Махновський рух 1917-1921 років
Курсовой проект - История
Другие курсовые по предмету История
?мії України, а також програмні заяви махновців) [1; 323]. Ці документи були розроблені Н. Махно та його соратниками по Гуляйпільскому Союзу анархістів в 1919 1920 рр. Газети махновців "Путь к свободе" [3; 205 - 222] та "Набат", яку видавла Конфедерація анархістських організацій України "Набат"
Другу групу наративних джерел складає мемуарна література. На сьогодні робота з системного пошуку і публікації джерел з історії махновського руху в Україні відбувається на низькому рівні. У 90-і роки було видрукувано лише дві збірки документів та матеріалів з махновської історії. Перша, "Нестор Иванович Махно: воспоминания, материалы и документы", укладена В.Верстюком, вийшла в Києві, у 1991 р. Другу "Н.Махно и махновское движение" склали на базі місцевих документів працівники Дніпропетровського архіву. В 2006 р. в Москві було видано збірник документів і матеріалів під назвою "Нестор Махно. Крестьянское движение на Украине 1918 1921" під редакцією В. Данілова та Т. Шаніна. Матеріали історико-революційних збірок радянських часів теж дають цікавий, але безсистемний матеріал.
Мемуарна література компенсує певну обмеженість архівних документів. Неодноразово видрукувані спогади набувають подвійної якості, виступаючи одночасно як історичне джерело й історіографічна одиниця. Особливо це характерно для мемуарів безпосередніх учасників махновського руху. П. Аршинов, наставник Махна анархіста, написав працю "История Махновского движения (1918 1920)" [14]; В. Белаш та його син А. Белаш були у найближчому оточенні "батька" і опублікували працю "Дороги Нестора Махно" [15]; В. Волін (Ейхенбаум) у 1955 р. видав англомовну працю "Неизвестная революция, 1917 1921".
Спогади самого Нестора Махно у трьох томах, які він опублікував в еміграції[16 - 19]. Але тут відзначимо, що вони відрізняються своєрідністю і субєктивністю. Це вимагає ретельного джерелознавчого їх аналізу та порівняння з іншими джерелами. Цікавою родзинкою до чоловічих спогадів та думок є щоденники дружини Махна Галини Кузьменко, що містять сугубо фактичний матеріал і дають можливість проводити аналогії з подібними джерелами.
Методологія дослідження. У роботі використовуються принцип системності, що і дозволив уявити махновський рух як окрему систему й зробити аналіз. Принцип багатофакторності, який вимагає дослідження різного роду обєктивних і субєктивних факторів, що впливали на розвиток збройних сил руху, а також принцип всебічності, що передбачає вивчення всіх сторін і звязків досліджуваного предмета.
Перелічені принципи застосовуються завдяки ряду методів: системно-структурному, історичному та логічному, методу періодизації та аналогії. Застосовані методи дозволили дослідити історичну картину життя махновського руху, а також тенденції його політичної, економічної та військової еволюції.
Практичне значення. Курсова робота певною мірою доповнить історію махновщини і громадянської війни у вигляді компіляції основних досліджень з проблеми. Матеріал представляє інтерес для вчителів, студентів, школярів та всіх, хто цікавиться історією махновщини та руху анархістів.
Структура роботи. Дослідження складається з вступу, двох розділів, висновків з проблеми та списку джерел та літератури. У першому розділі ми проведемо невеличкий екскурс в історію формування основних положень ідеології анархізму та її сутності для розуміння її основних засад, які мали безпосередній вплив на ватажка селян Н. Махна та його прибічників. У другому розділі ми розглянемо яким чином і які ідеї анархізму застосовувалися на практиці махновцями в період національно демократичної революції.
Розділ 1. Сутність ідеології анархізму
В історичній науці та у суспільстві в цілому на сучасному етапі, нажаль, відсутнє комплексне розуміння такого гучного поняття як анархізм, який набуває тенденції прискореного розвитку у молодших колах суспільства. Ідеалом анархізму вважається діяльність Н. Махна та його прибічників. Можливо це є помилкою літератури з цієї проблеми. Тому що насправді навіть у людей, що беруться писати про анархістів, особливо про Махна, відсутня елементарна грамотність в питаннях теоретики анархізму. У підсумку сам рух має вигляд у таких роботах "бісової мари" [ 37; 8- 9].
Розмови про анархію є незвичними для нашого часу, але слово "анархія" лунає частіше, але в зовсім іншому вигляді, як його розуміли "батьки анархізму", які вели за собою великі маси суспільства. [37; 8- 9].
Багато чого розуміють під цим словом і безглуздий та безжальний бунт, суспільний хаос, і прагнення до безладу та насилля. Але це далеко від ідеалів суспільного руху, яке майже півстоліття збирає під своє чорне знамя мільйони людей, не звертаючи увагу на агітацію ворогів. І не заради багатств чи карєри, а заради послідовності втілення в життя ідей.
Анархізм займає особливе місце в соціалістичному напрямі політичної та правової думки. Анархізм - ідеологія, яка вже у своїй назві стверджує власну суть - бездержавний лад. Для прихильників цього напряму, так само як і для прихильників лібералізму, найвищою цінністю є свобода, проте така свобода розуміється анархізмом інакше, ніж лібералізмом. Ця свобода базується на суспільній рівності, яка можлива тільки - і це, власне, робить анархізм напрямом соціалістичної думки - за раціонально сформованого справедливого суспільного ладу, за який необхідно боротися всіма допустимими засобами. Це лад, що базується на вільних звязка