Адміністративне право України
Методическое пособие - Юриспруденция, право, государство
Другие методички по предмету Юриспруденция, право, государство
?онкретних справ, що регулюються адмін-процесуальними нормами.
- договірні.
Тема 3. Сутність, ознаки і принципи державного управління та основні напрями його розвитку в перехідний період
1. Сутність соціального управління, його види.
2. Поняття та особливості державного управління.
3. Характеристика державної виконавчої влади
4. Співвідношення державного управління та виконавчої влади
5. Перспективи розвитку державного управління за Концепцією адміністративної реформи в Україні.
1. Сутність соціального управління, його види
В самому широкому сенсі управління означає керівництво ким-небудь або чим-небудь. Воно є функцією організованих систем будь-якої природи та складності і повязане за своїм змістом з певним впливом керуючого субєкта на керований обєкт з метою виконання завдань, що стоять перед системою, елементом якої вони є, її бажаної організації та забезпечення необхідного режиму функціонування.
Управління здійснюється у механічних, інших технічних, біологічних та соціальних системах. Однак не дивлячись на суттєві відмінності, закономірності управління системами загальні.
При управлінні будь-якими системами проходять одні й ті ж процеси отримання, перетворення та передачі інформації.
Управляючий субєкт завжди: по-перше, отримує інформацію як про поведінку керованого обєкта так і функціонування всієї системи, так і інформацію з-за системи; по-друге, цю інформацію певним чином інтерпретує, оцінює, аналізує і на підставі цього, виходячи з завдань системи, приймає управлінське рішення, тобто рішення про характер впливу на обєкт управління; в-третіх, передає інформацію, повязану з прийнятим рішенням, керованому обєкту, здійснюючи на нього необхідний управлінський вплив. Це все є не одностороннім процесом, а процесом взаємодії.
Таким чином управління означає будь-який цілеспрямований, організуючий вплив з боку керуючого субєкту на поведінку керованого обєкта, на ті чи інші явища та процеси для приведення їх у відповідність з певними закономірностями.
Управління обумовлене:
наявністю субєкта управління (той, хто управляє) і обєкта управління (той, ким управляють);
існуванням між обєктом і субєктом прямого (подання команд, розпоряджень) і зворотного звязку (інформування про виконання або невиконання команд субєкта управління).
Управління зводиться до керуючого впливу субєкта на обєкт із метою:
досягнення завдань, що стоять перед системою
організації системи;
збереження структури системи;
забезпечення функціонування системи.
Соціальні системи є найбільш складними системами, а управління ними - найбільш складним видом управління.
Соціальне управління - це цілеспрямована владно-організуюча діяльність людей з метою організації і оптимізації людського середовища, забезпечення координації і взаємодії поведінки окремих індивідів та людських колективів, досягнення певної упорядкованості в процесі їх сумісних дій для досягнення завдань, що стоять перед суспільством.
Ознаки соціального управління:
соціальне управління є тільки там, де має місце спільна діяльність людей;
головне призначення соціального управління - вплив, що упорядковує діяльність учасників спільної діяльності;
обєктом впливу соціального управління є поведінка учасників спільної діяльності, взаємовідносини між ними;
соціальне управління, регулюючи поведінку учасників спільної діяльності, досягає цієї мети в рамках суспільних звязків, які по суті є управлінськими відносинами;
базис соціального управління - співпідпорядкованість волі учасників управлінських відносин;
соціальне управління вимагає наявності особливого механізму його реалізації, який уособлюють субєкти управління в ролі яких виступають органи управління.
Зміст управління як соціальної функції виявляється у організаційній діяльності, що досягається шляхом:
збирання і опрацювання інформації;
прогнозування (науковому передбаченні змін у розвитку яких-небудь явищ або процесів на основі обєктивних даних);
планування (визначення напрямків, цілей управлінської діяльності, засобів і засобів їхній досягнення);
організації (формування системи управління, упорядкування управлінських відносин між субєктом і обєктом управління);
координації, регулювання та взаємодії, які здійснюються для досягнення загальних завдань управління;
контролю і обліку.
Види соціального управління:
державне управління;
самоуправління;
громадське управління (управління обєднаннями громадян);
управління у недержавному (приватному) секторі;
сімейне управління.
2. Поняття та особливості державного управління
Державне управління, у широкому змісті слова, - діяльність органів та установ усіх гілок влади (законодавчої, виконавчої і судової) з створення і здійснення регулюючих, організуючих і координуючих впливів на всі сфери суспільства з метою задоволення його потреб, які змінюються. (Н.Р. Ніжник) .
Державне управління, у вузькому змісті слова, - діяльність особливого роду, зміст якої полягає у виконанні правових актів шляхом різних форм організуючого впливу на суспільні явища та процеси. (В.Б. Аверянов). Тобто ДУ - здійснення виконавчої влади.
Державне управ