Літописання Київської Русі
Информация - Культура и искусство
Другие материалы по предмету Культура и искусство
?. Нестор перетворив його у жваву розповідь, якою закінчується цикл напівлегендарних переказів, звязаних з імям Олега.
Кілька цікавих оповідань Нестор вмістив у Володимировому циклі. Під 992 роком записано оповідання про єдиноборство руського юнака з печеніжином. 9 Під час зустрічі на річці Трубіж полків Володимира і печенігів ніхто не зважується перейти річку. Печенізький князь запропонував Володимирові вирішити зустріч поєдинком двох найсильніших воїнів. Довго Володимир не міг знайти воїна, що зміг би битися з печеніжином. Нарешті до князя підходить один старий воїн і каже, що в нього дома є син, такий дужий, що коли він мяв шкіру, то розривав її руками. Хлопця привели і вирішили випробувати, випустивши на нього розлюченого бика. Юнак вирвав у бика шкіру з мясом, скільки захопила рука. Печеніжин, велик и страшен, почав сміятися, коли побачив середнього на зріст супротивника. Юнак задушив печеніжина. Печенізьке військо було розгромлено. На місці битви Володимир заклав місто Переяслав, зане перея славу отроко ть, а юнака і його батька наділив почестями. 10
Спираючись на народні перекази, Нестор вніс до Повісті оповідання про четверту помсту Ольги над древлянами. Від кожного двору в Іскоростені Ольга зажадала по голубові. Привязавши до ніг голубів запалений трут, слуги Ольги випустили птахів. Голуби полетіли до своїх гнізд і підпалили Іскоростень з усіх кінців. 11
Нестор увів до літопису також документальні матеріали чотири договори руських князів із греками договори Олега 907 та 911 р., договір Ігоря 945 р. і договір Святослава 971 р. 12 Важко судити, чи договори ці внесені до Повісті повністю, чи лише частково, але автентичність їх не підлягає сумніву. Договори з греками є важливими історичними документами.
Несторові належать три оригінальні твори, що ввійшли до Повісті. Це оповідання про перенесення мощів Феодосія (1091), про напад половців на Печерський монастир (1096) і про похід Святополка з іншими князями проти половців (1107). 13
Останню частину Повісті Нестор писав на основі власних спостережень. Мабуть, вона зазнала корінної переробки під пером Сильвестра, оскільки політичні симпатії і завдання Сильвестра були протилежні Несторовим. Сильвестр не вніс до Повісті нових історичних фактів, довівши її хронологічно, які Нестор, до 1113 р. 14 Він тільки переробив оповідання про події останніх років, виявивши при цьому свою прихильність до Володимира Мономаха.
Очевидно, укладачеві третьої редакції Повісті (1118) належить двоє оповідань про північні країни. Він мав увести сюди ще й оповідання попа Василія про осліплення Василька Теребовльського і Поученьє Володимира Мономаха. 15
Оповідання про осліплення Василька відображає один із найдраматичніших епізодів давньої руської історії. Піп Василій був очевидцем подій, тому розповів про них дуже детально і з великою художньою силою. Він змалював трагічну для руської землі картину князівських усобиць кінця XI ст., у яких беруть участь також половці, поляки і угри. Відразу ж після Любецького зїзду, де було встановлено мир між князями, один із князівДавид Володимирський замишляє зло проти Василька. Він підбурює проти Василька київського князя Святополка. Обманом вони схоплюють Василька і осліплюють. 16
Довідавшись про осліплення Василька, Володимир Мономах вжахнувся і прорік: Сего не бывало єсть в Русьскеи земьли ни при дедех наших, ни при отцих наших сякого зла. 17 Володимир турбується про майбутнє руської землі, намагається згладити зло, яке принесли князівські чвари:
И ту абье посла к Давиду и к Олгови Святославичема, глаголя: Поид-ета к Городцю, да поправим сего зла, еже ся створи се в Русьскеи земьли, и в нас, в братьи, отже ввержен в ны ножь, да еще сего не правим, то большеє зло встанеть на нас, и начнеть брат брата закалати, и погнбнеть земля Руская, и врази наши Половци пришедше возмут земьлю Русьскую. 18
За жанровою природою оповідання про осліплення Василька належить до історичних повістей про князівські чвари. Цей жанр знайшов свій дальший розвиток у Київському і Галицько-Волинському літописах. Час написання оповідання дослідники відносять до 11131124 рр. 19 Внесене воно до Повісті під 1097 роком і охоплює події 10971100 рр. 20
Автори Повісті використали багато іноземних джерел. Серед них на першому місці слід назвати біблійні книги старого і нового завітів. У творі знаходимо виписки із старозавітних книг: Буття, Ісходу, Левітів, Царств, Притч Соломона, Премудростей Соломона, Іова, пророків Даниїла, Ісайї, Ієзекіїля, Міхея та Амоса. 21 З новозавітних книг використано Євангелія Іоанна, Луки, а також послання апостолів. 22 Улюбленим джерелом для літописців був Псалтир. Широко використано в літопису візантійську хроніку Георгія Амартола і його продовжувача. Описуючи звичаї різних народів, літописець посилається на хроніку Георгія Амартола (Глаголет Георгийв летописаньи), а під 1114 роком на Хронограф компіляцію хронік Георгія Амартола та Іоанна Малали. 23 Як історичне джерело відомостей про похід царя Михайла на Болгарію, про хрещення Болгарії і похід угрів на болгарську землю в літопису використано словянський переклад хроніки всесвітньої історії Летописець вскоре константинопольського патріарха Никифора. 24 Про похід Ігоря на Константинополь у 941 р. Повість розповідає на підставі перекладного грецького Житія Василія Ново