Махновський рух 1917-1921 років
Курсовой проект - История
Другие курсовые по предмету История
, опублікував цілу низку праць, присвячених біографічним дослідженням постаті Н.Махна[ 22, 23].
Виважений нарис політичної історії махновського руху, насамперед його стосунків з більшовиками, на місцевому документальному матеріалі було створено В.Верстюком [21]. Разом з тим питання організації внутрішнього життя руху не були детально розглянуті в роботах цих науковців.
Сучасна історіографія махновського руху поступово поглиблюється, як правило в персональному і краєзнавчому аспектах. В останні роки особливо посилилися краєзнавчі дослідження махновського руху. До них можна віднести праці Т. Беспечного [20], О. Тимківа, Ю. Федорівського та Л. Яруцького [37]. Інформація з проблеми подається в їх роботах фрагментарно, без необхідної послідовності, часом автори свідомо ухиляються від зазначеної проблематики, і подають фактичний матеріал без належного наукового аналізу.
Паралельно науковому вивченню, йде процес висвітлення подій повстанської історії і в документально-художній літературі. Лише в останні роки побачили світ присвячені цій темі романи В. Ахинько, В. Воловика та В. Савельєва.
Відомими сучасними дослідниками повстанського руху Н. махна є молоді історики В. Чоп [34] та Т. Мармазова [30] . У своїх дослідженнях вони роблять глибокий історіографічний аналіз та вивчають всі напрями руху, постать Махна, визначають його значення.
Західна історіографія махновського руху виходить на належний науковий рівень з середини 70-х років. Першою в 1976 р. зявилася праця американського історика М. Палія, в якій махновський рух трактувався як військовий самозахист українського селянства від руйнуючих його економічний базис заходів різних політичних режимів. Автор розглядає махновський рух як терористичну організацію, яка мала помітні українські риси, але уособлюючий її Н.Махно був нездатний виробити позитивну програму ні як національний діяч, ні як анархіст.
Вагомим доповненням до позиції М.Палія стала книга M. Mале. Підтримуючи висновки щодо махновців як представників національних сил, він, вперше в західній історіографії, звернув увагу на військовий, соціально-економічний та політичний аспекти руху, виявляючи співчуття до його ідеалів. Разом з цим, книга M.Mале проілюструвала слабкі місця західної історіографії. У першу чергу, це слабкість аргументації, що викликана обмеженою джерельною базою, побудованою в основному на мемуарах.
Спробу дослідження національного аспекту руху було здійснено Ф.Сисіним. Однак обмежений комплекс джерел привів автора до парадоксального висновку "український анархізм" Н.Махна виник лише в еміграції, під впливом успіхів в Україні політики коренізації.
Суттєвим недоліком західної історіографії є її мізерні тиражі і недоступність для українського науковця. Комплекси західної та вітчизняної історіографії до сьогодні лишаються розєднаними, що болісно позначається на загальному фоні дослідження проблеми. Загалом, розробка визначених дослідницьких завдань мала в західній історіографії епізодичний характер [35; 11]
Отже, в оцінках ідеології махновського руху в історіографії проблеми склалися такі підходи: домінуючим фактором в махновській ідеології були бандитсько-погромницькі настрої (Д.Лебедь, А.Денікін); ідеологія руху була анархо-комуністичною (А.Тимощук) [33]; псевдоанархістською (М.Кубанін); становила перехідний етап до анархізму (П.Аршинов, В.Волін); була регіональним проявом загальноукраїнської ідеології "селянського анархізму" (І.Лисяк - Рудницький) [28]; "неокозацького анархізму" (Р. Пайпс); являла собою "запорізьку фракцію" національно-визвольного руху (В.Дубровський).
Дехто з дослідників вважає ідеологію махновського руху окремим варіантом анархізму, а саме: махновським анархізмом (О.Шубін) [36]; "анархо-патріотизмом" (В.Комін) [27]; "анархізмом дії" (В.Єрмаков). Сучасні дослідники В.Волковинський і В.Верстюк зводять сутність ідеології махновського руху до пошуків селянством "третього шляху" в революції.
Мета роботи полягає дослідженні впливу ідей анархізму на Махновський рух у 1917 1921 рр.
Мета конкретизується у наступних завданнях:
- визначити сутність ідей анархізму;
- проаналізувати ідейні погляди Нестора Махна;
- розглянути Махновщину як приклад анархізму на Україні у 1917- 1921 рр.
Джерельна база. За походженням джерела можна розподілити на три групи: матеріали центральних органів влади (донесення інформаційного відділу при ЦК КП(б)У, звіти начальників губернських "ЧК"), документи місцевих органів влади (звіти повітових і волосних ревкомів і рад) та власне махновські джерела. Особлива увага зосереджена на останній групі джерел, до складу яких входять листівки, військові документи та екземпляри махновської періодики, що збереглися.
Роботи політичних діячів та теоретиків анархізму. Праці головних теоретиків анархізму В. Годвіна, М. Штирнера, П. Ж. Прудона, М. Бакуніна, П. Кропоткіна, Л. Толстого. Залучення цих праць необхідне для розуміння основних положень ідеології анархістів
Документальні джерела можна поділити на актові та статистичні. Актові представлені наказами, постановами тощо. До статистичних документів відноситься інформація місцевих органів влади про виявлені повстанські загони та облік амністованих махновців. Комплекс наративних джерел складається з двох груп. Перша періодичні і пропагандистські видання 1917-1921 рр. Сюди можно віднести програмні документи руху (проект Декларації Революційної повстанської а?/p>