Керамічне виробництво слов'ян
Контрольная работа - Культура и искусство
Другие контрольные работы по предмету Культура и искусство
Вступ
Значна архаїзація матеріальної культури Європи, в тому числі на землях України, була повязана із словянськими культурами V-VІ століть.
Історико-типологічні відмінності епохи відбилися у ранньословянській кераміці. Це посуд, порівняно з попередніми комплексами кераміки, дуже примітивний за технологією, характером форм та декору. Складається враження, що антична традиція на наших землях повністю переривається. Однак словянський масив був неоднорідним, що зумовило й певні регіональні відмінності в його кераміці. Рівень керамічного виробництва лісостепу й степу був і в цей період дещо вищим ніж у північних словянських культур.
Кераміка ранніх словян V-VІІ ст. н.е.
У третій чверті І тис. н .е. на півдні східнословянських земель поширюється кераміка празько-коргакського та празько-пеньківського типів. Празький посуд, відомий в Європі від верхівя Ельби до Припятського Полісся, представлений в основному горщиками, зрідка зустрічаються сковороди та макітроподібні миски. Прикрашений найпростішими насічками по вінцях, зігзагом на корпусі, валиком з косими насічками, розетковим штампом.
Городище Пастирське на р. Сухий Ташлик у Південному Подніпровї явище унікальне для ранньословянського часу. Стосовно його етнічної приналежності немає єдиної думки. На думку А. Т. Сміленко, це був ремісничо-торговий та племінний осередок ембріон міста. Вчені знаходять у пастирських матеріалах словянський елемент. На городищі, в основному в VII ст., виготовлялись гончарні горщики кулястої форми, прикрашені ритованими хвилястими та прямими лініями й лошенням, витоки яких, можливо, знаходяться в північнопричорноморських гончарнях античного періоду. Гончарне виробництво в с. Пастирському було ще досить розвиненим в кінці ХГХ на початку XX ст. і не згасло до нашого часу.
Поселення гончарів у балці Канцерка в Надпоріжжі в VII ст. н. е. були великим для свого часу ремісничим осередком, продукція якого виготовлялася для продажу. На трьох поселеннях тут знайдено 12 гончарних майстерень із сховищами глини, двоярусними горнами та слідами гончарних кругів невідомого типу. Канцерські гончарі виготовляли різний посуд, але особливо характерні для них глеки аланського типу, призначені на продаж. Покупцями такого посуду, очевидно, були кочовики, мандрівники, торгові люди, що у великій кількості проходили через ці місця біля великої Дніпровської переправи. Високий рівень продукції на тлі загального спрощення якості глиняного начиння свідчить про живучість давньої високої ремісничої традиції навіть у час занепаду. Різноетнічність населення Канцерки доводиться присутністю в її кераміці, з одного боку, пень-ківських та пастирських рис з місцевою черняхівською традицією (кухонні горщики), а з іншого наявністю виразних східних (аланських та інших) впливів (глеки). Канцерські горна походять від місцевих черняхівських та відрізняються від синхронних їм кримських, до яких ближче стоять випалювальні печі салтівської культури, про яку мова йтиме пізніше
Продукція обох розглянутих центрів досить широко експортувалася, хоча й у невеликих кількостях. На східнословянських землях знайдено ще кілька дрібніших ремісничих гончарень, де посуд формувався на крузі. Не переривалась у цей час і антична традиція південних (причорноморське -приазовських) міських центрів, де формувалися великі середньовічні виробничі осередки гончарства.
Кераміка ранніх словян VII-IX ст. н.е.
Традиції пеньківської кераміки на землях України продовжувалися в культурі типу Луки Райковецької, яка була поширена в кінці VII кінець IX ст. від Правобережжя Дніпра до Закарпаття. Тут мали місце наслідування гончарним формам у ліпному посуді. Ліпна кераміка панувала в кінці VII-VIIІ ст., але при цьому імпортувався гончарний посуд з салтівських та причорноморських осередків. У IX ст. зявляється кераміка, обточена на крузі, а потім і повністю сформована кружальним способом.
На Дніпровському Лівобережжі, від Дніпра до Дону, частково перекриваючи одна одну, існували волинцівська (VII-VIII ст.) та роменська (VIII-X ст.) культури. Найбільший інтерес становить волинцівська кераміка, в якій зустрічається досить значний відсоток гончарного посуду, що має близькі аналоги у комплексі салтівської культури. У роменській культурі, яка поширювалась на волинцівські землі, гончарна кераміка зявляється в кінці IX ст. і на пізньому етапі співіснує з давньоруською.
На північ від території України, на землях північної частини празької культури, в тушемлинсько-бандерівській культурі та у деяких інших спільнотах (в основному лісової зони), гончарний посуд не був відомий, за виняікда: окремих імпортних речей. На території Центральної Росії. Білорусі, Прибалтики в ранньословянський час також переважають глибокі місцеві традиції, що розвиваються піл евними впливами з півдня, сходу та північного заходу.
Кераміка салтівської культури
Високоякісний та своєрідний за стильовими рисами гончарний посуд створили носії салтівської культури. У середині VII 2-й половиш X ст. вона існувала на землях басейнів річок Дону й Сіверського Дінця, у Північному Передкавказзі та в Криму. З VІII ст. вона поширюється на Дунай та Середню Волгу. Салтівська культура була складним поліетнічним утворенням, що містило автохтонні землеробські, кочові та напівкочові племена й народи: алан, болгар, хозар, населення Криму тощо. Усі в?/p>