Комахи-шкідники плодово-ягідних культур
Курсовой проект - Биология
Другие курсовые по предмету Биология
пинань і здуттів (галлів) з верхньої сторони листів. Ушкоджені листки добре помітні. З масовою появою попелиць листки гинуть.
У липні, коли в смородини припиняється ріст пагонів, велика частина попелиць переселяється на травянисті дикі і бурянисті рослини із родини губоцвітів, де розмножується до кінця літа. У вересні попелиці повертаються на смородину для відкладання яєць.
Вербова щитовка (Chsionaspis salicis L.) - широко розповсюджений шкідник, який пошкоджує смородину, аґрус і багато деревних порід і чагарники (верба, тополя, осика й ін.). Кущі смородини, заражені щитовкою, звичайно зустрічаються окремими групами. Часто щитівок буває так багато, що вони суцільною коростою покривають гілки .
Вербова щитовка зимує в стадії крихітних фіолетово-червоних яєць під білими чи сіруватими щитками самок, по 40-80 штук під кожним. Діаметр щитка до 3 мм, форма найчастіше грушоподібна. В травні - червні в період цвітіння смородини відроджуються личинки-бродяжки, здатні активно пересуватися. Присмоктавшись до кори, вони покриваються щитком і в процесі подальшого розвитку ведуть нерухомий спосіб життя. У серпні зявляються самки, що незабаром відкладають яйця. Висмоктуючи сік з кори, щитівки сильно послабляють рослини, викликають гноблення і відмирання гілок. Протягом року розвиваються в одному поколінні. Поширюються щитівки головним чином з посадковим матеріалом.
Березова псевдощитовки подушечниця (Pulvinaria betulae L.) пошкоджує багато деревних порід - ліщину, вербу, осику, горобину, черемшину й ін. У запущених садах зустрічається окремими вогнищами на смородині, переважно на червоній.
Тіло самок березової псевдощитовки опукле, серцеподібної форми, довжиною до 8 мм. Спочатку вони мають сіре забарвлення, потім стають темно-коричневими з поперечними зморщечками. Яйцевий мішок самок білий, довжиною до 9 мм. Зимують звичайно личинки другого віку на гілках. Навесні личинки продовжують шкодити смородині, висмоктуючи сік з кори, а на початку літа перетворюються в самок. Наприкінці червня - початку липня кожна самка відкладає до 600 червонясто-рожевих яєць, у липні - початку серпня зявляються личинки нового покоління. Вибравши затишні місця під відсталою корою звичайно на 3-4-літніх гілках смородини вони присмоктуються до кори і, як правило, після цього не пересуваються. Узимку значна кількість личинок гине. Розселяється головним чином з посадковим матеріалом.
Смородину й аґрус досить часто ушкоджує кленовий борошнистий червець (Phaenacoccus aceris Geoffr). Самки цього червця зеленувато-жовті, покриті білими порошкоподібними восковидними виділеннями. Тіло їх яйцеподібної форми, довжиною до 5 мм. Личинки і самки рухливі. У розвитку кленового борошнистого червця багато загального з березовою псевдощитовкою. Смородину й аґрус часто ушкоджує також акацієва псевдощитівка.
Чорну смородину досить часто ушкоджують личинки галиць - пагонової, листкової і квіткової. Галиці - це дрібні комарики коричнево-жовтого кольору. Довжина їх у залежності від виду коливається від 1,5 до 3мм. Колір молодих личинок білий, дорослих - від жовтого до червоного. Зимують дорослі личинки в ґрунті під кущами на глибині до 5 см. Розмір дорослих личинок у залежності від виду досягає 2-4 мм. Квіткова галиця вилітає під час бутонізації, листкова - під час оголення бутонів і на початку цвітіння, а пагонова - у період масового цвітіння чорної смородини.
Пагонова смородинна галлиця (Thomasiniana ribis Маr.) відкладає яйця на нижню частину плодоносних здеревілих пагонів, звичайно в місцях з ушкодженнями кори. Личинки, які зявилися, проникають під кору і живуть колоніями. На ушкоджених ділянках зявляються темні, трохи втиснені, які поступово розширюються плями і тріщини, у результаті чого гілки засихають і легко обламуються. З масовою появою шкідника гине значна кількість віток. Протягом літа стеблова галиця розвивається в двох - трьох поколіннях. Друге покоління зявляється наприкінці липня.
Листкова смородинна галиця (Perrisia tetensi Rubs.) звичайно відкладає яйця на наймолодших листках чорної смородини, на кінцях зростаючих пагонів. Личинки ушкоджують молоді верхні листки, які ще не розпустилися, від чого вони стають виродливими, як би продірявленими, чорніють і засихають. Пагони припиняють ріст або ненормально гілкуються. Особливо сильно пошкоджуються молоді кущі і саджанці. Протягом літа розвивається в чотирьох поколіннях. Личинки першого покоління зявляються під час цвітіння чорної смородини. Найбільш численні друге і третє покоління.
Смородинна квіткова галиця (Dasyneura ribis Barn.) відкладає яйця в бутони, всередині яких будуть харчуватися личинки. Ушкоджені бутони ненормально розростаються, набувають жовтуватого або червонуватого забарвлення й обпадають.
Смородинна брунькова міль (Incurvaria capitella Cl.) особливо сильно пошкоджує найбільш ранні сорти смородини. При масовому ушкодженні гусениці молі, виїдаючи бруньки, повністю оголюють кущі, тому що ушкоджені бруньки підсихають і не розпускаються. Частіше пошкоджує червону і білу, рідше чорну смородину. На пошкоджених бруньках звичайно помітні грудочки з дуже дрібних екскрементів, обплутаних тонкою павутиною. Зимують молоді гусениці (довжиною до 2 мм) у пеньках і під відсталою корою віток у основи куща, покриваючи себе щільним коконом. Рано навесні, звичайно в квітні, гусениці уповзають на вітки і харчуються бруньками, які набухають. Спочатку вони червонясто-жовті, пізніше стають зеленими. Перед цвітінням смородини вирослі гусениці (до 8 мм) ідуть у ґру?/p>