Колоніальні війни Росії
Информация - История
Другие материалы по предмету История
?иєднані Ярославське, Ростовське, Тверське велике князівство, Новгородська республіка, Вятські і більша частина Рязанських земель. Іван ІІІ Васильович вдруге був одружений на Зої (Софії) Палеолог, небозі останнього візантійського імператора. Одруження Івана ІІІ на Софії Палеолог стало початком оформлення повного титулу московського правителя як великого князя всея Руси та намагань Москви стати світовим центром православного християнства (29 травня 1453 року турки захопили Костянтинополь, на початок 60х років XV ст. Візантійська імперія припинила своє існування).
Саме в цей період, одночасно і паралельно зі становленням централізованої московської держави, у цьому своєрідному казані, почала створюватись руська народність, основу її складали племена вятичі, радомичі, сіверяни, а також несловянські племена весь, голядь, меря, мурома, мордва, чудь, угри, лопарі, чухонці, ести, черемиси, остяки (див.: БСЭ, т. 22, с.220; АнучинД.Н. Россия в этнографическом отношении. Россия// Энциклопедический словарь. С.-Петербург, 1898. С.139). Бантиш-Каменський так писав про різницю між словянами Київської Русі і північним словянськими племенами: Славяне кіевскіе были нрава кроткаго и тихаго, образованнее другихъ и бракъ считался у нихъ священною обязанностью; напротивъ того северяне и радимичи сходствовали во всем съ древлянами, от лесной земли своей такъ названными. Они дикостью уподоблялись зверямъ и не ведали брачных союзовъ (див.: Д.Н.Бантыш-Каменский. История Малой России от водворения славян в сей стране до уничтожения гетманства. С.-Петербург-Киев-Харьков, Южно-Русское книгоиздательство Ф.А.Иогансона, 1903. С.1.). Маючи власні земельні етноніми, жителі Московського князівства і прилеглих територій (князівств) називали себе руськими за належністю до руського князя і лише тоді, коли зіштовхувались з представниками чужих держав (див.: Василь Балушок. Дзеркало тижня// 23.04. 06.05.2005). Автор Ходіння за три моря тверський купець Афонасій Микитин називав себе яз русин, коли хан у Чюнері, дізнавшись, що він не бесермен (бусурман), пропонував за жеребця і тисячу золотих стати мусульманином, тобто Афонасій Микитин, називаючи себе русином, ідентифікував себе з руською православною вірою (див.: Хожение за три моря Афонасья Микитина сына. М.Л, 1958).
Коли процес утворення народності завершився (XVIXVII ст.), прикметник руський шляхом його субстантивації став іменником (укр. росіянин), у ХІХ поч. ХХ ст. ст. руські (московіти) прибрали назву великоросів, з утворенням Російської Соціалістичної Радянської Федеративної Республіки знову почали називатись руськими (росіяни позаетнічна назва громадянства в сучасній Російській Федерації).
Першим російським царем (1547) став великий московський князь Іван IV Васильович на прізвисько Лютий (15331584). На цей час завершилось обєднання прилеглих територій (князівств) у Московське велике князівство, Московія стала царством централізованою державою. І з цього часу розпочалась її експансіоністська, загарбницька (колонізаторська) політика, першим кроком якої була ліквідація Іваном Лютим Казанського і Астраханського ханств, затим невдала спроба за вихід до Балтійського моря, війни з Тюменським, Сибірським ханствами, які закінчились їх знищенням та приєднанням до Московії Уралу і Західного Сибіру.
1654 року внаслідок перемовин між українським гетьманом Богданом Хмельницьким і московським царем Олексієм Федоровичем був підписаний договір між двома державами, який Московія почала порушувати майже з перших днів його укладення; на кінець ХVІІІ ст. закінчилась остаточна колонізація і закріпачення України Росією. Український народ став найбільш упослідженою етнічною і соціальною спільнотою в колі поневолених Російською імперією народів і народностей: царський уряд послідовно забороняв і знищував українську культуру, мову, літературу, українцям (поряд з білорусами) заборонялось мати українські навчальні і просвітницькі заклади (більшість інородців початкові навчальні школи з викладанням рідною мовою мали).
В результаті азовських походів Петра І (16721725) 169596 рр. Росія вийшла до берегів Азовського моря. 1700 року шведський король Карл ХІІ, спираючись на політичну і економічну могутність своєї держави та маючи в розпорядженні першокласну для того часу армію і флот, розпочав війну проти Данії, Польщі, Московії (Північна війна 170021 рр.). На початку війни Карл ХІІ примусив капітулювати Данію (1700), розгромив московську армію під Нарвою (1700) і, завдавши поразки польсько-саксонським військам, вступив на територію Польщі й Саксонії. Він змусив Августа ІІ Фрідріха укласти Альтранштедський мир, за умовами якого останній зрікся престолу на користь Станіслава Лещинського. Дізнавшись про намір Петра І ліквідувати політичну автономію України, гетьман Іван Мазепа через С.Лещинського вступив у таємні переговори з Карлом ХІІ про умови участі України в антимосковській коаліції. Влітку 1708 року 50тисячна армія Карла ХІІ розпочала бойові дії з московськими військами у Білорусі, 21 вересня шведські полки на чолі з Карлом ХІІ, за попередньою домовленістю з гетьманом, вступили на територію Лівобережної України. 28 березня 1709 року шведський король уклав з гетьманом Іваном Мазепою та кошовим отаманом Костем Гордієнком шведсько-український союзний до?/p>