Й. Шумпетер – засновник еволюційної економічної теорії
Информация - Экономика
Другие материалы по предмету Экономика
няття "винахід", "дослідження і розробки" та "інновація". На його думку, винахід - це ідеї, що є корисними для бізнесу, але не обовязково використовуються; дослідження і розробки - це науково-технічна діяльність, яка проводиться у виробництві і в державних чи громадських установах. І нарешті, інновація - це комерційне впровадження нової продукції чи нових засобів виробництва.
Створення Шумпетером теорії якісно нового інноваційного типу розвитку є визначним внеском в економічну теорію, що докорінно змінив традиційні уявлення про економічний розвиток, економічне зростання. Він став одним з вирішальних джерел подальшого поглибленого вивчення науково-технічного прогресу, навіть привернув увагу неокласичної теорії до цих проблем. її представники М. Абрамовиць, Є. Дені-сон, Д. Кендрік показали: саме науково-технічне вдосконалення виробництва зумовило те, що валовий національний продукт США зростає темпами, вищими від сумарних темпів збільшення обсягів використаних ресурсів праці і капіталу. Р. Солоу у своїй праці "Технічні зміни та функція сукупного виробництва" (1957 р.), яка у 1987 р. була відзначена Нобелівською премією, підрахував, що в США збільшення удвічі валової продукції на одну витрачену людино-годину за період 1909-1949 рр. досягнуто на 12,5% за рахунок зростання капіталоозброєності праці і на 87,5% - за рахунок технологічних змін. Усе це визначило, що в останні десятиліття XX ст. сформувалась як особлива наука "економічна теорія технологічних змін". Отже, ідеї Шумпетера дали змогу значно поглибити дослідження науково-технічного прогресу, виявити в його системі особливу роль технології і на цій основі значно збагатити вчення про закономірності соціально-економічного прогресу. Лауреат Нобелівської премії С. Кузнець вважав, що науково-технічна революція відкрила нову економічну епоху, для якої є характерними прискорення зростання виробництва на душу населення і продуктивності праці, швидкі структурні зрушення, перерозподіл діяльності від промисловості до сфери послуг, швидкий темп модернізації життя, посилення процесів міжнародної інтеграції національних економік тощо. Цей висновок дістав підтвердження у процесі статистичного аналізу економічного зростання 16 розвинутих країн за 120 років, який показав, що період 1951-1990 рр. істотно відрізняється за характером і пропорціями розвитку від періоду 1870-1950 рр. Можна тільки дивуватися, що Й. Шумпетер, завдяки прозорливості свого розуму, глибокій обізнаності в розвитку економіки і суспільства, зумів передбачити необхідність, роль і значення нового інноваційного типу, який фактично був породжений науково-технічною революцією, становленням нового інформаційного (постіндустріального) способу виробництва.
У працях Й. Шумпетера тісно поєднуються дослідження внутрішньої динаміки економічної системи (економічних систем) з глобальними світовими економічними і соціальними процесами. У відомих працях "Соціологія імперіалізму", "Капіталізм, соціалізм і демократія" та ін. розкривається складний процес руху цивілізації від феодалізму до капіталізму, хоча Шумпетер не вважав, що це був болючий розлом, і акцентував увагу на розвитку демократії, раціоналізації та підвищенні ролі індивідууму. Капіталістична цивілізація не тільки народжує нові економічні цінності, а й глибоко змінює поведінку індивідуума, що зумовлює усунення мілітаристських тенденцій, які, на його думку, успадковані від феодалізму. Він переконаний, що розвиток капіталізму неминуче породжує пацифізм і веде до поступового зникнення ворожих атавістичних проявів.
Й. Шумпетер приділяв значну увагу соціалізму, написав працю "Рух до соціалізму". Він не бачив "нічого поганого у чистій логіці соціалізму", тому що "фундаментальна логіка економічної поведінки - одна й та сама і в комерційному, і в соціалістичному суспільстві". Модель соціальної еволюції Шумпетера односпрямована: конкурентний капіталізм - трестівський капіталізм - соціалізм; вона побудована з урахуванням як дискретності, так і необоротності змін. Разом з тим Шумпетер бачив, що "сучасна демократія є продуктом капіталістичного процесу", проте, як це не дивно, недооцінював прагнення людей брати активну участь у політичному житті і при капіталізмі, і при соціалізмі, що суперечило його ж теорії еволюційного розвитку. Очевидно, що замість класового підходу, досить поширеного у його час, замість протиборства, ідеологічного протистояння, які визначили суспільне життя, стан і розвиток економічної науки, Шумпетер знаходить з позиції еволюційного підходу спільне в логіці економічної поведінки людей за різних систем, що, безперечно, є визначальним у їхньому розвитку. І знову треба віддати належне глибині мислення Шумпетера, який в умовах першої половини XX ст., сповненої двома страшними світовими війнами і безліччю інших, був упевнений в усуненні мілітаризму, воєн, у посиленні пацифізму, тобто миру і мирного розвитку.
Аналіз творчого спадку Й. Шумпетера яскраво свідчить, що, всупереч ортодоксії та її догмам, він здійснив науковий подвиг, заклавши основи еволюційної економічної теорії, яка має універсальний характер і може "застосовуватися не лише для аналізу проблем довгострокового розвитку, але й для розвязання завдань короткострокового типу як на мікро-, так і на макрорівні" 19. Разом з тим становлення еволюційної парадигми економічної теорії ставить перед усіма школами і напрямами сучасної економічної теорії завдання - спираючись на те