Культурологія. Українська та зарубіжна культура
Методическое пособие - Культура и искусство
Другие методички по предмету Культура и искусство
о різноманітності філософських учень.
Розвиток філософії дав поштовх для розвитку науки як такої. Наука має за мету раціональну реконструкцію світу на основі осягнення, розуміння його суттєвих закономірностей.
Отже, духовна еволюція через релігію й філософію привела людство до науки. Саме в науці достовірність й істинність отриманих знань перевіряються спеціально розробленими засобами й способами. Наука належить сучасній культурі, породжує цивілізацію і повязує їх в цілісне утворення.
За визначенням деяких дослідників, наука в своєму розвиткові пройшла ряд етапів.
Першим є класичний етап науки. Він характеризується пануванням в науці класичної механіки з її жорстко визначальними причинно-наслідковими звязками. Йому відповідає образ всесвіту як часового механізму. Тобто в цей період панувало уявлення про механічну картину світу.
Другий етап некласичний. Він розпочався наприкінці Х1Х - початку ХХ ст. у звязку з революцією у фізиці, повязаній з виникненням ідей відносності, ймовірності тощо. Нові відкриття в цій галузі науки докорінно змінили традиційні уявлення людства про світ, про своє місце в ньому.
У сучасному розумінні поняття науки включає в себе вчених з їхніми знаннями, досвідом; наукові заклади, експериментальне, лабораторне устаткування; науково-дослідні програми творчої діяльності; систему інформації, підготовки й атестації наукових кадрів; форми функціонування й використання усіх набутих знань.
Сучасна система науки умовно поділяється на три групи природничі, технічні й суспільні наукові дослідження. В свою чергу кожна з цих груп поділяється на численні конкретні наукові дисципліни.
Наукові дослідження підрозділяються на фундаментальні й прикладні. До фундаментальних досліджень відноситься пізнання законів, що управляють природою і суспільством. У прикладних дослідженнях результати фундаментальних досліджень застосовуються для розвязання пізнавальних і соціально-практичних проблем. Як правило фундаментальні дослідження передують прикладним, створюючи для останніх теоретичну основу. Скорочення відставання прикладних наук від фундаментальних основне завдання науковців.
На даному етапі розвитку людства наука все більше взаємодіє з технікою. Такий поступальний взаємозвязаний розвиток науки й техніки отримав назву науково-технічного прогресу.
Витоки науково-технічного прогресу відносяться до пізнього Відродження (ХУ1-ХУП ст.). Саме тоді став зміцнюватися союз наукової, технічної й винахідницької діяльності. Найбільш яскравою особою, яка уособлювала цей союз, був Леонардо да Вінчі (1452 1519) художник, скульптор, архітектор, вчений, інженер.
Зближення й взаємовплив науки й техніки остаточно оформилися наприкінці ХУШ - початку Х1Х ст. Розвиток науково-технічного прогресу в середині ХХ ст. привів до науково-технічної революції.
Які ж її основні риси? Це стирання відмінностей між фізичною й розумовою працею, зростання творчого рівня праці, а саме витіснення людини із сфери безпосереднього виробничого процесу (тобто його автоматизація).
В умовах науково-технічної революції склалася єдина система “наука-техніка-виробництво”. В цій системі науці належить провідна роль.
Значення науки швидко зростає. Сучасна культура глибоко змінюється під впливом науки. Творчі можливості науки величезні. Вони все більш глибоко реформують, розвивають культуру. В історії людства наука діє як сила, що цивілізує, а культура як сила, що одухотворяє.
Разом з тим на вершині могутності науки її може чекати криза. Останню наука може не подолати. Адже саме наука створила засоби для руйнації природи і знищення людини в ядерній війні й екологічній катастрофі.
Таким чином, релігія і мистецтво, наука і освіта є основними інститутами культури. Сама ж культура висвітлюється через призму цих її головних інститутів. Відтак у всіх наших наступних лекціях розвиток культури буде розглядатися головно саме через призму перелічених основних інститутів культури.
ЛІТЕРАТУРА ДО ТЕМИ 2:
1. Гуревич П.С. Философия культуры. М.: NOTA BENE, 2001. 349 с.
2. Доусон К.Г. Религия и культура. СПб.: Алетейя, 2001.- 280 с.
3. Кононенко П.П. Українська освіта у світовому часопросторі. (П.П.Кононенко, Т.П.Кононенко) К.: Товариство “Знання” України, 2007. 591 с.
4. Корінний М., Потапов Г., Шевченко В. Короткий термінологічний словник з української та зарубіжної культури. К.: Україна, 2000.- 182 с.
5. Коростовцев М.А. Религия Древнего Египта. СПб.: Журн. “Нева”: Летний сад, 2000.- 462 с.
6. Культура и культурология: Словарь. Екатеринбург, М.: Деловая книга. Академ. проект, 2003.- 926 с.
7. Культурологія. Українська та зарубіжна культура: Навч. посібник (М.М. Закович, І.А. Зязюн, О.М. Семашко та ін.). з вид. К.: Знання, 2007. 567 с.
8. Лапицкий В.В. Наука в системе культуры. Псков: Псков. ин-т повышения квалификации работников образования. 1994. 135 с.
9. Любар О.О. Історія української школи і педагогіки: Навч. посібник. (О.О. Любар, М.Г. Стельмахович, Д.Т. Федоренко). К.:Знання. 2006, - 447 с.
10. Мифы и легенды народов мира. В 3 т. М.: ОЛМА-Пресс, 2000. Т.1. 815 с.; Т.2.- 814 с. Т.3. 815 с.
11. Нікітін Володимир. Культурна політика в Україні: гуманітарна безпека, мова, освіта. (В. Нікітін, М. Кузьменко, О. Кузьменко; Міжнародний центр перспективних досліджень). К.: Октіма, 2007. 88 с.
ТЕСТ
Тема 2. Інститути культури як система її цінностей.
1.Обожнювання речей неживої природи, віра в надприродні властивості матеріальних предметів - суть релігій?/p>