увага до історії махновського руху відновлюється з початком "перебудови". Для третього періоду історіографії руху (кінець 80-х до сьогодення) характерним є початок його неупередженого дослідження та плюралізм оцінок. Серед значної кількості реабілітованих історією імен була й постать Н.Махна. В.Волковинський першим звернувся до теми і, ввівши до історіографії багато невідомих раніше джерел