Активізація пізнавальної діяльності учнів на уроках англійської мови у старшій школі
Курсовой проект - Педагогика
Другие курсовые по предмету Педагогика
ня і розвитку в процесі навчання.
Є.С. Полат дає таке тлумачення терміну метод. Метод - це базова методична категорія, яка використовується в двох значеннях: як спосіб вирішення конкретного методичного завдання, окремий елемент системи освіти (в цьому значенні метод наближається до категорії прийом, наприклад метод навчання лексики чи фонетики) і як сукупність прийомів, операцій оволодіння визначеною областю практичного і теоретичного знання, тою чи іншою діяльністю; шлях пізнання, спосіб організації процесу пізнання [17, 15].
За декілька століть існування методики як науки отримали розвиток і популярність такі методи [6, 48 61]:
- перекладні (граматико-перекладні, лексико або текстуально перекладний);
- прямі;
- змішані;
- свідомо-порівняльний;
- діяльнісно-комунікативний.
Розглянемо традиційні методи.
Перекладні методи. Граматико-перекладний метод був поширений в усіх країнах Європи. Метою навчання в межах даного методу є навчання читання і перекладу текстів, переважно художніх, на рідну мову. Основними принципами перекладних методів є: писемне мовлення, яке представляє справжню мову, як основа навчання; синтез і дедукція як основні процеси логічного мислення, що зумовлюють заучування граматичних правил та слів і складання на їх основі речень, - у граматико-перекладному методі, а також аналіз як провідний процес логічного мислення і відповідно аналіз та дослівний переклад звязних оригінальних текстів в текстуально-перекладному методі.
Прямі методи. В них на перший план висуваються практичні цілі, і, перш за все, - навчання усного мовлення. Метою навчання є практичне оволодіння іноземною мовою, під яким розуміли усне мовлення. Прихильники даного методу прагнули виключити рідну мову при навчанні іноземної [10, 289].
Неопрямі методи. У XX-му столітті широке поширення викладання ІМ спричинило інтенсивну розробку різних методів навчання. Свій подальший розвиток одержують і неопрямі методи Реформи. У залежності від основної мети серед них розрізняють методи навчання (ре)продуктивного і рецептивного володіння мовою. Серед перших найбільш значними є усний метод Палмера, аудіо-лінгвальний й аудіовізуальний методи.
Для оволодіння усним мовленням Палмер пропонує наступні шляхи:
- навчання усного мовлення за двома напрямами говоріння та розуміння; спочатку накопичення пасивного матеріалу, а потім його активне відтворення;
- використання з метою семантизації наступних прийомів наочність, переклад, тлумачення, контекст;
- накопичення зразків мовлення через заучування напамять;
- раціональний відбір лексики на основі частотності, структурної сполучуваності, доцільності;
- відбір текстів за темами, визначення словнику-мінімуму та видів читання;
- розподілення мовних труднощів за аспектами фонетичний, орфографічний, семантичний, синтаксичний.
Аудіолінгвальний метод, створений Фрізом і Ладо (США, 40-і роки). Фріз і Ладо трактують процес оволодіння мовою як процес формування навичок, ефективність якого забезпечується багаторазовим повторенням того самого матеріалу. Основні положення методики Фріза і Ладо:
- незалежно від кінцевої мети основу навчання складає усне мовлення;
- попереднє оволодіння усним мовленням забезпечує у подальшому оволодіння письмом та читанням (як розпізнавання вже вивченого та відомого матеріалу);
- обєктом навчання є речення як мінімальна одиниця усного спілкування;
- лексика слугує лише ілюстрацією до моделей, що предявляються для опанування;
- граматика слугує для опису структур, але правила виключаються з навчального процесу;
- матеріал опановується внаслідок імітації, багатократного повторення, утворення за аналогією, заучування напамять;
- тренувальні вправи спрямовані на відпрацювання адекватної мовленнєвої поведінки в певній мовленнєвій ситуації.
Значно ближчим до прямого є аудіовізуальний метод (Франція, Югославія 50-і роки. Аудіовізуальний метод зберігає всі основні принципи прямізму, при цьому його автори підкреслюють особливу важливість створення безпосередніх асоціацій між звучанням і значенням (РМ цілком виключається з процесу викладання). Основними способами засвоєння матеріалу є імітація, заучування напамять і утворення за аналогією. До самого кінця початкового ступеня учням не дозволяється користатися ані підручником, ані жодними іншими записами, уся робота ведеться лише усно із широким застосуванням різних технічних засобів як на аудиторних, так і на лабораторних заняттях. Таким чином, повне найменування методу аудіовізуальний відбиває ті його риси, що відрізняють його від інших прямих і неопрямих методів: весь мовний матеріал уводиться лише в структурах, які учні сприймають цілком на слух і значення яких розкривається шляхом зорової наочності [10, 298].
1.3 Поняття активізації навчально-пізнавальної діяльності
В контексті нашого дослідження основоположним є поняття “активізація навчально-пізнавальної діяльності”. В.Е. Краснопольський у своїї дисертації внаслідок аналізу різних підходів (П.С. Атаманчук, М.С. Головань, Н.М. Зверевої, Л.О. Іванової, М.Я.Ігнатенко, В.Ф. Кушиної, В.І Лозової, В.О. Онищук, А.Г. Сологуба, Т.І. Шамової, В.Ф. Шморгуна, Г.І. Щукиної) до визначення цього поняття доходить висновку, що активізація навчально-пізнавальної діяльності процес, направлений на мобілізацію вчителем (за допомогою спеціальних заходів) інтелектуальних, моральн?/p>