Маржинальна революція та її особливості
Контрольная работа - Экономика
Другие контрольные работы по предмету Экономика
ожна відзначити такі основні постулати монетаризму:
- методологія неопозитивізму;
- внутрішня стійкість ринкової економіки, її здатність до саморегулювання;
- розвиток кількісної теорії грошей, визнання їх нейтральності щодо реальних величин у довгостроковому періоді;
- грошова теорія економічного циклу та інфляції;
- стабільність функції попиту на гроші на основі теорії перманентного доходу;
- обґрунтування вертикальної довгострокової кривої Філіпса на основі концепції природного рівня безробіття і теорії адаптивних очікувань;
- критика дискреційної кейнсіанської політики точного настроювання економіки і обґрунтування стабільної монетарної політики на основі грошового правила;
- теорія гнучких валютних курсів та імпортованої інфляції.
В провідних країнах Західної Європи у кінці XІV ст. утверджуються товарно-грошові відносини, і саме товарний обмін стає головною умовою господарського життя. Національне багатство стало виражатися грошима загальним еквівалентом товарної економіки. Дана епоха характеризується швидким збільшенням капіталу, джерелом якого є сфера обігу.
Великі географічні відкриття XVXVII ст. поклали початок формуванню світового ринку і помітно змінили економічне життя європейських країн:
- збільшились обсяги зовнішньої торгівлі, яка стала міжконтинентальною;
- розширились ринки збуту європейської продукції;
- завдяки створенню промислових і сільськогосподарських мануфактур у колоніях, європейські ринки заполонила дешева продукція та сировина;
- надбанням європейських держав стали великі поклади дорогоцінних металів американського континенту.
Першу спробу осмислити ці економічні процеси у країнах Європи зробили меркантилісти. Поняття меркантилізм походить від латинського слова merkari торгувати. В англійській і французькій мовах merkantile торговий, а італійське merkante означає торговець, купець.
Меркантилізм емпірично встановив ряд закономірностей епохи первісного нагромадження капіталу, визначив сферу обігу як вирішальну для нагромадження багатства. Меркантилізм перша в історії економічної думки спроба теоретично обґрунтувати необхідний напрям національної економічної політики. Для теорії меркантилізму характерні такі риси:
- обєктами дослідження є торгівля і грошовий обіг як джерела і сфера багатства;
- гроші (золоті, срібні) розглядаються як найвища й абсолютна форма багатства;
- безпосереднім джерелом багатства вважається прибуток від зовнішньої торгівлі;
- вороже ставлення до конкуренції як на внутрішньому, так і на зовнішніх ринках;
- ідеологія активного державного втручання в економічне життя, особливо контроль зовнішньої торгівлі.
Меркантилісти вважали доцільним:
- підтримку владою імпорту дешевої сировини, встановлення високого ввізного мита на промислові товари, заохочення експорту готової продукції;
- надання привілеїв і монопольних прав у виробничій і торговельній діяльності, регламентація чисельності та кваліфікації робітників, а також цін, стандартів якості та умов виробництва продукту;
- ріст населення для підтримки низького рівня заробітної плати, розширення бази оподаткування і нагромадження капіталу;
- недостатню увагу до розвитку сільськогосподарських галузей;
- виправдання колоніальної експансії;
- абсолютну монополізацію сфери зовнішньої торгівлі.
У своєму еволюційному розвитку меркантилізм пройшов два етапи:
І ранній меркантилізм або монетаризм (XV ст.).
ІІ зрілий або пізній меркантилізм (XVІ XVIIІ ст.).
Головною доктриною раннього меркантилізму був активний грошовий баланс, спрямований на обґрунтування політики накопичення золота та срібла у національних масштабах шляхом жорсткої регламентації грошового обігу та зовнішньої торгівлі. Для цього ставилося два завдання:
1) зберігати гроші в певній країні;
2) залучати якомога більше грошей із-за кордону. Щоб досягнути позитивного сальдо в торгівлі ранні меркантилісти вважали за потрібне:
- встановлювати максимально високі ціни на експортовані товари;
- всебічно обмежувати імпорт товарів;
- не допускати вивезення з країни золота і срібла;
- фіксувати співвідношення між золотими і срібними монетами (система біметалізму);
- усі проблеми вирішувати шляхом максимального державного втручання, надавати перевагу прямим адміністративним методам.
Провідними представниками раннього меркантилізму були іспанець Хуан де Маріана (1536 1624 рр.), італійці Беніто Даванцатті (1529 1606 рр.), Гаспар Скаруффі (1519 1584 рр.) та англієць Вільям Стаффорд (1554 1612 рр.).
Для зрілого (пізнього) меркантилізму характерна теорія активного торгового балансу, яка ґрунтується на таких основних положеннях:
- джерелом національного багатства є прибуток від зовнішньої торгівлі;
- держава збагачується тим більше, чим більший експорт над імпортом;
- головними засобами збільшення активного торговельного балансу країни вважається: посередницька торгівля, експортні галузі промисловості, які працюють на вітчизняній і дешевій імпортній сировині;
- недоцільними визнаються заборони вивезення грошей за кордон і обмеження імпорту іноземних товарів.
Найбільш відомими представниками пізнього меркантилізму були англієць Томас Мен (1571 1641 рр.), італієць Антоніо Серра (точні дати життя не встановлено) та французи Жан Батист Кольбер (1619 1683 рр.), Антуан М?/p>