Керамічне виробництво слов'ян
Контрольная работа - Культура и искусство
Другие контрольные работы по предмету Культура и искусство
?ни були обєднані у Хозарський каганат, який спочатку мав характер союзу племен, а потім переріс у першу ранньофеодальну державу Східної Європи. Тому й салтівський посуд часто називають хозарським, однак це досить умовна назва. Хоча носії салтівської культури вже у ранньому середньовіччі створили укріплені міста, жили вони переважно у селищах або на кочовищах. Відомі численні могильники цієї культури.
Салтівські племена сусідили зі словянським світом, де-не-де виходячи на його території, їхня економіка, культурні традиції значно відрізнялись від словянських, але були близькими стадіальна, тобто стояли лише не набагато вищому ступені класоутворення і створення державності. Культурний обмін салтівців та словян був дуже активним, що відбилося в їхній кераміці.
Салтівське гончарство було розвиненим ремісничим виробництвом, яке широко експортувало свої вироби у словянський світ та інші регіони. Посуд виготовляли як способом ліплення, так і на гончарному крузі (ручному і ножному) та випалювали в горнах. Прогресивнішими були південні осередки гончарства (нижній Дон, приазовські міста), де виготовлявся лощений посуд, сформований на ножному гончарному крузі. На півночі, у лісостепі, грубий кухонний посуд виробляли жінки способом ліплення, а лощений, столовий ремісники на ручному гончарному крузі. Гончарний круг та деякі особливості форм посуду салтівці перейняли з візантійського гончарства через кримські осередки. Двоярусні горна, виявлені на Нижньому Доні, Осколі та Сіверському Дінці, також подібні до кримських випалювальних печей
Салтівську кераміку, попри всю її багатоманітність, обєднують виразні стилістичні риси. Для столового посуду характерний сірий добре випалений черепок, прикрашений лощенням та заглибленим орнаментом з сітки, прямих та хвилястих ліній. Особливо виразні форми салтівських глеків: найбільше розширення їх тіла (пуко) припадає на нижню половину, а іноді лежить на рівні денця. Салтівські глечики мають складне горло з носиком-зливом, іноді дуже вигадливе, що відрізняє їх від античних ойнохой та поєднує з давньоіранською традицією.
Особливо важливі для нас свідчення взаємодії салтівського та ранньословянського керамічних виробництв. Є думка, що словяни східного регіону України перейняли у салтівців ручний гончарний круг, а салтівці у словян лінійно-хвилястий орнамент, релікт провінційноримського гончарства, а також специфічні рецепти глиняного тіста. Серед глиняних горщиків є форми, характерні для словян, але за технологією приналежні до салтівської кераміки. Такі горщики були поширені у волинцевській культурі
Остання чверть І тис. н. е. знаменна для словянського світу багатьма прогресивними явищами. У VII-VIII ст. відбувається виділення східнословянської мови із словянської мовної сімї, формується давньоруська народність. На східнословянських землях складаються передумови державності. Значний прогрес відзначається і в галузі економіки, закладаються основи давньоруського ремесла: (VII-IX ст. не лише на півдні, але й у центральних та північних областях поступово складаються форми сільського побуту, характерні для ряду наступних століть
У ІХ-Х ст. на давньоруських землях відбувається відродження гончарного ремесла. Власне, про відродження можна говорити лише стосовно півдня Східної Європи на її півночі у лісовій зоні гончарний круг до кінця IX початку X століть не був відомий зовсім. Його поширення йде з півдня на північ. У землях східних словян складається своєрідний давньоруський гончарний комплекс, який також можна вважати стадіальним явищем. Ряд рис повязує його з ранньословянською керамікою: безумовне переважання горщиковидних форм, декор у вигляді заглиблених та прямих ліній, асортимент (окрім горщиків миски, плошки, диски, сковороди).
У цей час пріоритет Півдня починає послаблюватись. У розвиненому середньовіччі територіальна близькість перестає бути вирішальною для культурних взаємовпливів, розвиваються звязки нового типу, що дає змогу зміцнити торгівельні відносини з арабським Сходом, таврійськими містами, Прибалтикою, Західною Європою. Однак відмінність, закладена в багатотисячолітній історії гончарства українських земель, повністю не зникає. Вона закріплюється у стилістиці керамічного мистецтва народів Східної Європи, що спостерігаємо і в наш час.
У духовній культурі східних словян посуд займає важливе місце: його знаходять, наприклад, у похованнях та на місцях тризи.
Однак, судячи з основної маси знахідок, ранньословянська кераміка не несла у формах та докорі того художнього потенціалу, який робив би її художнього самооцінкою такою мірою, як це було у попередній період. Але певна “генетична память” посудини, її звязок з образами людини та космосу зафіксувались навіть у грубому, майже не прикрашеному, ліпленому начинні.
За архаїчним масивом ліпленого словянського посуду, прикрасами якого були прості композиції з прямих та хвилястих ліній та деяких інших скромних мотивів, підкорених примітивній формі речі, а не самостійній художній ідеї, відчування давнє висококультурне підґрунтя. Можливо, через підсвідоме відчуття цієї найдавнішої художньої традиції ми знаходимо у ранньословянському посуді своєрідну красу і гармонію.
На цьому етапі вже можна впевнено говорити про початки етнічної традиції в народному гончарстві України.
кераміка словянин гончарний посуд
Стародавні витоки форм