Керування дебіторською заборгованістю
Курсовой проект - Менеджмент
Другие курсовые по предмету Менеджмент
вальні документи.
На закінчення аналізу стану оборотних активів варто оцінити зміна частки важко реалізованих оборотних активів у загальній величині оборотних активів і співвідношення важко реалізованих і легко реалізованих активів. Підвищення частки важко реалізованих оборотних активів послабляє фінансову стабільність підприємства й приводить до зниження його платоспроможності.
Дебіторська заборгованість - права (вимоги), що належать продавцеві (постачальникові) як кредиторові по невиконаних грошових зобовязаннях покупцем (одержувачем) по оплаті фактично поставлених за договором товарів, виконаних робіт або зроблених послуг. У цілому вона розділяється на поточну дебіторську заборгованість, що повинна бути погашена протягом одного року, і прострочену, тобто зі строком понад 12 місяців. У свою чергу із простроченої заборгованості виділяється заборгованість, по якій минув строк позовної давності.
Політика керування дебіторською заборгованістю являє собою частина загальної політики керування оборотними активами й маркетинговою політикою підприємства, спрямованої на розширення обсягу реалізації продукції й цієї заборгованості, що укладається в оптимізації загального розміру, і забезпеченні своєчасної її інкасації.
Завданнями керування дебіторською заборгованістю є:
- обмеження прийнятного рівня дебіторської заборгованості;
- вибір умов продажів, що забезпечують гарантоване надходження коштів;
- визначення знижок або надбавок для різних груп покупців з погляду дотримання ними платіжної дисципліни;
- прискорення зажадання боргу;
- зменшення бюджетних боргів;
- оцінка можливих витрат, повязаних з дебіторською заборгованістю, тобто упущеної вигоди від невикористання коштів, заморожених у дебіторській заборгованості.
Стосовно до українських умов, провідні спеціалісти в області керування фінансами пропонують наступні заходи щодо вдосконалювання системи керування дебіторською заборгованістю:
- виключення із числа партнерів підприємств із високим ступенем ризику;
- періодичний перегляд граничної суми кредиту;
- використання можливості оплати дебіторської заборгованості векселями, цінними паперами;
- формування принципів розрахунків підприємства з контрагентами на майбутній період;
- виявлення фінансових можливостей надання підприємством товарного (комерційного кредиту);
- визначення можливої суми оборотних активів, що відволікають у дебіторську заборгованість за товарним кредитом, а також по виданих авансах;
- формування умов забезпечення стягнення заборгованості;
- формування системи штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязань контрагентами;
- використання сучасних форм рефінансування заборгованості;
- диверсифікованість клієнтів з метою зменшення ризику несплати монопольним замовником.
Визначення можливої суми фінансових коштів, інвестуємих у дебіторську заборгованість, здійснюється по наступній формулі:
ІДЗ = ОРК * КСЦ * (ППК + ПР) / 360, (1.1)
дебіторський заборгованість оборотність кошти
де ІДЗ - необхідна сума фінансових коштів, інвестуємих у дебіторську заборгованість;
ОРК - планований обсяг реалізації продукції в кредит;
КСЦ - коефіцієнт співвідношення собівартості й ціни продукції, виражених десятковим дробом;
ППК - середній період надання кредиту покупцям, у днях;
ПР - середній період прострочення платежів по наданому кредиті, у днях.
Якщо фінансові можливості підприємства не дозволяють інвестувати розрахункову суму коштів у повному обсязі, то при незмінності умов кредитування повинен бути відповідно скоректований планований обсяг реалізації продукції в кредит.
В основі формування стандартів оцінки покупців і умов надання кредиту лежить їхня кредитоспроможність. Кредитоспроможність покупця характеризує систему умов, що визначають його здатність залучати кредит у різних формах і в повному обсязі в передбачений термін виконувати всі повязані з ним фінансові зобовязання.
Формування системи стандартів оцінки покупців включає наступні основні елементи:
1. Визначення системи характеристик, що оцінюють кредитоспроможність окремих груп покупців. По товарному (комерційному) кредиті така оцінка здійснюється звичайно за наступними критеріями:
- обсяг господарських операцій з покупцями й стабільність їхнього здійснення;
- репутація покупця в діловому світі;
- платоспроможність покупця;
- результативність господарської діяльності покупця;
- стан конюнктури товарного ринку, на якому покупець здійснює свою операційну діяльність;
- обсяг і склад чистих активів, які можуть становити забезпечення кредиту при неплатоспроможності покупця й порушенні справи про його банкрутство.
2. Формування й експертиза інформаційної бази проведення кредитоспроможності покупців має на меті забезпечити вірогідність проведення такої оцінки. Інформаційна база, використовувана для цих цілей, складається з відомостей, надаваних безпосередньо покупцем (їхній перелік диференціюється в розрізі форм кредиту); даних, формованих із внутрішніх джерел (якщо угоди з покупцем носять постійний характер); інформації, формованої із зовнішніх джерел (комерційного банку, що обслуговує покупця; інших його партнерів по угодах і т.п.). Експертиза отриманої інформації здійснюється шляхом логічної її перевірки; у процесі ведення комерційних перегово