Керамічне виробництво слов'ян
Контрольная работа - Культура и искусство
Другие контрольные работы по предмету Культура и искусство
українського народного гончарного посуду
Форма посудини найвиразніший показчик її приналежності до того чи іншого посуду, національного або професійного художнього стилю, певної функціональної групи. Характер форми перш за все виявляється в її силуеті, через який ми пізнаємо особливості пропорцій та пластики посудини. Саме за силуетом ми найлегше можемо виділити український посуд серед начиння інших народів.
Глечик
І в народній, і в стародавній кераміці такий вид посуду за чисельністю дещо поступається іншим видам посуду (горшкам, макітрам). Однак у декоративному мистецтві в тому числі українському, глечик одна з найулюбленіших форм.
Він має виразний силует, який вступає у різноманітні звязки з розписом, ліпним та гравірованим декором. Глечик стає основою для орнаментальних, сюжетних, символічних зображень. Саме форма глечика найбільше співвідноситься з надзвичайно важливим для світової культури образом посудини вмістилища вологи та вогню.
Археологи в оглядах стародавніх глечиків часто порівнюють їх з народними. Особливо цікава в цьому відношенні характеристика В.О. Городкова: “Глечиками названі посудини з високими шийками та одним або двома вушками, пристосовані для переносу води на більш-менш значні відстані. Глечики особливо необхідні при літній обробці ріллі та нив, що часто знаходиться далеко від водних джерел”. І дійсно ми знаходимо цю форму посуду лише у тих доісторичних культурах, в яких було відоме землеробство.
На території України така група глекоподібного посуду зявилась з початком грецької колонізації. М.Ф. Сумцов спостерігає: “У древніх греків існувало багато горщиків, глечиків, ваз найрізноманітніших форм та назв. Спільними їх якостями були краса і зручність. Спеціальні посудини були для води, вина, молока, масла”. Сумцов виводить термін “глек” з грецького glagos молоко. О.М. Трубачів ще більш переконливо доводить, що це слово походить від українського “глей” “глина” та прасловянського “глек” “посудина з глини”.
Серед грецької та римської кераміки зустрічаються масові аналоги українським глечикам, точніше деяким їх поширених різновидам, що викликає асоціації з античними вазами. Розглянемо форми, близькі до глечиків та кринок для молока.
Глечики для молока, з яйцеподібним туловом та циліндричним або трохи розведеним догори горлом, виготовляють майже в усіх регіонах України.
Широке горло в такого глечика, кришки, гладущика, гладилки потрібне, щоб, по-перше, можна було просунути руку й ретельно вимити посудину з середини, по-друге для зручності відстоювання та збирання вершків. За класифікацією В.Ф. Генінга, такі глечики відносяться до роду глечиків з прямим горлом, циліндрична горловина яких переходить у тулово, як правило, не плавно, а через більш-менш помітну грань. Найширший діаметр (пуко) туова знаходиться на середній третині висоти всієї посудини. Висота горла наближається до однієї третини загальної висоти.
Глечики такої форми були поширені в античній кераміці грецького та римського часів. Зустрічаємо подібні форми в іонійській мальованій кераміці VІ ст. до. н. е. в Ольвії, Херсонесі, Пантікапеї, Тірамбі.
У посуді “варварських” племен території України у ІІ ст. до н. е. процес формування глечика йшов двома лініями. По-перше, у ліпній кераміці це форма, виходячи з потреб практики, розвивалась самостійно з високого витягнутого горщика. По-друге, давався взнаки вплив античних розвинутих форм. Одна з його ознак поява вушка, яке збагачує силует посудини, а також надає їй орієнтації у вертикальній площині.
Багато глечиків виготовлялось майстрами черняхівської культури. Високий рівень гончарства давав можливість створювати різноманітні складні глечики. Основні форми черняхівських глечиків походять від характерних дакійських. Окрім деяких інших впливів у черняхівських формах відчуваються також і античні (греко-римські) впливи. Саме такі глечики в черняхівській кераміці стоять найближче до форм українських народних глечиків.
Близькими до українських є окремі гончарні, доброго ґатунку, глечики культури карпатських курганів
Миска
Ця форма української народної кераміки займає особливе місце в декоративно-прикладному мистецтві, не лише завдяки своєму силуету й пластичним особливостям, а тому, що є основою для різноманітних декоративних композицій ритованих, мальованих, лискованих. Миски в Україні служать важливим елементом хатнього вбрання. У народних обрядах вони виконують природну роль необхідного столового начиння. Саме слово “миска” походить від народно латинського mesa стіл.
Форми мисок дуже різноманітні. Миска з ребром, походження якої давно цікавить мистецтвознавців. Діаметр вінець цієї поширеної столової посуди пересічно удвічі більший за висоту, а стінки на середині висоти або її верхній третині утворюють горизонтальну грань так зване ребро. Нижня частина таких мисок формує нагадує широко розведений зрізаний конус, над гранню стінки піднімаються майже вертикально. Таки тип мисок існує в багатьох різновидах від Закарпаття до Лівобережної України, включаючи Львівщину, Волинь, Поділля, Подніпров?я, Полтавщину.
Вічне полумя горна
Може, то від найпершої блискавки, що вдарила в землю з небес, закарбувався загадковий слід творчості керамічного зліпка. Відтоді людина збагнула, що вогонь рятівник її життя: він і зігріє, і нагодує, і увічнить предметний світ.
Спливали в?/p>