Концепції країнознавчого синтезу в регіональній географії
Информация - География
Другие материалы по предмету География
в без приставок "фізико-" або "економіко-", а також розуміння того, що своєї власної теоретичної бази країнознавство не має. Воно організує матеріал за допомогою тих принципів і законів, що встановлені на даний час природничою та суспільною гілками географії. Саме тому і М.М. Баранський, і В.Б. Сочава підкреслювали, що країнознавство являє собою особливу форму організації географічного матеріалу.
В сучасних умовах все рішучіше утверджується точка зору, що країнознавство являє собою особливий вид мистецтва (в звязку з тим, що його провідними поняттями стають "образ місця", "образ країни"), на підтвердження цього можна згадати відомі журналістські країнознавчі твори В. Овчинникова, М. Стуруа, В. Цвєтова.
Таблиця 1. Провідні концепції країнознавства
№
п/пКонцепціїКритерії їх виділенняПровідні методи
синтезу1. Районна школа М.М. БаранськогоФорма організації знань про країну на основі переходу від реґіоналізму галузей до реґіоналізму територіальних комплексівСинтетичне картографування, порівняння "від місця до місця", систематизація, генералізація, районування2. Проблемне країнознавство (В.М. Гохман, Я.Г. Машбиц) Ключові проблеми розвитку окремих країн та груп країнПобудова комплексних характеристик навколо ключових проблем3. Синтез країнознавства з геоглобалістикою (С.Б. Лавров, Г.В. Сдасюк) Реґіоналізація глобальних проектів і моделей, дослідження дії глобальних процесів на країнуМіждисциплінарні дослідження, порівняльні міждержавні дослідження4. Середовище суспільного розвитку як предмет країнознавства (В.О. Анучін) Подолання дуалізму країнознавства (поділу на фізико - та суспільно-географічне) Дослідження результатів взаємодії природи і суспільства5. Країновлаштування: ландшафтний підхід (А.Б. Басалікас, Г. Ріхтер, О.Г. Топчієв) Оптимізація господарського освоєння території (ландшафтів) Геосистемна організація, генералізація, метод картоїдів6. Гуманітарно-образне країнознавство (Р. Міншул, Дж. Паттерсонс, І-Фу Туан) Створення образів територій (країн) Емоційно-художні форми пізнання
Проаналізуємо табл.14.1 виходячи із головного завдання регіональної соціально-економічної географії - поєднання різноманітних знань про певні території (в нашому випадку - країнознавчого синтезу), адже шкільний вчитель географії у першу чергу повинен "бачити за деревами ліс" - тобто цілісну, єдину географію.
1. Найдавнішою за часом виникнення є "районна школа".М. М. Баранський хотів створити географію, в якій була б реалізована принципова неподільність на галузеву і регіональну. Якою б не була проблема, в географії, на його думку, вона повинна розглядатися в системі територіальних (районних) звязків. Баранський намагався відійти від старої уяви про регіональні описи, як компілятивні зведення даних про окремі сторони життя районів і країн. Він трактував країнознавство як специфічну форму організації знань про країну на основі переходу від реґіоналізму галузей до реґіоналізму територіальних комплексів. На жаль, в дійсності від ідей "районної школи" в багатьох випадках залишилася лише схема покомпонентного опису.
Формула "від геології до ідеології", яка зараз фактично забута, означає вміння вивчати і характеризувати дійсність у широкому тематичному діапазоні, що надзвичайно важко зробити при тому рівні наукової культури, яким володіють галузеві географи. Від мети залежить результат дослідження, тому цілком можливі "часткові" види країнознавства: економіко-, соціально-, еколого-географічне та ін. Але дуже важливо розвивати й не прикладні його форми, робити спроби надприкладного синтезу. Умовно кажучи, це і був би університетських підхід, який враховує традиції світової та вітчизняної науки.
2. Концепція проблемного країнознавства виникла в 70-х роках минулого століття як реакція на кризу в країнознавстві. Проблема синтезу вирішувалась як побудова комплексних характеристик навколо ключових проблем країн та їх груп. До складу ключових проблем В.М. Гохман та Я.Г. Машбиц включили: місце країни у світогосподарських процесах, ресурсозабезпеченість, структурні проблеми економіки і суспільства в цілому, проблеми розселення, образу життя і соціальної рівності в територіальному аспекті, проблеми екології, характеристики проблемних районів та ін. Глибинна сутність концепції полягає в переході від енциклопедичності до характеристики ключових географічних проблем країн та районів з відповідною їх типологією.
3. Дещо пізніше, як вихід з "методологічного тупика", пропонується концепція синтезу країнознавства з вирішенням глобальних проблем людства. Такий синтез потрібен, з одного боку, для реґіоналізації глобальних проектів, а з іншого - для вивчення впливу глобальних процесів на країни, який являє собою в даному контексті "локальний відгук" на загальнопланетарні процеси. Глобальний підхід, за думкою авторів концепції, використовується для проникнення в глибинну сутність явищ. Дана концепція повертає нас до країнознавства загальногеографічного, а не "розірваного" на фізичне та економічне. Вона сприяє освоєнню країнознавством загальнонаукових підходів і методів побудови моделей та сценаріїв розвитку людства, методів і технологій управління.
На жаль, в Інституті Географії НАН України дві останні концепції "не відбулися", а після створення Інституту стратегічних досліджень країнознавство в структурі НАН України б