Класичний масаж як метод фізичної реабілітації
Дипломная работа - Медицина, физкультура, здравоохранение
Другие дипломы по предмету Медицина, физкультура, здравоохранение
?бто нормалізує температуру тіла, зникає кашель, нормалізується локальна вентиляція легень, ліквідується бронхоспазм, збільшується насичення артеріальної крові киснем, самопочуття хворого поліпшується.
3адачи масажі: покращити крово- і лимфоток в легенях, сприяти розрідженню й відходженню мокротиння, підсилити локальну вентиляцію легень, нормалізувати сон, зменшити кашель, ліквідувати спазм бронхіальної мускулатури.
Методика масажу. В.И. Дубровський (1969, 1973, 1986) патогенетически обґрунтував методику масажу. Вона включає масаж грудної клітки, дихальної мускулатури з активізацією подиху (сдавление грудної клітки на видиху хворого), перкуссіонний масаж у проекціях бронхів. Спочатку масажують коміркову область, мязи надплечья, спину (особливо паравертебральні області), потім хворий лягає на спину і роблять масаж мязів шиї (грудиноключично-сосцевидних мязів); грудної клітки, міжреберних мязів і потім сдавлееня грудної клітки протягом 1-2 хв на видиху хворого. Мяза живота масажують у положенні хворого лежачи на спині з зігнутими ногами в тазостегнових і колінних суглобах. Після масажу живота хворому необхідно подихати "животом".
Тривалість масажу 10-15 хв. Курс 5-15 процедур.
У період загострення хронічного бронхіту проводять жарознижуючий масаж з мазями, що викликають гіперемію, а в період ремісії - профілактичний масаж з оксигенотерапією, інгаляцією інтерферону, пихтовим (чи евкаліптовим) олією, кисневою коктейлем із включенням відварів із трав.
При хронічному обструктивному бронхіті, крім масажу грудної клітки з її активацією (активуючий масаж), показаний масаж нижніх кінцівок.
При хронічній пневмонії проводять жарознижуючий масаж з мазями, що викликають гіперемію, підігрітим олією (евкаліптовим, пихтовим та ін.). Масаж проводять перед сном. Ретельно масажують спину, груди, дихальну мускулатуру. Після масажу хворого грудну клітку необхідно укутати махровим рушником і прикрити ковдрою.
Тривалість масажу 5-10 хв.
Глава ІІ. Дослідження стану дихальної системи на етапі реабілітації хворих хронічним бронхітом
1.1 Ціль дослідження
Ціль дослідження - визначити показники дихальної системи: локальна вентиляція легень, частота подихів, проби Штанге і Генче в хворих хронічним бронхітом на етапі реабілітації.
1.2 Загальна характеристика досліджуваних хворих
Для дослідження взяли дві групи: експериментальну і контрольну по 10 чоловік кожна. Група хворих з однаковим захворюванням дихальної системи. Вони знаходяться на етапі реабілітації після лікування в стаціонарі.
В експериментальній групі хворим ще додатково проводяться сеанси масажу.
1.3 Методи проведення дослідження
Вимірити показники стану дихальної системи і дати аналіз теоретично й аналіз методом математичної статистики по Стюденту.
Використовуємо метод математичної статистики Стюдента.
При цьому уся сукупність людей, які беруть участь в експерименті, складає, так звану, генеральну групу. Ця група розбивається на дві - контрольну та експериментальну. Групи можуть складатися наступимо чином:
oбез урахування індивідуальних особливостей членів групи;
oза віком, за статтю, за перебігом захворювання, за станом фізичного розвитку.
У курсовій роботі для дослідження показників стану дихальної системи відібрані хворі з урахуванням захворювання - в усіх діагноз - Хронічний бронхіт.
Для математичного порівняльного аналізу визначаються такі параметри:
- середнє арифметичне значення величини показника (Х);
- середнє квадратичне відхилення, яке характеризує мінливість ознаки (
);
- помилка середньої (m);
Всі три показника розраховуємо для кожної групи окремо, для контрольної та експериментальної.
Середнє арифметичне значення величини показника Х вираховуємо за формулою (2.1):
Х =, (2.1)
де - сума значень показників в групі,
n кількість людей в групі.
Середнє квадратичне відхилення значення показника вираховуємо за формулою (2.2):
= R (max - min)/А,(2.2)
де R- різниця між максимальним і мінімальним значеннями показника,
А- табличне значення із значень n (додаток Б).
Помилку середньої вираховуємо за формулою (2.3):
m = , (2.3)
де - середнє квадратичне відхилення,
n- кількість людей в групі.
Знаючи величини X та m кожної групи, можливо визначити значення t критерію Ст”юдента за формулою (2.4):
t = , (2.4)
деХ1 та Х2 середні арифметичні,
m1 та m2 помилки середньої арифметичної.
В чисельнику формули (2.4) визначається різниця між Х кожної групи, причому з більшого значення віднімається менше значення.
В знаменнику формули сума значень помилок середньої арифметичної в контрольній та експериментальній групах.
Після визначення значення t залишається встановити достовірна чи недостовірна різниця у величині зазначеного показника міх контрольною та експериментальною групами.
Для цього використовується додаток В, в якому в одній з колонок знаходиться значення так званих “ступенів свободи”.
Ступень свободи визначається за формулою (2.5):
f = (nконтр + nексп) - 2,(2.5)
деn кількість людей в контрольній та експериментальній групах.
Таким чином, знаючи значення ступеню свободи f та значення t критерію Стюдента, визначаємо достовірність відмінностей. У додатоку В, таблиця граничних значень t критерію Стю