Адміністративне право України
Методическое пособие - Юриспруденция, право, государство
Другие методички по предмету Юриспруденция, право, государство
його смерті) - наприклад, право на громадянство, імя та прізвище, на соціальний захист тощо.
Адміністративна дієздатність - закріплена нормами АП здатність громадянина своїми діями реалізувати надані йому права і виконувати покладені на нього обовязки у сфері публічного управління.
Види адміністративної дієздатності:
часткова - до 16 років.
неповна - з 16 років;
повна - із 18 років;
У силу зазначених обставин громадяни можуть бути визнані обмежено або повністю недієздатними.
Адміністративна деліктоздатність закріплена нормами АП здатність громадянина нести юридичну відповідальність за свої дії.щщщщ
Адміністративна правосубєктність громадян поділяється на загальну та спеціальну. Відповідно розрізняють загальний та спеціальний адміністративно-правовий статус громадян. Кожен громадянин наділений передусім загальним статусом, який як правило однаковий для всіх, однак в той же час він може бути носієм одного або кількох спеціальних статусів. Досить часто спеціальний статус доповнює загальний (особа, яка має посвідчення водія), але іноді спеціальний статус впливає на загальний обмежуючи та змінюючи його (особа щодо якої встановлено адміністративний нагляд)
2. Права, свободи і законні інтереси громадян
Реалізація права передбачає видання акту застосування.
Реалізація свободи не передбачає видання акту застосування.
Законний інтерес - це юридично значимий інтерес, заснований на законі, що випливає з нього, схвалений і захищуваний ним, хоч і не закріплений у конкретних правових нормах.
Права і свободи можна поділити на різні групи, зокрема на загальні та спеціальні, абсолютні та відносні, громадянські (особисті, фізичні), політичні, економічні, соціальні, духовні (культурні) та ін.
3. Обовязки громадян
Відповідно до Концепції реформи адміністративного права України оновлення змісту адміністративно-правового статусу громадян потребує вжиття ряду конкретних заходів щодо вдосконалення адміністративного законодавства, а саме:
- приведення у відповідність з вимогами Конституції України правоохоронного адміністративного законодавства;
- законодавче врегулювання порядку вільного пересування, вибору місця проживання в межах території України, реєстрації фізичних осіб, які на законних підставах перебувають на території України, введення Єдиного державного реєстру цих осіб;
- скасування прописки громадян за місцем їхнього проживання;
- законодавче врегулювання права громадян України на отримання управлінських послуг, що надаються органами виконавчої влади (у т. ч. видача дозволів, ліцензій тощо);
- законодавче врегулювання порядку створення політичних партій, їх легалізації та скасування судом актів реєстрації цих організацій, легалізації громадських організацій та скасування актів реєстрації цих організацій;
- розроблення законів, що регулюватимуть відповідні організаційні форми громадських формувань правоохоронного напряму з метою розширення участі громадян України в державному управлінні, охороні громадського порядку та боротьбі зі злочинністю;
- законодавче визначення порядку реалізації права громадян на проведення зборів, мітингів, походів і демонстрацій, умов їх проведення, прав і обовязків учасників масових мирних заходів;
- удосконалення законодавства, що регулює права громадян під час звернень до органів виконавчої влади і місцевого самоврядування та розгляду їхніх скарг посадовими особами;
- запровадження судового адміністративно-правового захисту прав і свобод громадян.
Адміністративно-правовий статус громадян України визначається:
Конституцією України (зокрема, розділом 2, ст. 21-68);
відповідними законами (насамперед, законом Про громадянство України;
окремими міжнародними договорами;
відповідними нормативно-правовими актами Президента України, державних органів та місцевого самоврядування.
4. Гарантії прав та свобод громадян
Споконвічним та універсальним гарантом прав громадян є закон. Будь-які владні структури і посадові особи зобовязані діяти в рамках закону, і тільки в рамках закону вони можуть бути наділені якостями організаційно-правових гарантів. Закон може виконувати функцію гаранта при дотриманні таких умов:
положення, що містяться в законі, повинні бути адекватні економічній і політичній ситуації в країні, а також мати юридичну стабільність;
відповідати високому рівню юридичної техніки;
містити конкретні норми і механізми їхньої реалізації;
визначати коло державних органів і посадових осіб, на яких покладені обовязки створювати умови для реалізації прав і свобод;
передбачати відповідальність органів і посадових осіб за обмеження прав і обовязків громадян;
Для забезпечення адміністративно-правових гарантій прав і свобод громадян сформульовані такі положення:
в Україні не повинні видаватися закони, що відміняють або применшують права і свободи людини і громадянина;
обмеження прав можливо тільки при наявності визначених обставин і повинно бути встановлено законодавством;
визначено перелік прав і свобод, що не підлягають обмеженню взагалі;
будь-які нормативні акти, що торкаються права, свободи й обовязку людини і громадянина, не можуть застосовуватися без офіційного опублікування та реєстрації у Мінюсті.
Організаційно-правові га?/p>