Концепції країнознавчого синтезу в регіональній географії
Информация - География
Другие материалы по предмету География
цтво опису (увага до якого в останні десятиріччя знизилася) на високому рівні"; "описи місць … мають таке саме значення, як таблиця множення для математики чи періодична система елементів для хімії".
Все реальне різноманіття виробничої та невиробничої діяльності населення окремих місцевостей, поселень і навіть окремих підприємств чи закладів значною мірою формується як наслідок суспільно-географічного процесу, який називається географічним поділом праці. Географічний поділ праці є обєктивним результатом розвитку суспільства, повязаним із зростанням товарного виробництва й обміну.
Методологічна розробка цього поняття належить М.М. Баранському. Підкреслюючи фундаментальну роль географічного поділу праці, він показав його системний, інтеграційний зміст: "Географічний поділ праці є дуже важливим поняттям, точніше кажучи, цілою системою понять, що повязує і галузі, і економічні райони, тобто весь "інвентар" економічної географії".
Зовсім не випадково М.М. Баранський назвав географічний поділ праці основним поняттям СЕГ, а Е.Б. Алаєв - наріжним принципом та стимулом розвитку всіх господарських територіальних процесів, таким джерелом зростання продуктивності суспільної праці, що створює умови, за яких продукт і його виробник удосконалюються.
Висновки
В сучасних дискусіях про країнознавчий синтез вододіл між точками зору проходить між розумінням синтезу, як дослідницької операції, та розумінням синтезу як процесу, що має характер мистецтва.
Таким чином, в сучасному країнознавстві простежуються дві тенденції - з одного боку суворо науковий підхід з жорсткою програмністю операцій, а з іншого - спроба створення образу країни в контексті гуманітарних підходів. Другий підхід завойовує все більше прибічників навіть серед професійних географів. Це можна розцінювати як реакцію на "засилля" редукціонізму в теоретичній географії.
Повертання до традиційної описової географії має відбутися, звичайно ж, на нових філософських засадах. Але, очевидно, не слід різко протиставляти наукове пояснення та субєктивно-художній опис. Слід серйозно зайнятися пошуком також і позанаукових форм створення образів країн і регіонів. "Образний" підхід по своїй меті і результатам близький до суто наукового країнознавства та обєктивно його доповнює. Образ слід розглядати як синтетичну форму знань.
Географи відповідальні за створення картини Землі, у якій різноманіття передається через образи. Всебічна популяризація географічних образів, особливо з огляду на можливості сучасних комунікативних засобів (наприклад, мережі Інтернет), - основне завдання нової прикладної дисципліни - географії образів, або імажинальної географії.